1.3. Вплив тривалості поросності та сезонності і послідовності народження поросят на їх живу масу та збереженість

Так як, подовженість поросності, поряд з багатоплідністю і живою массою поросят при народженні – визначений показник повноцінності розвитку поросят в ембріональний період, відповідно цьому тривалість поросності в певному ступені являється показником життєздатності, довговічності, інтенсивності обміну речовин, тобто найбільш загальних властивостей організму, які складаються на ранніх стадіях ембріонального розвитку і в залежності від їх виваженості, визначають майбутню продуктивність тварин.

На тривалість поросності впливає порода, стать плодів та їх розміри, кількість плодів в матці, сезон року, умови утримання, годівля, а також вік матері. Тривалість виношування плодів у свиноматок може коливатися більш ніж на ± 10 – 15 днів. Поросність у свиней триває в середньому 114 – 115 днів і закінчується народженням живих та життєздатних поросят. Тварини, які швидко ростуть в ембріональний період розвитку, мають, як правило, укорочений строк ембріогенезу; низька енергія росту призводить до переношування. Та чи інша енергія росту ембріонів зберігається і після народження. Найнижчий приріст в умовах однакової годівлі та утримання дають переношені поросята на 5-7 і більше днів [25].

Тварини з укороченою тривалістю поросності раніше пристосовуються до умов зовнішнього середовища, мають найбільш високу живу масу у перші 6 місяців постнатального періоду і, як наслідок, найбільші середньодобові прирости. Із загально біологічної точки зору тварини з короткою та оптимальною за терміном поросністю мають більш високу біологічну цінність, життєздатність і більш високими господарсько-корисними ознаками, ніж тварини з подовженою поросністю.

В складній системі рефлексів, які викликають роди, маса плодів, як багатоплідність і великоплідність є фактором, що забезпечує розв’язування рогів матки.

Значні коливання в тривалості поросності свиноматок, як показує досвід роботи великих свинарських комплексів України та інших країн, призводять до порушення технологічного процесу та ритмічності виробництва. Тому виникає необхідність розробки способів синхронізації опоросів. За даними багатьох авторів тривалість по­росності у свиноматок коливається від 101 до 133 діб [1].

У диких свиней вона довша, ніж у свійських, і триває від 4 до 4,5 міс. [6]. Ще в 1872 р. Г. Натузіус вказував на те, що різна тривалість ембріонального розвитку тварин пов'язана з їхньою скоростілістю: скороспіліші породи мають коротший період ембріонального розвитку [3].

На звичайних свинофермах тривалості поросності свиноматок не надають великого значення, оскільки ритм відтворення в них не є жорстким і можливе переведення поросних свиноматок у свинарники-маточники за 1-2 тижні до опоросу. На великих промислових комплексах, потужністю 108 тис. свиней і більше прийнятий добовий ритм виробництва, тому свиноматок у сектор для опоросу переводять на 111-112-ту добу поросності (або за три доби до опоросу). В зв'язку із цим частина свиноматок з укороченою тривалістю вагітності пороситься в цеху поросних тварин у групових станках, тобто ще до переведення їх в індивідуальні станки для опоросів. Оскільки значна кількість свиноматок пороситься в нічний час, їхній приплід у ряді випадків гине від задавлювання та поїдання матками.

Свиноматки, тривалість поросності яких становить понад 115 діб, невигідні тим, що для них потрібні додаткові витрати на перегони із сектора в сектор до одержання опоросу. Деяких із них перед опоросом переганяють 6-10 разів. Це призводить до стресів, які негативно впливають на тварин. У свою чергу, перегони свиноматок у секторі опоросів спричиняють стреси у новонароджених поросят інших маток.

Крім того, різна тривалість поросності свиноматок ускладнює формування виробничих груп молодняку одного віку і живої маси на дорощування та відгодівлю.

В багатьох країнах світу проведено значну кількість досліджень щодо синхронізації опоросів в умовах промислових комплексів за до­помогою спеціальних біологічно активних речовин.

