- •65. Обов'язки громадян.
- •67. Порядок припинення громадянства україни
- •70. Термін виборча система в науці конституційного права використовується в двох значеннях — широкому і вузькому.
- •74. Поняття і види об’єднань громадян.
- •78. Закон україни «про загальний військовий 1 обов'язок і військову службу»
- •81. Закон України “Про освіту”
- •82. Статус народного депутата України
- •83. Порядок організації виборів народних депутатів України
- •84. Конституційний статус Автономної Республіки Крим
- •85. Конституційні засади державної та мов національних меншин в Україні
- •§ 10. Амністія і помилування
- •138. Загальна характеристика Земельного кодексу України
- •139. Поняття та характеристика основних видів податків в Україні
- •140. Загальна характеристика Податкового кодексу України
- •135. Судимість
- •134. Загальна характеристика Кримінального кодексу України
- •133. Обставини, що виключають злочинність діяння
- •132. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх
- •131. Поняття кримінального покарання та характеристика його видів
- •129. Співучасть у злочині: поняття, ознаки та форми
- •128. Стадії вчинення злочину: поняття, види та загальна характеристика
- •127. Характеристика складу злочину
- •126. Поняття, ознаки та види злочинів за кримінальним законодавством України
- •125. Права та обов’язки батьків і дітей за законодавством України
- •124. Порядок розірвання шлюбу
- •123. Порядок і умови укладання шлюбу
- •121. Правове регулювання приватизації державного житлового фонду
- •120. Склад адміністративного правопорушення
- •119. Адміністративні стягнення: поняття, ознаки, види
- •117. Органи і посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
- •116. Форми та види права власності в Україні
- •115. Поняття та види юридичних осіб
- •114. Піклування за законодавством України
- •113. Опіка за законодавством України
- •112. Форми господарських товариств за законодавством України
- •111. Законодавчі обмеження в здійсненні підприємницької діяльності
- •107. Суб’єкти цивільних правовідносин: їх види, правоздатність і дієздатність
- •106. Цивільно-правові договори: поняття та характеристика основних видів
- •105. Загальна характеристика Цивільного кодексу України
- •104. Загальна характеристика Закону України “Про природно-заповідний фонд України
- •103. Загальна характеристика Лісового кодексу України
- •102. Загальна характеристика Водного кодексу України
- •101. Правова охорона навколишнього природного середовища
- •100. Закон України “Про пенсійне забезпечення
- •87. Територіальний устрій України за Конституцією України
- •88. Основні завдання органів нотаріату України
- •89. Трудова дисципліна: поняття, характеристика
- •90. Поняття, сторони і зміст трудового договору
- •91. Контракт як особлива форма трудового договору
- •92. Індивідуальні і колективні трудові спори
- •93. Матеріальна відповідальність у трудовому праві
- •94. Робочий час і час відпочинку за законодавством України
- •95. Підстави припинення трудового договору
- •96. Робочий час і час відпочинку неповнолітніх
- •97. Особливості праці молоді та жінок
- •98. Оплата праці
- •99. Охорона праці
128. Стадії вчинення злочину: поняття, види та загальна характеристика
1. Поняття стадій злочину. Винній особі не завжди вдається закінчити задуманий і початий нею злочин з причин, що не залежать від її волі. Наприклад, вбивця тільки придбав зброю для вчинення злочину і був затриманий або, зробивши постріл у потерпілого, промахнувся чи лише поранив його. У цих і подібних випадках виникає питання про відповідальність за злочинні дії на певних стадіях злочину - певний період, ступінь, фаза, етап у розвитку чого-небудь, що має свої якісні особливості.
Стадії вчинення злочину - це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення.
У зв'язку з тим, що злочином є тільки суспільно небезпечне протиправне і винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч.І ст.11), кожна стадія вчинення злочину повинна являти собою саме таке діяння. Тому не є стадіями вчинення злочину той або інший стан свідомості особи, її думки, прояв намірів, їх формування і виявлення. Це ще не діяння, у якому об'єктивується умисел. Тільки суспільно небезпечні діяння можуть бути заборонені кримінальним законом під загрозою покарання, тільки вони можуть розглядатися як стадії вчинення злочину.
Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети і тому можуть міститися тільки в злочинах, вчинених з прямим умислом.
Ступінь реалізації умислу відбивається в різних діяннях, які характеризують кожну стадію з об'єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим більшою мірою реалізований умисел, тим більшою мірою здійснюється злочин, тим більшої шкоди може завдати чи завдає винний. Так, ступінь реалізації умислу вбивці, який прицільно навів зброю на потерпілого (незакінчений замах на вбивство), значно більший за той, коли він лише придбав зброю для вбивства (готування до злочину).
