Висновки

Узагальнюючи вище зазначене нами були зроблені наступні висновки:

Грошовий ринок є складовою сфери грошового обігу, посідає важливе місце серед інших його елементів та є механізмом перерозподілу грошових ресурсів у секторах економіки та збалансування грошових потоків окремих суб’єктів і грошового обігу в цілому. Але його роль цим не обмежується. Завдяки грошовому ринку формується рівень відсотка як ціни грошей, що є найважливішим економічним показником.

Суб’єктами грошового ринку виступають: банки, держава, спеціальні фінансово-кредитні інститути та інші посередницькі організації, які продають і купують, як правило, короткострокові боргові зобов’язання.

Структуризація грошового ринку формується на основі наступних критеріїв:

• за видами інструментів, якими здійснюються переміщення грошей від продавців до покупців.

• за інституційними ознаками грошових потоків.

• за критерієм економічного призначення куплених на грошовому ринку коштів виокремлюють два сектори: ринок грошей і ринок капіталів.

В роботі визначено, що інструменти грошового ринку поділяють на неборгові (пайові) і боргові. До неборгових належать зобов'язання, які надають право участі в управлінні діяльністю покупця грошей. До боргових інструментів грошового ринку належать усі зобов'язання покупця повернути продавцеві отриману від нього суму грошей і сплатити належний дохід.

Місце і роль грошового ринку спостерігається в наступних аспектах:

- з нього розпочинається кругообіг індивідуального капіталу і рух грошей, що його обслуговують. На ньому є і завершується кожний окремий економічний цикл:

- завдяки грошовому ринку формується величина відсотка як ринкової ціни грошей. Це найважливіший економічний показник, що визначає динаміку зростання відтворювального процесу.

- механізм грошового ринку здійснює перерозподіл грошових ресурсів у найефективніші галузі і сектори економіки та забезпечує збалансування грошових потоків індивідуальних суб’єктів економічного життя та грошового обороту в цілому.

- на макроекономічному рівні грошовий ринок обслуговує оборот усього суспільного капіталу і діє як провідний складовий структурний елемент грошового обороту у формі організації та руху суспільного капіталу країни.

Ключовим і найскладнішим елементом ринку грошей є попит на гроші, під яким слід розуміти запас грошей, яким економічні суб'єкти прагнуть володіти на певний момент. У відповідності до цього розрізняють три групи мотивів попиту: попит на гроші економічних суб'єктів для задоволення поточних потреб, мотив завбачливості і спекулятивний мотив.

Провідними чинниками, які визначають сукупний попит на гроші на макроекономічному рівні є:

- зміна обсягів виробництва (національного доходу),

- зміни абсолютного рівня цін і реального обсягу виробництва,

- швидкість обігу грошей.

В роботі визначено, що грошовий ринок відображає співвідношення попиту і пропозиції на гроші. Пропозиція грошей - це та кількість грошей, що знаходиться у розпорядженні економічних суб'єктів, яку вони можуть спрямувати в оборот за сприятливих умов. На мікроекономічному рівні кожний економічний суб'єкт, взаємодіючи зі своїм попитом, у випадку перевищення запасу грошей пропонує їх для продажу на ринку. На макроекономічному рівні пропозиція формується під впливом фактичної грошової маси в обігу, яка і становить природну межу пропозиції грошей.

Загальний розмір пропозиції грошей визначається банківською системою і значною мірою складається під дією таких об'єктивних чинників:

по-перше, емісією банкнот і депозитних грошей;

по-друге, процесом обслуговування державного боргу і покриттям дефіциту державного бюджету;

по-третє, нагромадженням резервів іноземної валюти;

по-четверте, нарощуванням розмірів пропозиції шляхом розширення кредитної емісії комерційних банків.

Підтримання грошової рівноваги вимагає від держави в особі національного банку виваженої грошово-кредитної політики. Вона має на тривалий час забезпечувати збалансованість грошового механізму на основі чіткої взаємодії грошової маси в обігу, реальних доходів фізичних і юридичних осіб та норми відсотка.

Сучасний стан грошового ринку України досліджувався роботі за наступними складовими: міжбанківський кредитний ринок; кредитні та депозитні ставки; динаміка депозитів фізичних і юридичних осіб; динаміка кредитів в економіку.

Дослідження грошово-кредитної політики в Україні свідчить, що вона була спрямована на створення умов для фінансової стабілізації в Україні, впровадження і укріплення національної грошової одиниці та підтримку макроекономічної стабілізації через зниження інфляції до керованого рівня. її реалізація створила певні умови стабілізації виробництва, інвестиційної діяльності, життєвого рівня населення

Виходячи з аналізу стану грошово-кредитного ринку за останні три роки, можна зробити висновок, що монетарна політика держави була орієнтована на розширення грошової маси при утриманні визначеного рівня інфляції. Досягалося це шляхом контролю за основними монетарними показниками (чисті зовнішні активи, чисті внутрішні активи, монетарна база, грошова маса).

Механізм саморегулювання грошового ринку, автоматичного узгодження попиту і пропозиції грошей не лише не виключає, а навпаки - передбачає необхідність застосування в разі необхідності зовнішніх (інституційних) регуляторів грошової системи. Мається на увазі їхнє регулювання через здійснення відповідної державної грошово-кредитної політики, суб'єктами якої виступають центральні банки. Водночас необхідно усвідомити й те, що застосування інституційних важелів регулювання грошового ринку виправдано лише тоді, коли вони не заперечують, а стимулюють дію саморегуляторів. Така синхронізація забезпечує найбільший економічний ефект.

Конкретним виявом структурного розбалансування грошового ринку, знецінення грошей є грошові кризи. Слід враховувати і те, що теоретичне розмежування загальних і спеціальних криз грошей с відносним. На практиці вони тісно переплітаються одна з одною. їх спільний вияв - насамперед порушення рівноваги грошового ринку його стабільності. З урахуванням цього весь механізм державного регулювання грошово-кредитної системи підпорядковується запобіганню і подібних економічних потрясінь.

Для досягнення стратегічних цілей і можливості коригування грошово–кредитної політики центральні органи розробляють проміжні цілі. Потреба у визначенні проміжних цілей викликана тим, що вони дозволяють сформувати ланцюг взаємопов’язаних змінних елементів системи та поступово наближатися до кінцевої ланки, яка є стратегічною. Така система надає певної гнучкості процесу негайного реагування та дозволяє центральному банку швидко втручатися.

В арсеналі інструментів грошово-кредитної політики. що використовуються центральними банківськими установами з метою регулювання грошового ринку, застосовуються три головні важелі:

- регулювання резервної норми комерційних банків;

- зміна норми банківського відсотка;

- здійснення операцій на відкритому ринку, де реалізуються державні (скарбничі) цінні папери.

Головною метою грошово-кредитної політики в 2006 році є забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарної передумови збалансованого соціально-економічного розвитку.

Для досягнення цієї мети Національний банк України забезпечить кероване зростання грошової пропозиції відповідно до зростанням реального ВВП та підвищення рівня монетизації економіки, використовуючи інструменти грошово-кредитної політики для регулювання грошового обігу, підтримки рівноваги між попитом і пропозицією на грошовому ринку та розширення фінансових можливостей інноваційно-інвестиційного зростання