1.Шляхи розвитку сучасної української літератури. Аналіз творчості одного з представників сучасного літературного процесу в Україні (за вибором студента).

У кінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХст. процес оновлення української літератури набув значної сили. Зміни в суспільному житті країни, зокрема розпад СРСР, відбилися і в розвитку літератури. Нове покоління письменників і поетів прагнуло подивитись на навколишню дійсність по –новому . Говорячи про літературу кінця ХХ ст., наголошують на постмодернізму як основному художньому напрямі літератури 90-х рр. ХХст Більшість дослідників вважає, що український постмодернізм зародився у 1980-х рр. і пов, язаний з іменами Ю.Андруховича, О.Ірванця, В.Неборака (літературне угрупування “Бу – Ба – Бу”), а пізніше з представниками таких груп, як “Пропала грамота”: Ю.Позаяк, В.Недоступ; “Лу – Го – Сад”: І.Лучук, Н.Гончар; “Нова дегенерація”.Популярними авторами в Україні є Марія Матіос, Люко Дашвар, Андрій Курков та інші. Численними преміями відзначені твори подружжя письменників-фантастів Марини та Сергія Дяченків.На поприщі історичних та детективных романів багатьма преміями відмічалися твори Василя Шкляра. Його містично-детективний роман 1999 року «Ключ» витримав понад 12-ть видань (станом на 2009 рік) та перекладено кількома мовами[1]. Розголосу також набув історичний роман 2009 року «Залишенець. Чорний ворон», який піднімає заборонену та замовчувану за радянських часів тему боротьби українських повстанців проти більшовиків в 1920-х роках.Марія Василівна Матіо́с (*19 грудня 1959, Розтоки, Путильський район, Чернівецька область) — українська письменниця (поет, прозаїк, публіцист).Перші вірші надрукувала у 15 років.Випускниця філологічного факультету Чернівецького університету, була серед тих, хто згодом домігся присвоєння навчальному закладу імені «буковинського соловейка» — поета Юрія Федьковича.Протягом близько 10 років займалась журналістикою. 8 із них була редактором газети на машинобудівному заводі імені Дзержинського в Чернівцях. Керувала Чернівецькою обласною організацією Національної спілки письменників України, займалась видавничою справою, була одним із засновників науково-літературного «Буковинського журналу».

2.Людина й народ як творці історії та культури в романі "Диво" Павла Загребельного.

У цетрі художньо-історичної оповіді Загребельного у романі "Диво" знаходиться Софія Київська - диво з див.Але за цим дивом у тісному зв*язку з ним поступово виростає інше диво - диво людського духу.Дивовижна людина,яка зуміла створити цей храм,дивовижно сильні духом і ті,хто зберіг красу.В образі Сивоха автор порушує проблему творчого першоджерела в людині,свободолюбства,людської гідності.В образі Ярослава Мудрого ми бачимо людину сильну духом,мудрого правителя,чутливого до краси,далекоглядного але на ряду з цим він піддається почуттям,владолюбний,не байдужий до слави,творча людина.Ідеї та проблеми,які проходять через увесь роман:людина перед вибором,людина в процесі самопізнання та самостверждення,людина творець,збереження історичної пам*яті,моральна відповідальність,добро і зло.

Білет № 26

1.Загальна характеристика прози в. Підмогильного.

Народився Валер'ян Підмогильний 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район) на Катеринославщині в бідній селянській родині. Коли йому було близько 14 років, батьки переселились до панської економії в селі Чаплі. Закінчив реальне училище, а потім ще вчився з перервами, через матеріальну скруту, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив. Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею у видавництвах.В епохи гострих соціальних конфліктів людська духовність має властивість виснажуватись. Це виявляється у формі утрати багатьма людьми моральної чутливості до розрізнення таких понять, як істина і неправда, краса і потворність, добро і зло. Вселюдські моральні цінності виявляються непотрібними.Об’єктом художнього аналізу В.Підмогильного стають причини і механізми руйнування етичних засад людського буття, характер спотворення моральної природи людини і пошук регуляторів нормалізації та гармонізації духовності соціуму і духовного світу людини.У своїх прозових творах В.Підмогильний нерідко доходить висновку, що одним із факторів роз'єднання людей у суспільстві, спустошеності людини та її моральної деградації є міський спосіб організації життя, де кожна людина сам-на – сам залишається зі своїми проблемами. 2.Проблеми людської гідності та національної самосвідомості у статті У.Самчука „Нарід чи чернь?".

Величезна маса живих людиноподібних істот не усвідомлює в собі 2-ох основних понять,що це таке людська гідність і,що таке націон. свідомість та для чого її можна практично вжити.Почувати себе людиною - такою має бути основна заповідь кожного українця.Зламати цю заповідь означає зламати самих себе,значить втратити основн. стержень буття.Основою життя є не клас,а людина.Не важливо до якого класу належить порядна,творча людина - важливо,щоб вона була такою.Подібне явище помічаємо щодо національної свідомості,для величезної більшості затурканих,забитих,одурманених більшовицькою пропагандою українців гречкосіїв було зрозуміло,що то за національна свідомість.Найбільне нещастя укр. народу було те,що ціла його істор. це намагання когось зробити з нас,не те чим призначила нас природа.Наслідки з усього цього на сьогодні такі:величезна частина нашого,особливо міського населення з націон. погляду являє собою не що інше,як юрбу,що не належить ні до якого народу,що не має нічого святого,що не говорить ні одною мовою,це не є нарід,це чернь,це безлика безязіка юрба.Особливо стосується нашої молоді,яка з націон. погляду саме велике порожнє місце.Соромно,боляче і огидно бачити таке явище на берегах Дніпра,на вулицях Київа,це боляче ранить наше людське самолюбство,це принижує нас в очах чужоземців.Не просто принижує,іноземці вбачають в цьому користь для себе,вони добре знають,якщо відібрати в народу мову і культуру - він за кілька поколінь загине як нація.Це явище перше і основне зло,яке треба вирвати з корнем.

Білет № 27