12. Інструменти грошового ринку та їх характеристика.

Інструментами грошового ринку служать казначейські та комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти та інші грошові сурогати. Інструменти грошового ринку використовуються на основі ставки дисконтування.

Казначейський вексель – один із видів державних цінних паперів, що засвідчує внесення їхнім власником коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами. Це короткострокові зобов’язання держави (терміном до 12 місяців). Казначейські векселі випускаються на пред’явника і обертаються на ринку цінних паперів. Випускають їх центральні банки за дорученням Міністерства фінансів (казначейства) за ціною, меншою від номіналу. Казначейські векселі можуть купувати комерційні банки, а також Центральний банк.

Комерційний вексель – це вексель, який видається позичальником під заставу товару, вони завжди пов’язані з оплатою реаль­них товарів чи послуг, коли у покупця тимчасово відсутні кошти.

Депозитний сертифікат - письмове свідоцтво комерційного банку про депонування грошових ресурсів, яке свідчить про право вкладника на отримання депозиту (внеску).

Депозитні сертифікати бувають термінові і до запитання. На ринку обертаються термінові депозитні сертифікати; вони можуть бути продані вкладниками банку або дилерами з втратою відсотків або передані однією особою іншій за допомогою передатного напису. Як правило, депозитні сертифікати випускаються на великі суми.

Банківський акцепт - згода банку на оплату платіжних документів, форма гарантії їх оплати; оформлюється банком-акцептантом у вигляді відповідного напису.

Банківські акцепти - це акцептовані комерційними банками тратти з терміном оплати, як правило, до 180 днів. Наприклад, у США ринок банківських акцептів характеризується високою активністю, а найцінніші папери придатні для переобліку в федеральних резервних банках.

13. Євровалюта та Євровалютні ринки.

Євроринок – це світовий фінансовий ринок, на якому операції з різноманітними фінансовими інструментами здійснюються у євровалютах. Євровалюта – це іноземні валюти, в яких банки здійснюють безготівкові операції за межами країн – емітентів цих валют.

До єврогрошей (євровалют) належать кошти, які банк:

• отримує у вигляді депозитів у валюті, відмінній від валюти країни, в якій розміщується цей банк;

• позичає своїм клієнтам у валюті, відмінній від валюти країни, де розміщений цей банк.

Мова йде лише про конвертовані валюти та міжнародні розрахункові грошові одиниці (СПЗ та євро). Комерційні банки, які реєструють у своєму балансі подібні операції, є євробанками. Будь-яка банківська установа може відігравати роль євробанкіра у тій частині своїх операцій з валютою, в якій ця установа здійснює відповідні операції на території, розташованій за межами країни походження даної валюти.

Євроринок включає сектори:

• єврогрошовий ринок, тобто ринок євровалют, де представлені короткострокові міжбанківські депозити;

• ринок банківських єврокредитів, тобто середньострокових кредитів (до 10 років);

• ринок капіталів, який на сучасному етапі представлений в основному ринком єврооблігацій, але існують також євроакції та євровекселі.

На євроринку банківських кредитів надаються кредити зі змінною (плаваючою) ставкою, ролловерні або револьверні кредити. За цими кредитами ставки переглядаються кожні три або шість місяців залежно від базової ставки. Базовими ставками за єврокредитами є середні ставки, за якими першокласні банки надають позику в євровалютах іншим першокласним банкам шляхом розміщення у них депозитів. До базових відносять ставки ЛІБОР (Лондонський міжнародний банк), ПІБОР (Паризький міжнародний банк) тощо.

14. Режими конвертованість валют.