1.3. Місце і роль грошового ринку

Грошовий ринок є складовою сфери грошового обігу, посідає важливе місце серед його елементів та є механізмом перерозподілу грошових ресурсів у секторах економіки та збалансування грошових потоків окремих суб’єктів і грошового обігу в цілому. Але його роль цим не обмежується. Завдяки грошовому ринку формується рівень відсотка як ціни грошей, що є найважливішим економічним показником.

Загалом місце і роль грошового ринку можна визначити за наступними аспектами [19, с. 124 ]:

По-перше, з нього розпочинається кругообіг індивідуального капіталу і рух грошей, що його обслуговують. На ньому є і завершується кожний окремий економічний цикл:

Г-Г-Т.....В...

- амортизація - заробітні плата - податкові та інші фіксовані платежі - прибуток рента нагромадження

Грошовий ринок

Г-Г-Т..... -

Рис. 1.3 Кругообіг індивідуального капіталу і руху грошей

По – друге, завдяки грошовому ринку формується величина відсотка як ринкової ціни грошей. Це найважливіший економічний показник, що визначає динаміку зростання відтворювального процесу.

По-третє, механізм грошового ринку здійснює перерозподіл грошових ресурсів у найефективніші галузі і сектори економіки та забезпечує збалансування грошових потоків індивідуальних суб’єктів економічного життя та грошового обороту в цілому.

По-четверте, на макроекономічному рівні грошовий ринок обслуговує оборот усього суспільного капіталу і діє як провідний складовий структурний елемент грошового обороту у формі організації та руху суспільного капіталу країни.

По - п’яте, взаємодія вартості та ціни грошей на ринку формується на основі методологічних засад теорії маржиналізму. Тобто вартість грошей визначається не сукупністю затрат суспільно необхідної праці та затрат основних факторів виробництва, а ступенем корисності грошей та їх кількісного пропонування.

Основною функцією грошового ринку є формування і спрямування грошових потоків у сектори і галузі суспільного виробництва. Взаємодію грошових потоків та інструментів між трьома групами суб'єктів економічного життя можна зобразити у вигляді інституційної моделі грошового ринку.

Згідно інституційної моделі (Додаток А) також можна визначити місце і роль грошового ринку. Так, у моделі взаємодіють три групи економічних суб'єктів:

а) кредитори - ті, що володіють заощадженими тимчасово вільними коштами. Ними стають насамперед сімейні господарства, фірми, урядові структури, органи місцевого самоврядування, іноземні фізичні та юридичні особи;

б) позичальники - ті, що тимчасово потребують додаткових грошових ресурсів;

в) фінансові посередники.

Стрілки, що показують рух грошей, спрямовані від кредиторів до позичальників, а назустріч їм спрямовані стрілки, які відображають рух інструментів від позичальників грошових коштів. Спираючись на модель і за ознакою участі суб'єктів, грошовий ринок можна поділити на два сектори: сектор прямого фінансування і сектор опосередкованого фінансування. Сектор прямого фінансування відображає безпосередні зв'язки між продавцями і покупцями грошей. Всі угоди тут узгоджуються між самими продавцями і покупцями. Навіть тоді, коли вони звертаються до послуг брокерів і ділерів. В останньому випадку професійні посередники виконують чисто технічні функції, діють за дорученням сторін з метою прискорення реалізації операцій та підвищення їх ефективності за допомогою високої кваліфікації професійних учасників ринку.

Сектор прямого фінансування функціонує на основі двох грошових потоків: капітального фінансування і грошових запозичень. За допомогою акцій покупці грошей назавжди залучають кошти інвесторів у свій оборот. А каналом запозичень залучаються грошові кошти на визначений період часу. Покупці грошей для цього використовують облігації та інші подібні боргові папери.

Загалом, сектор прямого фінансування відіграє важливу роль. Для суб'єктів економічного життя, що стають позичальниками, грошові кошти цього сектору розширюють можливості вибору найвигідніших запозичень і знижуються ціни за користування позиками. Продавцям грошей надається можливість вибору найнадійнішого позичальника, дозволяє уникати ризиків, а загострення конкуренції на ринку запозичень, в тому числі між фінансовими посередниками, примушує їх знижувати ціну і розширювати асортимент послуг.

Сектор опосередкованого фінансування суттєво доповнює пряме фінансування, створює спеціальний механізм реалізації тих зв'язків між кредиторами і позичальниками, які не можуть бути реалізовані через канали прямого фінансування. Зокрема, перевагами сектора опосередкованого фінансування є реалізація зв'язків, що потребують значних витрат грошей, відповідного часу для вивчення контрагентів, професійної оцінки ризиків тощо.

На цій підставі між обома секторами діють дві тенденції: з одного боку, загострюється конкуренція за грошові ресурси та їх розміщення, а з іншого набувають сили інтеграційні процеси і взаємопроникнення. Провідними фінансовими посередниками нині стали банки, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства та ін. їх можна поділити на дві групи: банки і парабанківські інститути. Банкам належить визначальна роль тому, що своєю посередницькою діяльністю вони не тільки акумулюють тимчасово вільні кошти, а й самі створюють депозитні грошові кошти і реалізують їх у процесі кредитування. Крім цього, здійснюючи розрахунково-касове обслуговування усіх інших фінансово-кредитних інститутів, банки тимчасово використовують також їхні вільні кошти.

Таким чином, грошовий ринок посідає важливе місце серед інших його елементів та є механізмом перерозподілу грошових ресурсів у секторах економіки та збалансування грошових потоків окремих суб’єктів і грошового обігу в цілому. Завдяки грошовому ринку формується рівень відсотка як ціни грошей, що є найважливішим економічним показником.