- •4 Проблема співвідношення духовного матеріального її можливі вирішення
- •5Філософія в системі культури функції філософії
- •6 Витоки філософії передумови і час виникнення .Східний і Західний типи філософствування.
- •8 Давньокитайська філософія
- •9 Антична філософія.Особливості і основні етапи
- •10 Порівняльна характеристика філософій Сократа і софістів.Поворот античної філософії до людини
- •10 Атомістичний матеріалізм Демокріта ,його значення для європейської науки
- •12 Основні ідеї філософії ПлатонВчення про ідеальну державу.
- •13 Філософія Арістотеля її ідеї і розділи
- •14 Антична філософія епохи еллінізму: епікуреїзм стоїцизм скептицизм.
- •15 Філософія середніх віків її основні риси. Патристика і схоластика
- •16 Гуманізм і антропоцентризм філософії відродження.
- •17 Західноєвропейська філософія 17 ст(філософія нового часу)Основні напрямки
- •18 Проблема субстанції в філософії нового часу
- •19 Проблема людини і суспільства в західноєвропейській філософії 18 ст
- •20 Загальна характеристика основні проблеми особливості і значення німецької класичної філософії .Критична філософія Канта
- •21 Філософське вчення Гегеля і Фейєрбаха
- •46. Проблема істини пізнання. Основні характер. І концепції, критерії істини.
- •41. Суспільна свідомість, її рівні, сфери та форми, її зміст та функції
- •47. Наука як специфічна форма сусп.. Свід., вид діяльності. Науково-технічна революція, її сутність та вплив на сусп.. Розвиток.
- •49. Емпіричні та теоретичні рівні наукового пізнання, їх форми та методи.
- •48. Поняття методології та методів наукового пізнання. Загально науковы методи
- •53.Проблема типізації соціумів. Концепція суспільно економічної формації
- •58. Глобальны проблеми сучасності, причини їх виникнення і перспектива людства.
- •59. Людина як предмет філософії, її сутність і природа. Проблема антропогенезу
- •44.Сутність і структура процесу пізнання. Проблема пізнаваності світу та основні підходи до її вирішення.
- •50.Суспільство як вид буття і система. Осн. Підходи до розуміння і вин. Сутності суспільства в іст. Філ..
- •60. Людський індивід, індивідуальність, особистість. Історичні типи особистості
- •64 Культура як об’єкт філософського осмислення її сутність соціальні функції
- •62 Творчість як сутнісна характеристика людини. Спосіб її самореалізації та самовираження
- •61 Цінності людського буття їх природа і види. Ціннісні орієнтації людини
- •57 Проблема суспільно ідеалу і проекти побудови ідеальних суспільств в історії філософії
- •56 Проблема спрямованості історичного процесу в історії філософської думки
- •55 Детермінанти рушійні сили і суб’єкти історичного процесу
- •54 Цивілізація і культура їх співвідношення
- •52 Соціальна структура суспільства .Класи і нації
- •51 Поняття суспільно виробництва його типи і види.
- •45 Проблема джерел пізнання .Специфіка чуттєвого і раціонального пізнання
- •32. Українська філософія XIX — початку XX століть.
- •35. Поняття субстанції і основні філософські підходи до проблеми сутності та єдності. Матерія як субстанція і філософська категорія.
- •29 Основні ідеї та проблеми в філософії Києво-Могилянської академії .
- •28 Загальна характеристика та особливості становлення і розвитку української філософії.Філософська думка доби Київської Русі.
- •36 Універсальніформи буття матерії:рух простір час
- •31 Кирило-Мифодійське товариство, його світоглядні та ідеологічні засади, рольв утвердженні визвольних ідей в Україні.