Синхронізація опоросів має особливо актуальне значення в умо­вах великих свинарських господарств, коли у випадку одночасного опоросу великої кількості свиноматок полегшується догляд за ними, спрощується пересадка поросят із різних гнізд. При виробництві свинини за промисловою технологією наявність на комплексах одно­рідних за тривалістю поросності свиноматок набагато спростила б організацію виробничого процесу і підвищила б його ефективність.

Синхронізація опоросів може бути проведена двома способами -фізіологічним і селекційним [4,7,11].

Фізіологічний метод за допомогою спеціальних біологічно актив­них речовин оснований на викликанні у свиноматок родів у певний період. Використання гормонів і гормоноподібних активних речовин значно розширилось в зв'язку із впровадженням в багатьох країнах промислової технології виробництва свинини. Вже синтезовано понад 200 сполук, за допомогою яких вчені намагаються регулювати статеву функцію маток.

Перші дослідження із синхронізації опоросів були проведені в 1972 р. співробітниками Кембріджського інституту фізіології тварин. Нині промисловість випускає синтетичні препарати, які в декілька разів активніші за природні кортикоіди. Це дексазон, преднизолон, оксикорт та ін.

Коваленко В.Ф. розробив гормональний метод скорочення три­валості поросності і синхронізації опоросів. Він полягає в тому, що свиноматкам на 109-112-ту добу поросності вводять СЖК, а потім через три доби - питуітрин або оксітоцин [8].

Якщо брати до уваги послідовність народження поросят, то важливу роль при цьому відіграє жива маса при народженні та розмір пуповини, а також краще росте і розвивається те порося у якого кращий генофонд. З фізіологічної точки перше і останнє порося мають меншу масу і дещо відстають у рості через те, що перше знаходиться далеко від серця, а останнє під самим шлунком [25].

На сучасних свинарських підприємствах сезонність опоросів не має суттєвого впливу на ріст і розвиток поросят-сисунів, оскільки при досконалій системі мікроклімату, яка повинна бути обов'язково на свинофермі, тварини не відчувають змін пір року [25].

РОЗДІЛ 2. УМОВИ, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Досліди проводили у філії „Антонов-Агро", яка розміщена за 15км від Києва у селищі Круглик, Києво-Святошинського району, Київської області. Спеціалізація господарства полягає у виробництві свинини, також в господарстві займаються бджільництвом (щорічно викачується близько 1000 кг високоякісного меду), кролівництвом, виробництвом біогумусу, вирощуванням грибів (глива звичайна) та рибництвом, для якого у власності господарства є два озера, загальною площею 80 га. За останні два роки в господарстві створено м'ясо-переробний цех зі щомісячним виходом м'ясопродуктів 15 т. Для забезпечення тварин повноцінними комбікормами в господарстві працює комбікормовий цех з ланцюгово шайбовою доставкою кормів до приміщень утримання, вирощування та відгодівлі.

Всього поголів'я свиней у господарстві 2500 голів, середньодобовий приріст за весь період становить 500г, а на відгодівлі 700г.

За період виробничої практики було проведено три науково-виробничі досліди.

У першому – вивчали вплив тривалості поросності на ріст та збереженість поросят-сисунів.

У другому – вивчали вплив послідовності народження на ріст та збереженість поросят-сисунів.

У третьому – вивчали вплив сезонності опоросів на ріст та збереженість поросят-сисунів.

Для проведення першого досліду було сформовано чотири групи помісних свиноматок (велика біла × ландрас) по три голови в кожній групі. При формуванні груп тварин підбирали за принципом пар-аналогів, враховуючи походження, породність, вік, жива маса, продуктивність, стан здоров'я та вгодованість, згідно з методиками, описаними В. К. Кононенком та ін. [14].

Тварини в групах були аналогічними і віднесені за цими показниками до I класу (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1.

