3. Джерела комерційного права.

1. Ця тема є оглядовою і охоплює не тільки інформацію, влас­не, про комерційне право як систему норм і навчальний курс, а й передбачає з'ясування ступеню закріплення основних положень те­орії права, цивільного, кримінального, адміністративного та інших галузей права, зв'язку між цими галузями та виведення в результаті своєрідного симбіозу норм цих галузей — комерційного права.

Підходячи до визначення поняття «комерційне право», варто зупинитися на співвідношенні понять «комерційне», «господарсь­ке», «підприємницьке». Визначен­ня комерційного права у найбільш загальному вигляді, як система правових норм, що регулює відносини у сфері підприємницької діяльності.

Предмет комерційного права — право­відносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Визначення підприєм­ницької діяльності буде дано в наступній темі. Комерційне право як комплексна галузь, що в межах вищезазначеного предмета поєднує норми різних галузей права. Як приклад, норми цивільного (правове регулю­вання договорів, зокрема господарських), земельного (купівля-продаж, оренда земельних ділянок для здійснення підприємниць­кої діяльності), сімейного (принципи розподілу майна суб'єктів підприємницької діяльності, створених на основі спільного суміс­ного майна подружжя) та інших галузей права.

Необхідно зупинитися на можливості поділу комерційного пра­ва на публічне і приватне право. У цьому контексті можна розділи­ти комерційне право за предметом правового регулювання (публічне право регулює організацію державних установ та їх відносини із окремими особами, в тому числі суб'єктами підприємницької діяльності; приватне право регулює відносини між окремими особами у зв'язку зі здійсненням ними підприємницької діяльності) та за методом правового регулювання (публічне право — якщо правовий захист надається на вимогу особи, що представляє дер­жаву, незалежно від волі потерпілої особи; приватне право - якщо правовий захист надається на вимогу окремої особи, чиє право порушено).

Переходячи до визначення методу комерційного права, необхід­но зазначити, що він обумовлений специфікою методів тих галузей, норми яких входять до складу комерційного права.

Переважно для комерційного права це:

- дозвільний метод (для суб'єктів підприємницької діяльності - «дозволено все, що не заборонено законом»; для публічних органів влади — «дозволено те, що встановлено законом»). Варто зупинитися на теоретичному аналізі складових методу право­вого регулювання (приписи, дозволи, заборони, обмеження).

Система комерційного права може розглядатися як система правових норм і як си­стема навчального курсу. Оскільки інтерес становить, насамперед, система навчального курсу, за її основу можна взяти програму курсу «Комерційне право».

2. Для з'ясування співвідношення комерційно­го права з іншими галузями права, необхідно знову звернутися до предмета правового регулювання і до комплексного характеру цієї галузі права. Особливу увагу слід звернути на те, що до комерцій­ного права входять лише ті норми, що безпосередньо або опосеред­ковано стосуються здійснення підприємницької діяльності. Тому докладніше слід розглянути ті правові норми, що були запозичені комерційним правом з інших галузей права. До них, насамперед, можна віднести інститут права власності, загальні положення про угоди, зобов'язальне право. Інститут спадкування цивільного пра­ва також може відноситися до комерційного права, зокрема, при визначенні порядку спадкування корпоративних прав на суб'єкт підприємницької діяльності, при внесенні до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності майна, що було отримане в порядку спадкування тощо.

До функцій комерційного права можна віднести, зокрема, ре­гулятивну (законодавче встановлення істотних умов договірних зобов'язань, порядок отримання різноманітних дозволів), охорон­ну (забезпечення дотримання, захисту і відновлення порушених прав і свобод суб'єктів підприємницької діяльності), виховну (притягнення до відповідальності за незаконні дії (бездіяльність), комплексність (взаємодія з нормами інших галузей права і, як наслідок, повне відображення всіх аспектів підприємницької діяльності) та ін. Оскільки визначення функцій комерційного пра­ва має суто теоретичне значення, допускаються й інші підходи до їх формулювання.

3. Визначен­ня джерел комерційного права, як комплексності галузі права є досить суб'єктивним. Можна зробити прив'язку до публічного та приватного характе­ру комерційного права. Наприклад, публічний характер мають Конституція України, яка проголошує загальне право на заняття підприємницькою діяльністю, Закон України «Про державну по­даткову службу в Україні», який визначає базу для відносин суб'єктів підприємницької діяльності із цим контролюючим орга­ном тощо. У ЦКУ та Законі «Про державну реєстрацію» містяться як норми публічного (необхідність і порядок державної реєстрації суб'єкта підприємництва), так і норми приватного права (прин­ципи підприємницької діяльності). ГКУ та Закон України «Про господарські товариства» є прикладом приватноправового характеру комерційного права. Хоча такий розподіл нормативних актів є дещо умовним, адже, наприклад, один із принципів підприєм­ницької діяльності щодо вільного розпорядження прибутком (при­ватне право) містить умову щодо обов'язкового внесення платежів, установлених законодавством (публічне право).

Аналізуючи юридичну силу нормативних актів можна подискутувати на предмет відповідності Конституції і законам України «економічних указів» Президента, відомчих нормативних акті», що не реєструються Міністерством юстиції України (листи, роз'яснення). Можна окремо виділити локальні нормативні акти (акти органів місцевого самоврядування) та акти окремих суб'єктів підприємницької діяльності. Окремо необхідно розглянути значен­ня нормативних актів судових органів (рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України та ін.) як судових преце­дентів, які відносяться до джерел права, а також міжнародних документів (угоди про уникнення подвійного оподаткування, «ІНКОТЕРМС»), в тому числі — не ратифікованих Україною (Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).