• Принцип допомоги

Згідно з цим принципом, людина, яка потрапила в скрутне становище і не може самостійно з нього вийти, може звернутись по допомогу до відповідних інстанцій і розраховувати на соціальний захист (соціальні виплати, соціальні послуги) в обсязі, достатньому для подолання проблем, що зумовили звернення по допомогу. Так само, як і принцип соціального забезпечення, даний принцип передбачає фінансування соціальних видатків за рахунок податкових надходжень до бюджету.

Особливістю соціальних програм, заснованих на принципі допомоги, є необхідність перевірки нужденності бенефіціара, з метою підтвердження або спростування його права на отримання допомоги. Така перевірка дозволяє визначити характер проблеми і необхідний обсяг допомоги, а також запобігає зловживанню доступними в суспільстві програмами соціального захисту зі сторони окремих несумлінних осіб. Проте, необхідність таких перевірок зумовлює недосконалість цього принципу, оскільки потребує додаткових ресурсів для їх проведення і не може гарантувати безсторонність і неупередженість тих, хто здійснює перевірку і приймає рішення про надання допомоги.

Разом з цим, елементи соціальної допомоги є неодмінною частиною системи соціального захисту в ринковій економіці, оскільки самі лише принципи соціального страхування й соціального забезпечення не дозволяють врахувати всі можливі соціальні ризики і побудувати багатопланову та всеохопну систему соціального захисту населення.

• Принцип соціальної солідарності

Даний принцип передбачає взаємну допомогу всіх учасників системи соціального захисту. Така взаємодопомога реалізується у вигляді перерозподілу коштів між різними соціально-економічними та соціально-демографічними групами населення. Можна виділити три складові цього принципу.

1. Соціальна солідарність забезпечується об’єднанням різних ризиків при однакових страхових внесках (саме тут присутній зв’язок із правилом перерозподілу принципу соціального страхування).

2. Соціальна солідарність передбачає інтертемпоральний (міжчасовий) перерозподіл. Мова йде про так званий договір поколінь, згідно з яким відбувається перерозподіл прибутків від працездатних молодих до непрацездатних старих членів суспільства.

3. Соціальна солідарність є основою інтерперсонального (міжособистісного) перерозподілу. В даному разі перерозподіл прибутків здійснюється:

   • між найбагатшими й найбіднішими соціальними групами;

   • безпосередньо між застрахованими суб’єктами;

   • між застрахованими й незастрахованими учасниками системи соціального захисту.

Соціальний захист в Україні має такі складові частини:

1. Соціальне страхування – захист громадян від соціальних ризиків, що впливають на їх працездатність: хвороба, каліцтво, старість, та інші випадки, передбачені законом.

2. Соціальна допомога – різні види соціальних виплат, дотацій, пільг, субсидій, що надаються особам, які потребують соціального захисту.

3. Соціальна справедливість (соціальна солідарність) – компенсація впливу непередбачуваних негативних явищ, таких як техногенні катастрофи чи природні стихійні лиха.

В залежності від субєктів, що впливають на соціальні ризики, виділяють 3 рівня соц.захисту:

• державний,

• корпоративний (колективний)

• індивідуальний.

І рівень – державний (перерозподіл доходу на рівні всього суспільства в цілому). Цей рівень представлений державним соціальним забезпеченням, державним страхуванням і податковими пільгами на доходи осіб, які мають соціальні ризики;

ІІ рівень – колективний (корпоративний). У рамках цього рівня відбувається перерозподіл доходу всередині певної групи населення, трудових колективів, професійних організацій тощо. Цей рівень представлений корпоративним соціальним забезпеченням (соціальні фонди підприємств, профспілок), особистим страхуванням за участю роботодавця;

ІІІ рівень – індивідуальний: перерозподіл доходу здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до потреб і можливостей окремих суб'єктів (як фізичних, так і юридичних осіб). Цьому рівню відповідають особисті заощадження, особисте страхування в індивідуальній формі.