Характеристика піддослідних свиноматок (перший дослід)

Група	Середній вік, міс	Середня жива маса, кг	Молочність, кг	Багатоплідність, гол
1-контрольна	26±0,94	215±2,8	48±0,9	10,2±0,21
2-дослідна	25±0,61	214±2,7	48±0,7	10,2±0,24
3-дослідна	25±0,83	215±2,7	48±0,8	10,2±0,22
4-дослідна	26±0,73	216±2,9	47±0,9	10,1±0,26

Для другого досліду було відібрано дев'ять помісних свиноматок (велика біла × ландрас) і поділено їх на три групи по три голови у кожній. За віком, живою масою, вгодованістю та продуктивністю тварини в групах були аналогічними (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2

Характеристика піддослідних свиноматок (другий дослід)

Група	Середній вік, міс	Середня жива маса, кг	Молочність, кг	Багатоплідність, гол
1-контрольна	27±1,1	220±3,2	50±1,2	10,3±0,31
2-дослідна	27±0,9	222±2,7	50±0,9	10,2±0,27
3-дослідна	26±0,9	220±3,1	51±1,2	10,3±0,29

Для третього досліду було відібрано 12 помісних свиноматок (велика біла × ландрас) і поділено їх на чотири групи по три голови у кожній. За віком, живою масою, вгодованістю та продуктивністю тварини в групах були аналогічними і віднесені за цими показниками до I класу (таблиця 2.3)

Таблиця 2.3

Характеристика піддослідних свиноматок (третій дослід)

Група	Сезонність опоросів	Середній вік, міс	Середня жива маса, кг	Молочність, кг	Багатоплідність, гол
1-контрольна	Зима	26±0,84	217±2,4	55±0,9	10,4±0,31
2-дослідна	Весна	26±0,73	215±3,1	56±0,7	10,4±0,34
3-дослідна	Літо	25±0,63	218±3,2	56±0,8	10,4±0,32
4-дослідна	Осінь	26±0,87	216±2,8	56±0,7	10,3±0,28

Осіменіння піддослідних свиноматок проводили в різні пори року відповідно до інструкції зі штучного осіменіння свиней. Взяття сперми у кнура, оцінку, технологічну обробку і осіменіння свиноматок проводили згідно «Інструкції зі штучного осіменіння свиней».

Виявлення свиноматок в охоті проводили двічі на день (в 7.00 і 19.00) за допомогою кнура-пробника. Перший раз осіменяли через 12 годин після виявлення охоти, другий – через такий самий проміжок часу після першого осіменіння. Умови осіменіння для всіх свиноматок були подібними.

Для забезпечення можливості більш високого ступеня достовірності експериментальних даних досліди проводили в подібних умовах годівлі та утримання.

Зважування поросят проводили на електронній вазі ВТ-60, а свиноматок на електронних вагах УВК-СС. Протягом дослідження поросят зважували п’ять раз: при народженні, на 7-й, 14-й, 21-й та 28-й день. Зважування проводили вранці до годівлі.

Абсолютний приріст (Р) за окремі періоди і за весь період дослідження визначали за формулою (2.1):

Р = Wt-Wo, (2.1)

де: Р - абсолютний приріст, г;

Wt - жива маса в кінці періоду, г;

Wo - жива маса на початку періоду, г.

Середньодобовий приріст (С) розраховували за формулою (2.2):

С= , (2.2)

де: С - середньодобовий приріст, г;

Wt - жива маса в кінці періоду, г;

Wo - жива маса на початку періоду, г;

t - тривалість періоду, діб.

Відносний приріст (В) визначали за формулою (2.3):

B=×100, (2.3)

де: В - відносний приріст, г;

Wt - жива маса в кінці періоду, г;

Wo - жива маса на початку періоду, г;

100 - коефіцієнт.

В усіх дослідах щоденно визначали збереженість поголів'я.

Одержаний матеріал проведених наукових досліджень обробляли методом варіаційної статистики за Н. А. Плохинским та Є. К. Меркур'євою.

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