- •Розділ 1. Виробничо-економічні умови підприємства і ефективність їх використання
- •1.1. Природні умови і організаційна структура
- •1.1. Забезпеченість виробничими ресурсами і ефективність їх використання. Спеціалізація підприємства
- •Розділ 2. Організація фінансів підприємства
- •2.1. Склад і завдання фінансової роботи
- •2.2. Формування грошових надходжень підприємства та його виробничих підрозділів
- •2.3. Розподіл грошових доходів
- •2.4. Стан взаємовідносин підприємства з державним і місцевим бюджетами
- •2.5. Забезпеченість підприємства оборотними засобами, їх нормування та економічна ефективність їх використання
- •2.6. Планування потреби підприємства в короткострокових кредитах під оборотні засоби
- •2.7. Склад і структура капітальни вкладень та оцінка їх ефективності
- •2.8. Джерела фінансування витрат на житлово-комунальне господарство та інші об`єкти соціальної сфери
- •2.9. Порядок опрацювання зведеного фінансового плану підприємства
- •Розділ 3. Шляхи удосконалення організації фінансів та підвищення економічної ефективності діяльності підприємства
- •3.1. Пропозиції щодо покращення використання основних та оборотних коштів підприємства
- •3.2. Пропозиції щодо покращення економічних та фінансових показників діяльності підприємства ( собівартість, ціни, рентабельність )
- •Висновки та пропозиції
- •Список використаної літератури
2.2. Формування грошових надходжень підприємства та його виробничих підрозділів
Грошові надходження є основними фінансовими ресурсами, які забезпечують кругооборот коштів і безперебійний процес виробничої діяльності.
Грошові надходження поділяються на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх відноситься виручка (доход) від реалізації товарів (робіт, послуг). До зовнішніх – надходження від фінансово-інвестиційної діяльності, доход від позареалізаційної діяльності та кошти отримані на фінансовому ринку.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 4 «Дохід». Його норми стосуються підприємств, організацій та інших осіб незалежно від форм власності.
З вищезазначеного випливає, що управління грошовими потоками передбачає комплексні заходи, тому що готівкові кошти, з одного боку, є складовою оборотних активів, з іншого – їх обсяги, шляхи надходження та вибуття залежать, в першу чергу, від зміни обсягів виробничих запасів, стану дебіторської і кредиторської заборгованості, платежів до бюджету тощо.
Наявність грошових коштів тісно пов’язана з прибутком і рухом оборотного капіталу. Якщо суб’єкт господарювання виробляє і реалізує рентабельну продукцію (товари, послуги, роботи), то це є найважливішою передумовою дотримання необхідного рівня потоку грошових коштів. З певною часткою умовності можна сказати, що приріст (зменшення) грошових коштів за певний період повинен відповідати прибутку (збитку) від діяльності підприємства.
В той же час грошовий потік і розрахунок прибутку не співпадають в часі при використанні методу визначення прибутку від реалізації продукції за моментом її відвантаження. В цьому випадку продукція може вважатись реалізованою в одному часовому періоді, а гроші надходити в іншому. Тому орієнтація при оцінці фінансового стану тільки на дані про прибуток є в деякій мірі умовною і може призвести до підвищення фінансового ризику.
Підприємство може бути прибутковим за даними бухгалтерського обліку і звітності і в той же час відчувати певні ускладнення в оплаті своїх поточних зобов’язань. Однією з причин такої ситуації є специфіка відображення інформації в звітності про фінансові результати, яка полягає у використанні методу нарахувань та відповідності доходів і витрат. Інформація про потоки грошових коштів формується за касовим методом, тобто за фактом їх руху на рахунках в банку і в касі підприємства. Результатом використання різних методів формування інформації є невідповідність реального потоку грошових коштів і прибутку.
Розв’язати названі протиріччя призначений Звіт про рух грошових коштів. Він має вагоме значення як для менеджменту підприємства, так і для кредиторів, інвесторів, контрагентів.
До Звіту про рух грошових коштів не включаються: внутрішні зміни у складі грошових коштів; негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо).
Необхідність розподілу діяльності підприємства на три види пояснюється значенням кожної з них та існуванням взаємозв’язку між ними. Якщо основна діяльність забезпечує необхідними грошовими коштами всі три види і є основним джерелом прибутку, то інвестиційна і фінансова сприяють, з одного боку, розвитку основної діяльності, а з іншого – її забезпеченню додатковими грошовими коштами.
Алгоритм розрахунку руху грошових коштів є наступним. П(С)БО 4 пропонує застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів, який передбачає трансформацію чистого прибутку в чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів. Непрямий метод – це такий метод, за допомогою якого чистий прибуток або збиток коригуються з урахуванням операцій негрошового характеру, відстрочень, нарахувань минулих років, майбутніх надходжень чи платежів, статей доходів і витрат, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю. Застосувавши цей метод, користувач отримує інформацію тільки про чисті надходження (вибуття) від операційної діяльності.
У разі застосування непрямого методу вихідною величиною є чистий прибуток (збиток) підприємства за звітний період (рік). Як базовий показник можна використовувати також чисті грошові надходження та виплати від операційної діяльності.
Звіт про рух грошових коштів завершується розрахунком змін у величині фонду фінансових ресурсів та визначенням його обсягу на звітну дату. Для цього розмір фонду на початок звітного періоду коригується на суму надходжень та виплат від операційної, інвестиційної і фінансової діяльностей підприємства за звітний період.
Таким чином, грошовий поток – це надходження (вхідний грошовий потік) і витрачання (вихідний грошовий потік) грошових коштів в процесі здійснення господарської діяльності підприємства. Різниця між вхідним і вихідним грошовими потоками по кожному окремому виду діяльності або по господарській діяльності підприємства в цілому називається чистим грошовим потоком.
Грошовий потік класифікується як вхідний за умови, коли рух коштів у рамках господарської операції, що генерує такий грошовий потік, веде до збільшення абсолютної величини грошових коштів, які перебувають у розпорядженні підприємства на певний момент часу. Сукупність вхідних грошових потоків є складовою чистого грошового потоку суб’єкта господарювання. Сукупність вхідних грошових потоків суб’єкта господарювання:
- виручка від реалізації товарів, робіт та послуг;
- цільове фінансування;
- надходження від іншої реалізації;
- отримання поворотної фінансової допомоги;
- розміщення корпоративних прав;
- надходження від орендної плати, роялті;
- розміщення корпоративних облігацій;
- надходження від дезінвестицій;
- надходження доходів від фінансових інвестицій;
- отримання безповоротної фінансової допомоги;
- отримання фінансових кредитів.