- •Тема 11. Господарські зобов'язання та договори.
- •1. Поняття, підстави виникнення та види господарських зобов'язань.
- •2. Поняття та види договору.
- •3. Зміст господарського договору (істотні умови, звичайні та випадкові умови). Форма господарського договору.
- •1. Порядок укладення господарських договорів, їх зміни та розірвання.
- •Укладання господарських договорів за рішенням суду
- •2. Виконання господарських зобов'язань.
- •3. Забезпечення виконання господарських зобов'язань
- •Неустойка
- •Гарантія
- •Застава
- •Притримання
- •4. Припинення господарських зобов'язань
3. Забезпечення виконання господарських зобов'язань
На жаль, наявність зобов'язання ще не гарантує його виконання. Тому воно забезпечується: заходами захисту прав (що передбачені законом або такі, що йому не суперечать) і заходами відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК України, ЦК України й іншими законами.
За погодженням сторін можуть застосовуватися види забезпечення виконання зобов'язань, які, зазвичай, застосовуються у господарському (діловому) обігові й умови та порядок застосування котрих визначає ЦК України.
Зобов'язання суб'єктів господарювання, котрі належать до державного сектора економіки, можуть бути забезпечені державною гарантією у разі та у спосіб, передбачених законом.
ГК України регулює відносини, пов'язані зі застосуванням господарсько-правової відповідальності (розділ V) і такими способами забезпечення виконання господарських зобов'язань, як банківська гарантія (ст. 200 ГК України) та публічні (загальногосподарські) гарантії (ст. 201 ГК України).
Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань через письмове підтвердження (гарантійний лист) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управленої сторони. При цьому гарант має право висунути управленій стороні лише ті претензії, які допускаються гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, котрі вона могла б висунути управленій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 183 ГК України, держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов'язаннями державних замовників.
До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України (ст. 560—569).
Актами спеціального законодавства можуть бути передбачені й інші способи забезпечення виконання зобов'язань, зокрема організаційно-господарських. Так, Закон України від 21 грудня 2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає податкову заставу як спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у термін. Згідно з податковою застави орган стягнення (уповноважений державний орган) має право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати відшкодування з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом.
Загальногосподарські (публічні) гарантії виконання зобов'язань застосовуються з метою нейтралізації несприятливих наслідків від економічних злочинів. Законом може бути передбачено обов'язок комерційних банків, страховиків, акціонерних товариств та інших суб'єктів господарювання, які залучають кошти або цінні папери громадян і юридичних осіб, передавати частину своїх коштів для формування єдиного страхового фонду публічної застави. Так, Закон України від 20 вересня 2001 р. "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" визначив засади формування та функціонування такого Фонду, а також порядок відшкодування за рахунок коштів Фонду вкладів вкладникам банків-учасників Фонду в разі настання недоступності вкладів.
Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України, до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України. В нашому випадку - - це гл. 49, в якій передбачені такі способи: неустойка та її види (ст. 549— 552), порука (ст. 553—559), гарантія (ст. 560—569), завдаток (ст. 570—571), застава (ст. 572 —594), притримання (ст. 594-597), які повніше розглянуті в підрозділі 64 "Форми господарсько-правової відповідальності". Характерно, що цей перелік не є вичерпним, бо самі сторони у зобов'язанні можуть встановлювати нові способи забезпечення їх виконання, що відсутні у законодавстві, але не суперечать йому.