Семінарське заняття 4. Правова антропологія. Питання для обговорення:

1. Антропологічні основи права.

2. Права людини в історії філософії права. Ідейні джерела концепції прав людини.

3. Людинознавчі вчення ХІХ – ХХ століття. Концепція прав людини у сучасному викладі.

4. Філософський зміст та обґрунтування прав людини. Універсалізм прав людини.

5. Особистість, право і держава. Права людини та демократія.

Теми рефератів:

1. Антична філософія права про проблему людини.

2. Новоєвропейська філософія про людину та її сутність.

3. Феноменологічна філософія людини.

4. Права людини як безпосередній вираз особистісної цінності права.

Завдання для перевірки засвоєних знань:

1. Чи насправді ідея прав людини має такий авторитет і таку силу, що спроможна стати у XXI столітті визначальним фактором загальнолюдського поступу?

2. Чи є ця ідея достатнім леґітимаційним ресурсом, що дозволить вибудувати систему нових стосунків між народами, здійснити просвітницькі прагнення «вічного миру»? Якщо ми відповімо ствердно, то одразу виникне інше питання: на чому тримається такий авторитет і така сила?

3. Чи не можна вважати концепцію прав людини спадкоємницею християнської доктрини, або доктрини природного права, або ж емансипаторського пафосу Модерну (Просвітництва)?

4. Що таке демократія та визначіть основні її елементи.

5. Як ви розумієте поняття трансцендентність права?

6. Що означає принцип гуманізму в праві?

Тестові завдання:

1. Людини як правова істота — це людина, що володіє:

1. совістю;

2. обов’язком;

3. певними правами й обов’язками;

4. обов’язками без прав;

5. правами без обов’язків.

1. Правовідносини — це:

1. система правових орієнтацій людини;

2. суспільні відносини, обумовлені правами й обов’язками своїх суб’єктів;

3. засвоєння соціальними суб’єктами правових норм;

4. перевід зовнішніх соціального середовища у внутрішній мотив дії;

5. ідеологічні відносини людей з приводу їх прав й обов’язків.

3. Правова реальність — це:

1. система юридичних законів;

2. система правових норм;

3. державне законодавство;

4. матеріальне й духовне буття права;

5. взаємодія щоденної реальності і «системного світу» людини, вираженого правовими нормами і юридичними законами.

4. З усіх форм суспільної свідомості до правосвідомості найбільш близькими є моральна та політична:

1) так;

2) ні.

5.Правосвідомість відображає життєдіяльність суспільства в економічній, соціальній, політичній, духовній сферах:

1) так;

2) ні.

6. Чи можна сказати, що людині аргіогі властиво бути правовою істотою:

1) так;

2) ні.

7.Формування правової людини є процесом набуття правових знань, навиків й умінь:

1) так;

2) ні.

8. Чи можна вважати, що механізм формування правової людини визначається двома процесами: соціалізацією та інтерналізацією.

1) так;

2) ні.

9.Бути правовою істотою — значить в суб’єктивній формі відображати (своєю свідомістю) й виражати (своїми діями) об’єктивну обумовленість суспільства та людини:

1) так;

2) ні.

10.Суспільство виховує правову людину за допомогою тільки моральних норм:

1) так;

2) ні.