2. Організаційно-штатна структура лікувально-профілактичної служби:

2.1. Спеціалізовані відділення:

- поліклінічне;

– терапевтичне;

– хірургічне;

– травматологічне;

– дитяче;

– кардіологічне;

– гінекологічне;

– пологове;

– неврологічне;

– інфекційне;

– реанімаційне ;

– стоматологічне;

– ортопедичне;

– відділення швидкої допомоги.

2.2. Лікувально-діагностичні відділення :

– клінічна лабораторія;

– рентгенологічне;

– УЗД;

– функціональної діагностики;

– лікувальної фізкультури;

– фізіотерапевтичне.

27. 06

Робота з медичними документами та звітністю

На другий день проходження практики була ознайомлена із вимогами правильного оформлення медичної документації. Керівник практики розповідала та показувала, як заповнювати медичні та реабілітаційні картки та, як відмічати пацієнтів в обліковому журналі. Показувала, як робити звітність документації.

Спостерігала, як оформлюють звіт. Звіт – може бути місячним або річним, також загальним чи по відділеннях. Самостійно відмічала в реабілітаційні картці кількість пройдених процедур пацієнтом.

2.2. Розроблення та застосування методів лфк

29. 06.

Вивчення апаратурних та технічних засобів фізичної реабілітації в ФЗТ та кабінетах ЛФК.

У ФЗТ відділенні ознайомилась з такими апаратами як: апарат «Поток-1», апарат «Тонус-1», лампа «Солюкс» , апарат «Іскра-1».

В додатках 1, 2, 3, 4 зображені таблиці, зі схемою проведення процедур.

В кабінеті ЛФК ознайомились із такими тренажери як:

1. Тренажер для реабілітації верхніх і нижніх кінцівок назва THERA - vital

2. Тренажери ротаційні:

- для верхніх кінцівок, настінний;

- для верхніх кінцівок, ліктьовий;

- для верхніх кінцівок, маховий;

- для нижніх кінцівок, лобовий;

- для нижніх кінцівок, гомілково-ступневий ,комбінований.

А також є велотренажер, вібро-масажер «Тонус» і дві бігові доріжки.

02. 07.

Методика фізичної реабілітації при захворюванні опорно-рухового апарату, на різних етапах реабілітації.

Травми опорно-рухового апарату викликають порушення анатомічної цілості тканин і їх функцій, супроводжуються як місцевої, так і загальною реакцією з боку різних систем організму.

Специфіка ЛФК в порівнянні з іншими методами лікування полягає в тому, що вона використовує в якості основного лікарського засобу фізичні вправи - суттєвий стимулятор життєвих функцій організму людини. Одна з найбільш характерних особливостей даного методу - застосування до хворих фізичних вправ в умовах активного і свідомого участі в лікувальному процесі їх самих

Лікувальна фізкультура - обов'язковий компонент комплексного лікування, так як сприяє відновленню функцій опорно-рухового апарату, сприятливо впливає на різні системи організму за принципом моторно-вісцеральних рефлексів.

Прийнято весь курс застосування ЛФК поділяти на три періоди: іммобілізаційний, постіммобілізаціонний і відновний.

I період (іммобілізаційний).

У I періоді настає зрощення уламків (утворення первинної кісткової мозолі) через 60-90 днів. Спеціальні завдання ЛФК: покращити трофіку в області травми, прискорити консолідацію перелому, сприятиме профілактиці атрофії м'язів, тугоподвижности суглобів, виробленню необхідних тимчасових компенсацій.

Для вирішення цих завдань застосовують вправи для симетричної кінцівки, для суглобів, вільних від іммобілізації, ідеомоторні вправи і статичні напруги м'язів (ізометричні), вправи для іммобілізованої кінцівки. У процес руху включають всі неушкоджені сегменти і суглоби неіммобілізірованние на травмованій кінцівці. Статичні напруги м'язів в області пошкодження і руху в іммобілізованих суглобах (під гіпсовою пов'язкою) застосовують при хорошому стані уламків і повної фіксації їх. Небезпека зсуву менше при з'єднанні уламків металевими конструкціями, кістковими штифтами, пластинами; при лікуванні переломів за допомогою апаратів Ілізарова.

Масаж при діафізарних переломах у хворих з гіпсовою пов'язкою призначають з 2-го тижня. Починають зі здорової кінцівки, а потім впливають на сегменти пошкодженої кінцівки, вільні від іммобілізації, починаючи вплив вище місця травми. У хворих, що знаходяться на скелетному витягненні, масаж здорової кінцівки і позаосередкового на пошкодженій починають з 2-3-го дня. Застосовують всі прийоми масажу і особливо - сприяють розслабленню м'язів на ураженій стороні.

II період (постіммобілізаціонний).

II період починається після зняття гіпсової пов'язки або витягнення. У хворих утворилася звична кісткова мозоль, але в більшості випадків знижена сила м'язів, обмежена амплітуда руху в суглобах. У цьому періоді ЛФК спрямована на подальшу нормалізацію трофіки в області травми для остаточного формування кісткової мозолі, ліквідації атрофії м'язів і досягнення нормального обсягу рухів у суглобах, ліквідації тимчасових компенсацій, відновлення постави.

При застосуванні фізичних вправ слід враховувати, що первинна кісткова мозоль ще недостатньо міцна. У цьому періоді збільшують дозування загальнозміцнюючих вправ, застосовують різноманітні, тренують вестибулярний апарат, навчають пересуванню на: милицях, тренують спортивну функцію здорової ноги (при травмі ноги), відновлюють нормальну поставу.

Для відновлення сили м'язів використовують вправи з опором, предметами, біля гімнастичної стінки.

