Самостійна робота 11. Облік праці, її оплати і відрахувань на соціальне страхування.

1. Види і тривалість відпусток.

Право на відпустку мають всі категорії працівників, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності. Види відпусток:

• щорічна відпустка: основна і додаткова (за роботу зі шкідливими і тяжкими умовами праці; за особливий характер роботи);

• додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;

• творчі відпустки;

• соціальні відпустки (у зв’язку з вагітністю і пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей);

• відпустки без збереження зарплати;

• інші види відпусток, установлені законодавством, генеральними, галузевими і регіональними угодами, колективними і трудовими договорами.

Конкретна тривалість щорічної основної і додаткової відпусток установлюється колективним або трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці і часу зайнятості працівника в цих умовах. При цьому щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватися одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. При цьому загальна тривалість щорічних основної і додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах – 69 календарних днів. Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості щорічної чергової відпустки і додаткових відпусток не враховуються. У випадку, якщо на той період, у якому надається відпустка, припадають святкові та неробочі дні, тривалість відпустки збільшується на кількість таких днів.

Щорічну відпустку з ініціативи роботодавця можна перенести на інший період, ніж це встановлено графіком відпусток, лише з письмової згоди працівника і за узгодженням з профспілкою. Щорічну відпустку на вимогу працівника можна перенести на інший період у випадку:

• порушення роботодавцем строку письмового оповіщення працівника про час надання відпустки не пізніше, ніж за 2 тижні до початку відпустки;

• несвоєчасної виплати роботодавцем відпускних, строк виплати яких установлений не пізніше, ніж за 3 дні до початку відпустки.

Перенесення (продовження) відпустки можна здійснити також у випадку:

• тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;

• виконання працівником державних або громадських доручень, якщо відповідно до законодавства він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням зарплати;

• настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами;

• збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва.

За бажанням працівника, вираженим в письмовій формі, і за згодою роботодавця щорічну відпуску можна поділити на частини: основна безперервна частина відпустки повинна складати не менше 14 календарних днів, хоча чинним законодавством і не встановлено жорстко, яка частина відпустки може бути використана першою.