- •34 Філософська категорія буття, її зміст і значення
- •38 Духовне буттяіого знаково-символічна природа
- •22 Марксиська філософія:витоки джерела основні ідеї
54 Цивілізація і культура їх співвідношення
Цивілізацію характеризують насамперед як культурно-історичну систему. Її ознаками є технічна оснащеність суспільного виробництва, тип культури, роль людського фактора та культури і суспільно-політичних інститутів у розвиткові соціальних процесів та інше. Визначальний вплив на них залишається за економікою, але тільки в кінцевому результаті.
Відповідно до цих ознак визначають якісно різні типи цивілізацій, через які проходило людство у своєму розвиткові:
– космогенна, що охоплює стародавнє суспільстві й епоху Середньовіччя;
– індустріальна, або техногенна, що відповідні капіталістичній і соціалістичній суспільно-економічним формаціям;
– інформаційна, або антропогенна, що формується в наш час.
Як бачимо, для формаційного підходу характерною є соціально-економічна причинність розвитку суспільства.
Для цивілізаційного підходу характерним є більш широке бачення: акцентується увага на тих факторах (культура, свобода особистості, техніка тощо), що пов'язані з діяльністю суб'єкта історичного процесу, його свободи, інтелектуальної діяльності, ролі в суспільстві тощо.
Слід підкреслити, що цивілізаційний підхід до розгляду історії не підміняє і не відміняє формаційний підхід. Цивілізаційний підхід включає в себе формаційний як складову соціальної причинності певних етапів історичного процесу. Зазначимо, що обидва підходи мають елемент ефективності в дослідженні та поясненні розвитку суспільства. Це два ракурси, що мають право на існування і які не заперечують один одного.
Процес становлення цивілізації нового типу, яка отримала назву інформаційно-технологічної або постіндустріального суспільства, почався із середини 50-х років XX ст. Використання інформаційної технології суттєво змінює технічну основу матеріального і духовного виробництва, визначає нові організаційні форми суспільного життя. Відбуваються кардинальні зміни в соціальній структурі, де значна частина робочої сили перетворюється в середній клас. Виникає потреба в постійному підвищенні духовної культури особистості й суспільства. Інтелектуальний потенціал суспільства стає вирішальною умовою його успішного функціонування і розвитку. Основна увага суспільства зосереджується на науково-інформаційних ресурсах, рівневі соціально-політичної свідомості, її маніпулюванні, моральних критеріях, духовно-культурних орієнтаціях. Отже, увага переміщається із зовнішніх умов життєдіяльності людини на її саму, її духовне життя. Тому етап інформаційної цивілізації називають ще антропогенним.
Висловлюють думку, що антропогенна (інформаційна) цивілізація є передумовою або навіть умовою побудови суспільства соціальної справедливості, орієнтованої на людину. Стверджують, що альтернативи цьому суспільству людство в майбутньому не має. Лише в умовах суспільства соціальної справедливості людство може вижити і досягти стійкого розвитку.
Сьогодні суспільство перебуває в кризовому стані. Виникнення глобальних проблем (екологічні, демографічні, загроза ядерної війни і т. ін.), втрата духовних ідеалів значною кількістю громадян, перехід до прагматичного та утилітарного способу існування людей тощо – характерні риси нашого часу. Подолання кризового стану може бути реалізовано лише на шляху переходу до нового, більш ефективного і менш витратного способу існування суспільства.
Про суспільство соціальної справедливості мріяло людство протягом всієї історії свого існування. Досить згадати думки Демокріта відносно "демократичного суспільства", уявлення Платона про "ідеальну державу", релігійні пошуки в Середньовіччі, утопічну країну мислителів Нового часу і, нарешті, соціалістичний та комуністичний ідеал марксизму.
Розмаїття умов існування у кожному регіоні Землі пояснює необхідність теоретичного обґрунтування форм, методів застосування універсального принципу соціальної справедливості, який виключає "зрівнялівку" і вимагає забезпечення відповідності між внеском окремої людини чи соціальної групи в життя суспільства і визнанням та справедливою винагородою за цей внесок з боку суспільства.