1. Зміст і завдання плану по праці та заробітній платі

План по праці та заробітній платі - один із розділів поточного плану господарсько-фінансової діяльності підприємства. Метою його розробки є визначення необхідної кількості й складу персоналу підприємства, а також планування засобів на оплату і стимулювання праці.

План по праці включає такі розділи:

• підвищення продуктивності праці;

• планування кількості персоналу по категоріях;

• планування фонду заробітної плати;

• план підготовки і підвищення кваліфікації персоналу.

Завдання плану по праці і заробітній платі такі:

• установлення оптимального співвідношення між кількістю різних категорій працівників підприємства;

• зниження трудомісткості за рахунок удосконалення техніки і технології, підвищення технічного рівня виробництва;

• забезпечення приросту випуску продукції без збільшення кількості персоналу;

• удосконалення форм і систем заробітної плати;

• установлення найраціональнішого співвідношення в оплаті праці окремих категорій працівників відповідно до кількості та якості їхньої праці;

• ув'язування показників по праці й заробітній платі з іншими показниками поточного плану;

• дотримання співвідношення між зростанням продуктивності праці і зростанням заробітної плати.

2. Планування і аналіз трудових показників.

У ринковій економіці підвищення продуктивності праці — основ­ний чинник вирішення економічних проблем підприємства.

Основні етапи планування продуктивності праці такі:

• аналіз рівня і динаміки продуктивності праці в попередньому періоді;

• виявлення резервів підвищення виробітку в наступному періоді;

• визначення очікуваного рівня продуктивності праці в поточно­му періоді;

• розроблення плану заходів щодо використання виявлених ре­зервів;

• розрахунок ефективності кожного заходу, спрямованого на підвищення продуктивності праці;

• визначення можливого рівня продуктивності праці в плановому періоді.

Визначаючи вплив продуктивності праці на виконання плану виробництва, розраховують приріст обсягів продукції у результаті її зростання:

де ΔПпр — частка приросту обсягу продукції в результаті зростання продуктивності праці,

Δч — приріст чисельності працюючих, %;

ΔQ — приріст обсягу продукції, %.

3. Планування й аналіз чисельності персоналу.

Для планування кількості персоналу в основному використовують два методи:

• нормативний метод - на основі розробки норм витрат праці для ви­ конання окремих робіт чи операції на початок планового періоду (норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, норми кількості персоналу);

• метод техніко-економічних розрахунків - на основі визначення кількості робочих місць і розробки планового балансу робочого часу.

У плані по праці кількість персоналу розраховується роздільно по категоріях персоналу: робітникам (основним і допоміжним), керівникам, фахівцям, службовцям і роздільно по цехах, службах і відділах.

При укрупнених розрахунках загальна потреба підприємства в кадрах (Ч) визначається відношенням обсягу виробництва (N) до запланованого виробітку на одного працю­ючого (В):

Ч = N / В.

Для визначення чисельності основних робітників за трудомісткістю розрахунок виконується за формулою:

де Чпл — планова чисельність основних робітників, осіб;

Тнор — плановий обсяг робіт, нормо-год.;

Квн — плановий відсоток виконання норм часу.

Фпл — реальний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника, год.

За нормами виробітку:

де N — плановий обсяг робіт у натуральних одиницях виміру;

Нв — планова норма виробітку в тих самих одиницях за 1 годину.

За нормами обслуговування :

де М — кількість одиниць устаткування;

кзм — кількість змін;

Коб — коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової

Но — норма обслуговування, тобто кількість одиниць устаткуван­ня, яке має

обслуговуватися одним робітником або бригадою робітників.

де Ф — фонд робочого часу (за зміну, місяць);

Тно — норма часу обслуговування.

Чисельність допоміжних робітників, для яких не можна установити обсяг робіт, норму обслуговування, розраховується за робочими місцями.

де РМ — кількість робочих місць;

кзм — число змін;

Коб — коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.

Для розрахунку чисельності спеціалістів найчастіше використовують нормативний метод, який грунтується на застосуванні нормативів навантаження, обслуговування, керованості і чисельності спе­ціалістів.