Тема 3.4організація основних виробничих процесів

3.4.1. Принципи раціоналізації процесів, сутність організації

виробничого процесу.

3.4.2. Характеристика типів організації виробництва.

3.4.3. Основи оперативного виробництвом.

3.4.1. Принципи раціоналізації процесів, сутність організації

виробничого процесу

За аналогією із принципами раціоналізації структур принципи раціоналізації процесів повинні охоплювати весь досить складний комплекс виробничих і управлінських, правових, економічних, інформаційних, мотиваційних і психологічних аспектів організації виробництва. Це дуже важке завдання. Очевидно, тому опубліковані принципи раціоналізації процесів охоплюють не весь комплекс аспектів організації виробництва. У підручнику зроблена спроба розширити перелік принципів раціоналізації процесів, додавши йому комплексність. Принципи раціоналізації структур переважно відбивають організацію в статиці, а принципи раціоналізації процесів - у динаміці. Повторювані принципи в статиці й динаміці мають свої аспекти прояву. До того ж, ці повторювані принципи при проектуванні як структур, так і процесів необхідно аналізувати.

При вирішенні будь-якого питання організації необхідно дотримуватися принципів раціоналізації структур і процесів, що визначають вихідні положення теорії й практики організації виробництва.

Виробничий процес - поєднання предметів і знарядь праці й живої праці в просторі й часі, що функціонують для задоволення потреб виробництва. Це складне системне поняття, що складається із сукупності наступних приватних понять: предмет праці, знаряддя праці, жива праця, простір, час, задоволення потреб. Виробничі процеси підрозділяються на наступні види: Основні; допоміжні; обслуговуючі. У свою чергу основні виробничі процеси підрозділяються на: ,а) підготовчі (заготівельні); б) перетворюючі (обробні); в)заключні.

Застосування сформульованих принципів раціоналізації процесів відповідно до їх особливостей допоможе менеджерам і фахівцям ефективно організувати виробництво товарів, потрібних споживачам.

Організація виробничого процесу в просторі являє собою спосіб сполучення основних, допоміжних і обслуговуючих процесів на території організації з переробки її "входу" в "вихід". Оскільки "вхід" і "вихід" організації відносяться до її найближчого зовнішнього оточення, то відпо­відно до правил застосування системного підходу "вхід", процес і "вихід" варто розглядати як взаємозалежні компоненти єдиної системи.

Звідси треба, що параметри прямих і зворотних зв'язків на "вході" визначають параметри функціонування процесів, а параметри процесів, у свою чергу, визначають параметри "виходу".

Для забезпечення високої якості процесу в системі спочатку (на першому етапі) варто проаналізувати: а) силу конкуренції на вході системи; б) обґрунтованість параметрів "виходу", наскільки вони відповідають вимогам конкурентоспроможності; в) ступінь впливу на процес параметрів зовнішнього середовища (політичної, економічної, технічної) а також інфраструктури регіону; г) конкурентоспроможність постачальників комплектуючих виробів, сировини, матеріалів. Потім, на другому етапі аналізуються параметри процесу в системі.

Наше завдання зводиться до забезпечення конкурентоспроможності всіх компонентів системи. Якщо, наприклад, організація володіє конкуренто­спроможною технологією, висококваліфікованими кадрами, новітніми тех­нічними засобами, а її постачальники (вхід системи) не можуть робити високоякісні комплектуючі вироби, то й на виході системи товар буде низької якості. Пояснимо цей приклад мовою цифр: оцінка "входу" - 3, процесу - 5, "виходу" буде 3. Інакше кажучи, якщо як заготівля у вас гниле дерево ("вхід"), що обробляється лазерним інструментом (процес), то на "виході" не буде якісної деталі. Ще приклади: на "вході" - 5, процес - 3, на "виході" буде 3; на "вході" - 4, процес - 5, на "виході" - 4.

Звідси випливають два правила:1) рівень якості кінцевого етапу будь-якого процесу визначається рівнем якості проміжного етапу, що має найгірший показник якості; 2) відпрацьовувати процес треба починаючи із входу системи, з першого етапу , попередньо проаналізувавши весь процес.

У структурі управління організацією на малюнку "нижче" функціональних директорів зазначені відділи (умовно - по три). Розгля­немо структуру відділів. Основними відділами, підлеглими директорові з маркетингу, можуть бути інформаційний центр, відділ стратегічного мар­кетингу й відділ тактичного маркетингу. У комерційного директора мо­жуть бути в підпорядкуванні відділ аналізу ефективності, плановий відділ, фінансовий відділ. У технічного директора - спеціальне конструкторське бюро (ВКВ), відділ головного технолога (ОГТ), відділ головного механіка (ОГМ). У директора з виробництва - відділ автоматизованої системи управління виробництвом (АСУП), відділ виробничо-календарного плану­вання, відділ оперативного управління виробництвом.

