1.2. Характеристика інструментів грошового ринку
Купівля грошей на грошовому ринку набуває форми їх передачі у тимчасове користування під відповідні інструменти, які на ринку грошей діють аналогічно ролі грошей на товарному ринку. Механізм взаємодії попиту і пропозиції грошей схематично зобразимо на рис. 1.2:
Рис. 1.2. Загальна схема взаємозв’язку між об’єктами та інструментами грошового ринку
Всі інструменти грошового ринку поділяють на неборгові (пайові) і боргові [17, с. 148 ].
До неборгових належать зобов'язання, які надають право участі в управлінні діяльністю покупця грошей. Зокрема, за продавцем зберігається право власності й отримання доходу. До певної міри право розпорядження надають:
акції - цінний папір без встановленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції випускаються іменні та на пред'явника, прості й привілейовані. Власниками акцій можуть бути юридичні та фізичні особи, держава.
Перевага на національних ринках того чи іншого виду акцій залежить від багатьох причин. В одних країнах емітуються переважно іменні акції, в інших - на пред'явника. Однак в останні десятиріччя в усьому світі має місце тенденція до збільшення частки акцій на пред'явника. В деяких країнах акції на пред'явника становлять до 90% усіх акцій, що перебувають в обігу. Це пов'язано насамперед з розвитком сучасних електронних технологій обігу цінних паперів, при застосуванні яких набагато ефективніше здійснювати операції з цінними паперами на пред'явника. При цьому можна мати вичерпну інформацію про всіх власників акцій на пред'явника і перешкоджати таємному придбанню контрольних пакетів акцій;
деривативи – похідні фінансові інструменти. Це фінансові документи встановленої форми, які засвідчують право власності й отримання доходу;
паї;
страхові поліси.
До боргових інструментів грошового ринку належать усі зобов'язання покупця повернути продавцеві отриману від нього суму грошей і сплатити належний дохід. Залежно від міри та умов передачі прав боргові зобов'язання поділяються на:
а) депозитні зобов'язання, за допомогою яких гроші передаються у повне розпорядження покупця за умов їх повернення у вказаний термін і сплати відсоткового доходу (або без нього). Депозитні зобов'язання за отримані гроші передають переважно банки. Залучення коштів вони здійснюють у формі
відкриття поточних і строкових рахунків,
депозитних і ощадних угод (сертифікатів) під якими слід розуміти письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів за ним. Існують строкові ощадні сертифікати (на визначений строк під певний договірний процент) і до запитання, іменні та на пред'явника. Причому іменні сертифікати обігу не підлягають, їх продаж іншим особам є недійсним. Дохід за ощадними сертифікатами виплачується при пред'явленні їх для оплати в банк, що їх випустив. У разі коли власник строкового сертифіката вимагає повернення депонованих коштів раніше обумовленого строку, йому виплачують понижений процент, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.
трастових вкладів;
б) позичкові зобов'язання. На їх основі продавці передають гроші з певними обмеженнями прав їх використання. Зокрема, застосовується зазначення на які цілі має використовуватися позичка, належні гарантії повернення, ступінь окупності проекту, що фінансується. Позичкові зобов'язання набули таких форм:
кредитних угод,
облігацій. Це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Дата, яка встановлена умовами випуску як дата відшкодування вартості облігації, називається датою погашення, а вартість, за якою погашається облігація, - вартістю погашення. Як правило, вартість погашення дорівнює номінальній вартості облігації. Хоча, наприклад, для індексованих облігацій вартість погашення обчислюється з допомогою індексу, визначеного в умовах випуску. Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" встановлюється мінімальна номінальна вартість облігації. Номінал будь-якої випущеної облігації має бути рівним або кратним установленій мінімальній вартості.
Облігація є одним з найпоширеніших інструментів боргу. Емітентами облігацій можуть виступати держава та підприємства всіх передбачених законом форм власності. Причому облігації можуть емітувати не тільки підприємства різних форм власності, а й об'єднання підприємств, акціонерні та інші товариства. Облігації підприємств, або корпоративні облігації, є одним із способів формування позикового капіталу, основою якого є коротко-, довгострокові кредити та боргові цінні папери.
векселів. Це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють два види векселів - прості та переказні.
Простий вексель виписується і підписується боржником і містить його безумовне зобов'язання сплатити кредитору визначену суму у визначений термін у визначеному місці.
Простий вексель містить такі реквізити: а) найменування "вексель"; б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; в) зазначення терміну платежу; г) зазначення місця, де має здійснюватись платіж; д) найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений; є) дату і місце складання векселя; є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).
Правильність оформлення векселя - необхідна умова його дійсності. Відсутність будь-якого з названих вище реквізитів робить вексель недійсним.
Переказний вексель (тратта) містить такі самі реквізити за винятком п. б), який має вигляд:
б) просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму та найменування платника.
Отже, переказний вексель на відміну від простого виписується і підписується кредитором (трасантом) і містить наказ боржнику (трасату) сплатити у зазначений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту). При цьому боржник зобов'язаний письмово на лицьовій стороні векселя підтвердити свою згоду сплатити за векселем (здійснити акцепт векселя). Якщо платник відмовляється акцептувати вексель (що означає його відмову від сплати за векселем), держатель (власник векселя) може подати позов до суду, не очікуючи терміну сплати за векселем.
Надалі вони можуть самостійно вільно обертатися на ринку цінних паперів. Усі види інструментів грошового ринку можна поділити на три групи:
• позичкові угоди, якими оформлюються відносини між банками і клієнтами;
• цінні папери, якими реалізуються переважно прямі відносини між покупцями і продавцями грошей;
• валютні цінності - відносини між власниками двох різних валют.
Умовний характер набуває на грошовому ринку ціна - відсоток. Розрізняють три його форми:
депозитний відсоток - плата банків за залучені грошові кошти;
відсоток позиковий - форма ціни позичених коштів як капіталу;
обліковий відсоток, що його стягує банк, купуючи цінні папери чи векселі. При цьому відсотковий дохід на позичені кошти істотно відрізняється від звичайної ціни на товарному ринку. Його розмір як ринкової ціни визначається не мірою вартості, а споживною вартістю грошей, тобто здатністю приносити покупцеві додатковий дохід чи блага.