ВСТУП………………………………………………………………………	4
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………	6
1.1.Біологічні особливості поросят-сисунів…………………………	6
1.2. Особливості годівлі поросят-сисунів……………………………	8
1.3. Вплив тривалості поросності та сезонності і послідовності народження поросят на їх живу масу та збереженість……………..	18
РОЗДІЛ 2. УМОВИ, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ…….	22
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ………………………………..	26
3.1. Умови утримання і годівлі піддослідних свиноматок…………	26
3.2. Умови утримання та годівлі поросят-сисунів.………………….	28
3.3. Вплив тривалості поросності на ріст і збереженість поросят-сисунів………………………………………………………………….	29
3.4. Вплив послідовності народження на ріст і розвиток поросят- сисунів…………………………………………………………….	32
3.5. Вплив сезонності опоросів на ріст і розвиток поросят-сисунів.	36
РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ……………………………	40
РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ……………………………………………..	42
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ……………………………………………	55
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...	56
ДОДАТКИ…………………………………………………………………..	60

ЗМІСТ

ВСТУП

За останні роки в країні майже втричі скоротилось не тільки поголів'я свиней але й виробництво самої свинини. У багатьох господарствах вона стала збитковою і неконкурентноспроможною імпортній продукції, але не за якістю, а за ціною реалізації. Це зробили необґрунтовані податки, масова м'ясопереробка імпортної продукції, армія підприємств-посередників, які поставляють господарствам корми і різні матеріали. Як не прикро, але криза продовжує свою руйнівну силу. За офіційними повідомленнями в 2009 році в країні вироблено біля 550 тис. т. свинини, експорт м'яса дорівнював лише 18,7 тис. тонн при імпорті в 238 тис. тонн [41].

Вирішення проблеми відродження галузі свинарства, забезпечення населення високоякісною вітчизняною тваринницькою продукцією, зокрема, свининою є головними завданнями агропромислового комплексу України.

Виробництво свинини повинне базуватися на науково-обгрунтованій промисловій технології, з використанням сучасного обладнання і високопродуктивного генофонду і повноцінної годівлі.

Потокова технологія у свинарстві надає можливість при мінімальних капітальних вкладеннях збільшити обсяг виробництва продукції, підвищити продуктивність і поліпшити умови праці виробничників. На малих фермах за такої технології виробництва створюються найбільш сприятливі умови для підвищення ефективності використання приміщень, машин та механізмів, трудових і матеріальних ресурсів [25].

Встановлено, що однією з причин зменшення та подорожчання виробленої свинини є занадто високий відхід молодняку (35-40% від народжених поросят). Це відбувається через те, що в системі відтворення в багатьох господарствах останнім часом втрачено роль свиноматки - основного засобу виробництва. Їх перестали готувати до основної функції - народжувати багато повноцінних поросят, а для ремонту стада беруть, як правило, випадкових тварин навіть з відгодівлі [25].

Відомо, що великоплідність поросят під час відлучення їх від свиноматки позитивно впливає на стан їхнього здоров'я і підвищує можливість повного використання кормів під час відгодівлі, а також сприяє швидкій адаптації (несприймання стресів). Але необхідність максимального використання свиноматок, а також дорогих пологових місць, змушує виробників передчасно відлучати поросят від свиноматок (здебільшого це 28 день після народження). Через це вирощування поросят є дуже важливою ланкою в розведенні свиней.

Сьогодні при виробництві свинини великої уваги надають вирощуванню поросят-сисунів, тому що саме у період підсису вони потребують особливої турботи і саме від росту, розвитку та збереженості поросят залежить майбутній прибуток господарства. Тому вирішення проблеми народження здорових поросят з мінімальним падіжем їх до відлучення є актуальною проблемою, що має важливе народногосподарське значення.

Об'єкт дослідження – свиноматки, поросята-сисуни.

Предмет дослідження – тривалість поросності, послідовність народження, сезонність опоросів.

Метою роботи є дослідження росту та збереженості поросят-сисунів, залежно від тривалості поросності свиноматок та послідовності і сезонності опоросів.

Завданнями магістерської роботи – проаналізувати інтенсивність росту поросят-сисунів, витрати корму, збереженість за різних умов їх народження.

Метод дослідження – зоотехнічний, біометричний.

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1.Біологічні особливості поросят-сисунів

За даними академіка О. В. Квасницького (Інститут свинарства НААН м. Полтава) встановлено, що поросята народ­жуються із анатомічно і функціонально недорозвинутою системою органів травлення.