У структурі основного виробництва в складі окремих видів виробництв (квадрати) маленькими кружечками показані цехи, що мають у своєму складі кілька ділянок (маленькі квадрати). Наприклад, підготовче виробництво може складатися з матеріального складу, де здійснюється зберігання й підготовка для передачі основному виробництву заготівель зі сталевого прокату, а також ливарного й ковальсько-пресового цехів.

Підрозділу одного функціонального й виробничого призначення на території повинні розташовуватися поруч. Наприклад, спочатку повинні один за одним розташовуватися відділи директора з маркетингу, потім відділи комерційного директора. На практиці, на жаль, цей принцип не завжди враховується. Після аналізу дотримання принципу прямоточности розраховується коефіцієнт прямоточності найважливіших часткових упра­влінських і виробничих процесів за формулою:

Кіпр =Діопт /Діф ->1

Де Діопт - оптимальна довжина проходження предмета праці за і- им процесом; Діф - фактична (проектна) довжина проходження

предмета праці за і- им процесом.

Основними факторами оптимізації прямоточности процесів шляються:

- розташування підрозділів організаційної й виробничої структур за ходом відповідних процесів;

- концентрація процесів під одним "дахом";

- скорочення відстані між компонентами процесів;

- системний аналіз і оптимізація коефіцієнта прямоточності одиничних управлінських і виробничих процесів;

- автоматизація процесів;

- забезпечення пропорційності часткових процесів;

- аналіз раціоналізації структур і процесів

Організація виробничого процесу в часі представляє спосіб сполучення в часі основних, допоміжних і обслуговуючих процесів з переробки "входу" організації в її "вихід". Найважливішим параметром організації виробничого процесу в часі є виробничий цикл виготовлення предмета праці, надання послуги або виконання роботи підготовчих операцій до заключних. Тривалість виробничого циклу складається з робочого часу й часу перерв .

Розглянемо зміст окремих складових виробничого циклу. Робочий період виготовлення предмета праці складається із часу технологічних операцій, транспортно-складських операцій, контрольних операцій.

У свою чергу, час технологічних операцій складається з підготовчо-заключного часу й штучного часу. Підготовчо-заключний час затрачається на початку робочої зміни на підготовку робочого місця, налагодження встаткування, пристосувань, установку інструментів і наприкінці робочої зміни на зняття пристосувань, інструментів і т.ін. Цей час витрачається на партію оброблюваних протягом зміни предметів праці. Перерви в робочий час підрозділяються на природні процеси (сушіння, нормалізація після термообробки й інші операції, що протікають без участі людини), організаційні перерви (очікування звільнення робочого місця, затримка поставки комплектуючих виробів), регламентовані перерви (перерви на обід, відпочинок ).

Тривалість виробничого циклу виготовлення виробу в цілому розраховується після побудови графіка протікання складного процесу складання виробу й розрахунку тривалості виробничих циклів виготовлення штучних деталей або їхніх партій. Ця робота виконується технологами. Наприклад, тривалість виробничого циклу виготовлення партії однойменних деталей визначається як сума зі всіх операцій підготовчо-заключного часу, штучного часу (при цьому враховується одночасність виконання однієї й тієї ж операції на декількох робочих місцях, паралельність виконання всіх операцій, що плановані коефіцієнтом перевиконання норм виробітку), часу природних процесів, транспор­тування, контролю .

Принцип пропорційності варто пам'ятати при вирішенні будь-яких питань, тому що "швидкість ескадри визначається швидкістю самого тихохідного судна". Пропорційність визначається по формулі:

Кпр =Ммин /Ммакс

де Ммин - мінімальна пропускна здатність, або параметр робочого місця в технологічному ланцюзі (наприклад, потужність, розряд робіт, обсяг і якість інформації й т.п. ); Ммакс - максимальна пропускна здатність. Наведемо приклад оцінки пропорційності технологічного ланцюжка з розряду робіт .

Безперервність - принцип раціональної організації процесів, обумовлений відношенням робочого часу до загальної тривалості процесу:

Кнепр =Траб /Тц

де Траб - тривалість робочого часу; Тц - загальна тривалість процесу, що включає простої на робочих місцях .

Паралельність -і принцип раціональної організації процесів, що характеризує ступінь поєднання операцій у часі, види поєднань операцій: послідовні, паралельні й паралельно^-послідовні .

Коефіцієнт паралельності рекомендується визначати за формулою:

Кпар =Тцпар /Тцпосл

Прямоточність - принцип раціональної організації процесів, що характеризує оптимальність шляху проходження праці.

Перераховані принципи раціональної організації процесів є основним чинником підвищення організованості системи менеджменту, що характеризується ступенем кількісної визначеності зв'язків між компонентами системи.