3. Характеристика функцій та принципів організації соціального страхування

Функції соціального страхування:

Розподільна функція	рух грошових коштів та формування грошових фондів, з яких покриваються витрати, пов’язані з життєдіяльністю непрацездатних осіб, що з огляду на обставини не беруть участі в трудовому процесі.
Контрольна функція	забезпечення повного та своєчасного надходження коштів до соціальних фондів та їх цільове використання згідно з плановими завданнями.
Захисна функція	підтримка сформованого матеріального рівня застрахованого, якщо звичайне джерело доходу стає для нього недоступним.
Компенсаційна функція	відшкодування збитку втрати працездатності і збитку здоров'я за допомогою матеріального відшкодування втрати заробітку, а також оплати послуг у зв’язку з лікуванням і реабілітацією.
Відтворювальна функція	забезпечення застрахованим (і членам їхніх родин) покриття усіх витрат, достатніх для нормального протікання відтворювального циклу, що охоплює практично весь життєвий цикл, у випадку хвороби, старості, інвалідності, безробіття, вагітності.
Стабілізуюча функція	узгодження інтересів соціальних суб'єктів з низки принципових для життєдіяльності найманих працівників питань.

Принципи організації соціального страхування

• солідарність - роботодавці, працівники та держава приймають фінансову участь у страхуванні, надаючи своїми внесками матеріальну допомогу (при настанні страхових випадків) менш забезпеченим верствам населення;

Солідарність означає перерозподіл коштів від працездатних непрацездатним, від здорових – хворим, від працюючих – безробітним.

При цьому держава повинна виступати гарантом того, що в майбутньому працюючу нині частину населення будуть опікувати наступні покоління

• особиста відповідальність - самі працівники беруть участь у фінансуванні страхування, розмір виплат залежить від попередніх внесків працівників та їх страхового стажу;

• організаційне самоврядування - керівництво органами соціального страхування здійснюється повноважними представниками працівників і роботодавців, що зміцнює солідарність двох соціальних суб'єктів і страхових співтовариств, робить систему соціального страхування «прозорою» для громадськості, сприяючи соціальній стабільності, формування демократичної свідомості населення;

• обов'язковість (примусовість) соціального страхування незалежно від волі і бажання роботодавців та застрахованих, що знаходить вираження в обов'язковому характері (за законом) сплати страхових внесків роботодавцями та працівниками, а також у певних випадках і державою (з державного бюджету)

• державне регулювання - законодавче закріплення гарантій прав в області страхового захисту, рівня виплат та якості послуг, умов призначення допомоги, контролю над правильністю використання фінансових коштів.