Стадії вчинення злочину різняться між собою і моментом закінчення злочинного діяння. Воно може бути закінчене винним, але його вчинення може і не здійснитися, а, отже припинитися на попередніх етапах (готуванні або безпосередньому вчиненні злочину).
2. Види стадій вчинення злочину. КК визнає злочинними і караними три стадії вчинення злочину: 1) готування до злочину; 2) замах на злочин, що разом з готуванням до злочину становлять незакінчений злочин; 3) закінчений злочин. Ознаки готування до злочину і замаху на злочин передбачені відповідно у ст. 14 і ст. 15, а закінчених злочинів - у диспозиціях статей Особливої частини КК. Якщо злочин закінчений, то він поглинає всі стадії його вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію.
127. Характеристика складу злочину
Склад злочину, як це згадувалось, є сукупністю об'єктивних та суб'єктивних ознак, об'єднаних у чотири групи, кожна з яких має свій юридичний зміст. Це є система, що має свою внутрішню структуру (елементи, їх співвідношення та взаємозв'язок) і як системне утворення вона повинна досліджуватись методами системного аналізу.
Теорія кримінального права називає ці групи елементами складу злочину:
- об'єкт злочину;
- об'єктивна сторона злочину;
- суб'єкт злочину;
- суб'єктивна сторона злочину.
Об'єкт злочину - те, на що посягає злочин. Об'єкт злочину визначає суспільну небезпечність злочину, адже саме йому в процесі вчинення злочину завдається шкода, або він ставиться під загрозу заподіяння такої шкоди.
Об'єктом злочину визнаються суспільні відносини, блага та інтереси. Це може бути національна безпека, життя, здоров'я, воля та гідність людини, власність, довкілля, громадська безпека та ін. Предмет злочину - явища матеріального світу, через які (шляхом впливу на які) вчиняється посягання на об'єкт злочину. Ними можуть виступати тілесна сутність людини, матеріальні цінності (майно, гроші) та ін.
Об'єктивна сторона злочину — форма поведінки особи за допомогою якої здійснюється посягання на об'єкт злочину. Згідно з описанням цієї поведінки кримінальним законом вона може бути дією або бездіяльністю. До обов'язкових ознак об'єктивної сторони злочину належить діяння (дія або бездіяльність). Факультативними ознаками об'єктивної сторони складу злочину є шкідливий наслідок, викликаний вчиненим діянням, причинний зв'язок між діянням та наслідком, час, місце, спосіб, обстановка вчинення злочину.
Суб'єкт злочину - фізична, осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого згідно із КК України, настає кримінальна відповідальність. Загальний вік кримінальної відповідальності, визначений КК України - 16 років. За деякі, особливо небезпечні злочини передбачена кримінальна відповідальність після досягнення 14-річного віку. За деякі злочини кримінальна відповідальність настає після досягнення більшого віку. Злочин може бути вчинений тільки фізичною особою - людиною. Не можуть виступати як суб'єкт злочину тварини та юридичні особи. Однак і не кожна людина може бути суб'єктом, а лише осудна - тобто така, яка усвідомлює характер власної поведінки та здатна керувати нею.
Таким чином, ознаками суб'єкта злочину є фізична особа, вік кримінальної відповідальності та осудність.
Суб'єктивна сторона складу злочину - це характеристика внутрішньої сторони злочину, ставлення особи до діяння (дії або бездіяльності), яку вона вчинила, та шкідливих наслідків своєї поведінки. Обов'язковою ознакою цього елементу складу злочину є вина, яка може виступати у формі умислу або необережності. Факультативними ознаками суб'єктивної сторони складу злочину виступають мотив, мета та емоційний стан винного.
За юридичною сутністю відповідно до конструкції складу злочину ознаки складу поділяються на дві групи:
- основні (обов'язкові);
- факультативні (необов'язкові).
Обов'язкові ознаки визначають наявність чи відсутність самого складу злочину. У разі відсутності хоча б однієї з основних ознак відсутнім визнається склад злочину в цілому. При цьому слід розуміти, що потрібна 100% наявність всіх без будь-якого винятку основних ознак злочину. Відсутність хоча 0,001% характеристики якоїсь з основних ознак свідчить про відсутність складу злочину в цілому.
Необов'язкові ознаки визначають другорядні характеристики об'єктивної та суб'єктивної сторін вчиненого злочину та особи винного. Вони можуть впливати на вид та розмір покарання, але жодним чином не визначають наявність або відсутність складу злочину як такого.
У деяких випадках необов'язкові (факультативні) ознаки вводяться законодавцем безпосередньо в конструкцію складу конкретного злочину (напр., ст. 185 ч. 4 КК «Крадіжка», в якій способу вчинення цього злочину — таємному - надано обов'язкове значення). У такому випадку вони стають обов'язковими (конструктивними) ознаками, які за загальним правилом, визначають наявність чи відсутність складу злочину як такого.