Перелік використання цих вправ зображене в додатку 5

03. 07.

Методика фізичної реабілітації при захворюванні серцево-судинної системи

Лікувальна фізкультура (ЛФК) - сукупність методів лікування, профілактики та медичної реабілітації, основаних на використанні фізичних вправ, спеціально підібраних і методично розроблених. При їх призначенні лікар враховує особливості захворювання, характер, ступінь і стадію хворобливого процесу в системах і органах. В основі лікувальної дії фізичyих вправ лежать строго дозовані навантаження стосовно хворих і ослаблених.

ЛФК є складовою частиною комплексної кардіологічної реабілітації, яка використовує координоване призначення медичних, соціальних та професійних засобів з метою пристосування хворого до нового способу життя та забезпечення йому можливості досягти високого рівня працездатності.

Лікувально- відновна дія фізичних вправ ґрунтується на їх здатності чинити загально тонізуючу, трофічну, компенсаторно пристосувальну і нормалізуючу дію. Призначення хворому ЛФК підвищує впевненість у доброму прогнозі перебігу захворювання, поліпшує його психоемоційний стан. Під час виконання адекватно дібраних фізичних вправ, які відповідають можливостям серцево-судинної системи, відбувається формування тимчасових зв'язків між м'язовим апаратом і системами, що забезпечують перебіг цієї реакції (серцево-судинна, дихальна, кров та ін.).

Ці зв'язки виникають на основі рефлекторного принципу координації за участю моторних структур кори, стріопалідарної системи, довгастого, середнього мозку та сегментарного рівня спинного мозку, з вибірковим включенням відповідних м'язових груп та підключенням вегетативних центрів регуляції серцево-судинної, дихальної систем та ін.

Завдання ЛФК:

1. Поліпшити коронарний та периферичний кровообіг, обмінні процеси в міокарді, перекачування крові й скоротливу здатність серцевого м'яза.

2. Економізувати діяльність міокарда з метою знизити потреби кисню.

3. Стимулювати екстракардіальні фактори кровообігу.

4. Запобігти прогресуванню атеросклерозу та розвитку таких ускладнень, як інфаркт міокарда, порушення ритму і провідності, недостатність кровообігу та інші.

5. Підвищити толерантність до фізичних навантажень, зменшити прийом препаратів судинорозширювальної дії.

Розрізняють такі види тренування:

1. Загальне - для зміцнення і оздоровлення організму в цілому.

2. Спеціальне - спрямоване на усунення порушених функцій певних систем та органів.

Гімнастичні вправи класифікуються:

a) по анатомічному принципі - для конкретних м'язових груп (м'язи рук, ніг, дихальні і т.д.),

б) по самостійності - активні (виконуються повністю самим хворим) і пасивні (виконуються хворим з порушеною руховою функцією за допомогою здорової кінцівки, або за допомогою методиста).

Для здійснення завдання підбирають ті чи інші групи вправ (наприклад: заходів, для зміцнення м'язів живота - вправи в положенні стоячи, сидячи і лежачи), в результаті яких організм адаптується до поступово зростаючим навантаженням і коригує (вирівнює), викликані захворюванням порушення.

Призначає лікувальну фізкультуру лікуючий лікар, а лікар-фахівець з ЛФК визначає методику занять.

Процедури проводить інструктор, в особливо складних випадках - лікар з ЛФК. Застосування лікувальної фізкультури, підвищуючи ефективність комплексної терапії хворих, прискорює терміни видужання і попереджає подальше прогресування захворювання. Самостійно починати заняття ЛФК не слід, так як це може призвести до погіршення стану, методика занять, призначена лікарем, повинна суворо дотримуватися.

Комплекс вправ зображений в додатках 6, 7.

04. 07.

Методика фізичної реабілітації при захворюванні дихальної системи

Механіз дії засобів ЛФК при захворюваннях органів дихання, насамперед слід враховувати функції дихання, які зумовлюють клініко-фізіологічні особливості основних форм бронхолегеневої патології. Фізичні вправи при певній методиці їх виконання сприяють нормалізації функції зовнішнього дихання. В основі цього механізму лежить перебудова патологічного зміненої регуляції дихання. За рахунок довільного регулювання дихальним актом досягають рівномірного дихання, належного співвідношення вдиху та видиху, необхідної глибини дихання, формують оптимальні стереотип повного дихання, повноцінне розправлення легень і максимально можливу рівномірну їх вентиляцію. У процесі систематичного тренування при поступовому збільшенні дозування спеціальних і загальнорозвиваючих вправ досягають відновлення функції дихання на рівні, необхідному для виконання м’язової роботи. Нормалізація газообміну відбувається за рахунок впливу не тільки на зовнішнє, але й на тканинне дихання. Поліпшення оксегенації крові при виконанні фізичних вправ нормалізує обмінні процеси в організмі і тканинах усього організму.

При такому підході до застосування засобів ЛФК вони розкриватимуть потенційні функціональні резерви, тренуватимуть механізми саногенезу, створюватимуть новий стереотип життєдіяльності органів і систем, що стали неповноцінними внаслідок хвороби. В додатку 8 зображений комплекс дихальних вправ.

05. 07.

Робота з медичними та реабілітаційними картками.

При роботі з картками спостерігала, як їх правильно заповнювати

Відразу ознайомилась з діагнозом хворого і кількістю проведення процедур.

Відмічала кількість хворих які прийшли на процедуру в обліковому журналі, також кількість пройдених процедур хворим та скільки залишилось.

Заповнювала медичні та реабілітаційні картки, зразки яких зображенні в додатку 9, 10.