Об'єм шлунка у новонароджених поросят не перевищує 25-30 мл, тонко­го відділу кишечника - 100 мл, а загальний об'єм усього шлунково-кишкового тракту - 160 мл. Проте вже в перші дні життя поросята ссуть свиноматку че­рез кожні 1,5-2 год. і кожний раз одержують по 30-50 г молозива, а за добу -300-500 г. Через короткі відрізки між годівлями шлунок поросят не встигає повністю звільнитися від раніше виссаного молока і під тиском нових його порцій розтягується і збільшується в об'ємі. Через 20 днів його об'єм збіль­шується у 8 разів, об'єм тонкого відділу кишечника у 7 разів, а товстий відділ кишечника лише у 2,5 рази [7].

Порося в цьому віці вже може випити за добу 2,5-3 л молока, що значно більше ніж утворюється в наймолочнішої свиноматки.

З 20-25 дня, поросята охоче поїдають концкорми, які важче перетравлюються, ніж молоко, тому збільшується навантаження на товстий відділ кишечника. До 2-місячного віку шлунково-кишковий тракт поросят вже спроможний переробити потрібну кількість корму. У річному віці порів­няно з 2-місячним об'єм шлунково-кишкового тракту свиней збільшується в 3,5-4 рази, в той час як жива маса за цей же період - у 8-10 разів [7].

До 30-денного віку у шлунковому соці поросят відсутня вільна соляна кис­лота. Пепсин шлункового соку неактивний і не може розщеплювати білок моло­ка, а сам шлунковий сік в перші дні життя поросят не має бактерицидних влас­тивостей, які не дають можливості розвитку патогенних мікроорганізмів. Такий період називається періодом вікової ахлоргідрії. Тому молодняк протягом цього періоду чутливий до різних шлунково-кишкових захворювань. Відсутність у шлунковому соці новонароджених поросят вільної соляної кислоти виправдана. Білки молозива в шлунку не розщеплюються і, потрапляючи в тонкий відділ ки­шечника, всмоктуються цілими молекулами з непорушеною структурою імун­них тіл надходять у кров, забезпечуючи організму імунітет. Зазнаючи протягом 30-45 днів життя великого білкового та жирового функціонального навантажен­ня, травні органи поросят відповідають на це підвищеною активністю ферментів підшлункової залози, розщеплюючи білки та жири. Після відлучення поросят від свиноматки, у раціоні необхідно збільшити долю вуглеводних кормів. У зв'язку з цим активність ферментів, що розщеплюють вуглеводи, підвищується, а ферментів, що розщеплюють білки та жири - знижується.

У результаті пристосувальної реакції, поросята, незважаючи на неповно­цінність шлункового травлення, досить добре використовують корми: білки материнського молока перетравлюються на 99,8 %, жири - на 99,6 %. Пожив­ні речовини інших кормів перетравлюються гірше: білок коров'ячого моло­ка - на 96,8 %, жири - на 95,1, білок сирого зерна - 73,9 [7].

Виходячи із вищенаведених біологічних особливостей поросят-сисунів виділяють найбільш відповідальні періоди при їх виро­щуванні.

Перший критичний період – народження поросяти. Особливістю цього періоду є вплив нових умов: повітряного середовища, гравітації, освітлення, шумів, температури, які спричиняють стресовий синдром. Особливу увагу слід приділяти температурі повітря у гнізді поросят, яка у перші дні життя повинна бути в межах 30-32 °С.

Другий критичний період при вирощуванні поросят на 5-6 день життя, коли через дефіцит заліза і міді в молоці свиноматки у них починає розви­ватися анемія. Для її профілактики поросятам у 2-3 денному віці роблять внутрішньом'язові ін'єкції феродексу, фероглюкіну по 1,5-2 мл та інших препаратів. Повторно - через 3 тижні у тих же дозах. Введення їх в організм підсисним поросятам стимулює синтез гемоглобіну і відновлює обмінні процеси. Для нормального розвитку поросяті потрібно в добу близько 7-10 міліграм заліза, а з молоком матері воно одержує всього 1 міліграм. Супроводжується це захворювання порушенням обмінних функцій в організмі поросят, що призводить до відставання в зростанні, зниження резистентності, а іноді і до загибелі. Недокрів'я у поросят починає розвиватися з 3-денного віку.

За відсутності цих препаратів можна застосовувати комбінований розчин заліза сульфату, міді сульфату, кобальту сульфату. Рекомендована доза на одну голову - 10 мл розчину, що містить у 1 л 2,5 г заліза сульфату, 1,0 г міді сульфату і 0,5 г кобальту сульфату.

Третій критичний період пов'язаний з часом привчання поросят до поїдання кормів (5-7 день життя).

Четвертий період - зниження молочності свиноматки на 20-30 день після опоросу та збільшення корму для підгодівлі поросят. Саме в цей час молочна продуктивність свиноматки починає зменшуватись, а поросята з кожним днем потребують все більше поживних речовин.

П'ятий період - відлучення поросят. Це обумовлено, з одного боку, нижчою поживною цінністю рослинних кормів, ніж молока, а з другого боку – стресом, викликаним відлученням поросят від свиноматки, їх перегрупуванням і зміною типу годівлі.