4. Поняття та порядок фінансового забезпечення відповідальності туроператора та турагента

Фінансове забезпечення – це забов’язання цивільної відповідальності (гарантія банку або іншої кредитної установи) туроператора та турагента перед туристами з метою забезпечення прав та законних інтересів громадян – споживачів туристичних послуг.

Туроператор для покриття своєї відповідальності за збитки, що можуть бути заподіяні туристу в разі виникнення обставин його неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, які пов'язані з необхідністю покриття витрат туриста з його повернення в місце проживання (перебування), відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати підтвердження фінансового забезпечення своєї відповідальності (гарантію банку або іншої кредитної установи) перед туристом, в установленому порядку.

Турагент для покриття своєї відповідальності за збитки, що можуть бути заподіяні туристу в разі виникнення обставин його неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, та які пов'язані з необхідністю відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати підтвердження фінансового забезпечення своєї відповідальності (гарантію банку або іншої кредитної установи) перед туристом, в установленому порядку.

Мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має становити суму, еквівалентну не менше ніж 20000 євро. Розмір фінансового забезпечення туроператора, який надає послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму, має становити суму, еквівалентну не менше ніж 10000 євро. Мінімальний розмір фінансового забезпечення турагента має становити суму, еквівалентну не менше ніж 2000 євро.

Будь-які суми, надання яких гарантується фінансовим забезпеченням цивільної відповідальності туроператора, використовуються виключно для задоволення вимог, що висуваються на підставі та за наявності обставин, зазначених у цій статті.

Відшкодування збитків, заподіяних туристу в разі виникнення обставин неплатоспроможності туроператора (турагента) чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, здійснюється відповідною кредитною установою на підставі заяви туриста, договору на туристичне обслуговування (ваучера) та документів, що підтверджують невиконання туроператором (турагентом) договірних зобов'язань.

Тема № 3. Правові засади організації туристичної діяльності

Мета: знати осноні поняття категорій об'єктів туристичної інфраструктури та знати їх класифікацію, поняття ліцензування в туристичній діяльності, порядок оформлення ліцензії на зайняття туристичною діяльністю, які визначені законодавством основні права та обов'язки суб'єктів туристичної діяльності, туристів та екскурсантів, поняття та систему господарських договорів, їх види та класифікація.

Звернути особливу увагу на: особливості укладання договорів на туристичне, ексурсійне, готельне обслуговування

Дати характеристику: визначенням понять з теми, поняттю сертифікація та стандартизація в сфері туристичної діяльності, ваучера і необхідності його укладання.

ПЛАН

1. Основні поняття категорій об'єктів туристичної інфраструктури та їх класифікація

2. Ліцензування в туристичній діяльності, порядок оформлення ліцензії на зайняття туристичною діяльністю.

3. Основні права та обов'язки суб'єктів туристичної діяльності, туристів та екскурсантів

4. Поняття та система господарських договорів, їх види, класифікація.

5. Договори на туристичне, ексурсійне, готельне обслуговування, порядок їх оформлення.

6. Сертифікація та стандартизація в сфері туристичної діяльності.

7. Поняття ваучера, їх класифікація

Основні поняття: категорії об'єктів туристичної інфраструктури, ліцензування, ліцензія, господарський договір, система господарських договорів, сертифікація, стандартизація, ваучер в туристичній діяльності

Список рекомендованих джерел: