109 Соціальні зміни та соціальні процеси
Соціальні зміни — тип руху соціальних явищ, процесів та соціальних структур у суспільстві, у результаті якого виникають, нагромаджуються і трансформуються якісні відмінності між ними, створюється багатоманітність соціальної реальності.
Соціальна зміна — це перехід соціального суб'єкта з одного стану в інший, істотна трансформація соціальної організації, соціальних інститутів. Соціальні зміни виявляються у виникненні, деформації та зникненні певних елементів соціальної системи, трансформації її внутрішніх та зовнішніх зв'язків. Зміни в окремих соціальних структурах становлять зміст їх функціонування, а зміни в соціальній системі в цілому — зміст її розвитку.
Широке розповсюдження термін "соціальна зміна" дістав у 70-ті роки, коли він майже повністю витіснив з наукового обігу такі терміни як "прогрес" та "розвиток". Найважливішою ознакою соціальної зміни дослідники вважають її повсюдність. Зміни повсюдні не тільки у просторі, але й часі.
У соціологічній літературі існують різні підходи до класифікації соціальної зміни. У залежності від розмірів, масштабів їх прояву в суспільстві соціальні зміни поділяють на великомасштабні (значні зміни соціальної структури, включаючи наслідки й прояви таких структур, які закріплені у нормах, цінностях, культурних символах) та дрібномасштабні (зміни у характеристиках соціальної структури, які не мають якихось безпосередніх і значних наслідків для всезагальної структури як такої). Прикладом дрібномасштабних змін є "життєві цикли", а короткочасних великомасштабних змін — революція, довготривалих – соціальна еволюція. Залежно від джерела виникнення виділяють екзогенні та ендогенні зміни.
Виокремлюють також заплановану та не заплановану зміну. Соціальні зміни відбуваються на рівні міжособистісних відносин, на рівні організацій та інститутів, малих і великих соціальних груп, на місцевому, соціетальному та глобальному рівнях. За характером перебігу виокремлюють наступні різновиди соціальних змін; функціональні, реформи, революції, модернізації, трансформації та кризи.
Отже, сьогодні соціальну зміну дедалі більше розуміють як інноваційний процес, що веде до зміни звичного способу життя, стереотипів, традицій, внесення динаміки у соціальний порядок. Водночас вчені зазначають, що прагнення будь-якого соціального організму до зміни так само природне, як і його прагнення до збереження вже набутого стану. Так, Т. Парсонс у теорії рівноваги протиставляє зміні поняття "пристрасні інтереси", під яким розуміє першочерговість і переважання над іншими інтересами прагнення системи до збереження власної рівноваги. Вчений виділяє при цьому три типи змін: 1) зміни, необхідні для підтримки стабільності в суспільстві; 2) інші зміни, сумісні з першими; 3) обмежені, тимчасові, оборотні процеси навколо рівноважної позиції соціальної системи.
Отже, соціальні зміни можуть бути викликані різними причинами. Загалом всі причини та механізми соціальної зміни можна поділити натри групи: економічні (розвиток виробництва та виробничих сил); соціальні, соціально-психологічні (ускладнення структури суспільства та його диференціація); культурологічні (прогрес в науці, техніці та технологіях). Також характерною особливістю західної соціології є прагнення дослідників пов'язати у причинній взаємозалежності процеси соціальної зміни з природою людини.
Загалом сучасні підходи до дослідження соціальної зміни характеризуються передусім зосередженням уваги на вивченні природи зміни, підкресленням її процесуального характеру. Природу соціальної зміни, її спрямованість у сучасних концепціях дедалі більше пов'язують з еволюцією людини.
Таким чином, сьогодні немає єдиної теорії соціальної зміни. Існує безліч тлумачень, підходів до її дослідження. Основним положенням в концепції соціальної зміни є те, що відмінності повинні стосуватись різних часових моментів і стану однієї системи, соціального об'єкта, що вивчається, наприклад конкретного суспільства, держави, організації, соціальної групи, культури тощо. Зміни — це відмінності між тим, що являла собою система в минулому, і тим, що стало з нею через певний проміжок часу. Соціальні зміни потрібно розглядати як багатофакторний процес, на який впливають чинники зовнішнього середовища, зміни в економіці, культурі, ідеології.
Соціальний процес — послідовна зміна станів суспільства або його окремих систем.
Соціальний процес проявляється як рух у часі низки соціальних подій чи явищ певної спрямованості. У ньому діалектично поєднуються зміна і сталість, перервність і неперервність. Соціальна система не може існувати без процесу, що призводить до певних змін. Процеси відбуваються на різних рівнях соціальної системи: окремого індивіда, соціальної групи, організації, суспільства. Найважливішими ознаками соціальних процесів є їх загальність та зв'язок із суб'єктом, який здійснює процес. Функціонування й розвиток суспільства відбуваються в різних формах соціальних процесів.
Можна здійснити класифікацію соціальних процесів за певними критеріями. Зокрема, за формами розвитку соціальні процеси поділяють на такі види:
• спрямовані (передбачають певну мету або тенденцію у своєму русі). Вони є передбачуваними або явними. Наприклад, процес глобалізації, процес реформування економіки, створення єдиного європейського суспільства.
• не спрямовані (мають випадковий, хаотичний характер). Наприклад, емоційні сімейні конфлікти, мобілізації в соціальних рухах.
• зворотні (процеси, які викликають у системі певні зміни). Ці зміни можуть бути й радикальними, що може призвести до повернення у попередній стан. Наприклад, посилення девіантної поведінки людей в період економічної кризи. Водночас слід пам'ятати проте, що повернення до попереднього стану не означає повну ідентичність системи: відновлюються лише основні структурні елементи, а другорядні можуть змінюватись назавжди.
• незворотні (відображають зміни, які не можна повернути). Наприклад, старіння людини, урбанізація населення.
• висхідні (передбачають розвиток системи, якщо цей розвиток істотний, то його ототожнюють з прогресом).
• низхідні (викликають негативні дисфункціональні зміни у системі, стан регресу).
• лінійні (поступові безперервні висхідні або низхідні зміни в системі).
• циклічні (періодичне повторення певних фаз розвитку системи). Наприклад, вибори та перевибори президента або парламенту. Такі процеси можна розглядати також як кругові.
• спіральні (являють собою висхідний або низхідний циклічний рух).
За ступенем загальності розрізняють:
• соціетальні процеси (глибокі процеси економічних, демографічних, екологічних та інших змін);
• загальні (функціонування таких соціальних інститутів, як системи управління, охорони здоров'я, освіти);
• особливі (адаптація, урбанізація).
За характером змін: еволюційні та революційні процеси. За спрямованістю: прогресивні та реакційні процеси. За змістом змін:
• співробітництво;
• суперництво;
• конкуренція;
• конфлікт;
• пристосування.
У реальному житті всі перераховані форми соціальних процесів можуть чергуватись, змінюючи один одного, або протікати паралельно. Можуть накладатись або протистояти один одному. При цьому, як правило, одні процеси є основою соціальних змін, а інші — залишаються нейтральними до цих змін. Вони можуть сприяти відновленню, збереженню, а не трансформації системи.
|
Динаміка соціальна (грец. dynamicos-сильний, дужий) - розвиток, зміна будь-якого соціального явища (соціальної системи, структури, відносин тощо) під впливом сил, що діють на нього, внаслідок чого воно відхиляється від попереднього стану. Поняття соціальна динаміка запропоноване французьким соціологом О. Контом (1798- 1867 pp.) для аналізу змін або послідовного становлення соціальних явищ на відміну від соціальної статики, що вивчає сталі структури, які забезпечують соціальний порядок та цілісність суспільства. Водночас О. Конт ототожнював соціальну динаміку з соціальним прогресом, тобто з безперервним розвитком соціальних явищ у напрямі будь-якої бажаної глобальної мети. Звідси акцент на пошук причин, форм і механізмів соціального прогресу й неуважність до амбівалентних і деструктивних виявів соціальної динаміки У сучасній соціології соціальна динаміка розглядається як універсальна властивість соціальних явищ, що зумовлює їх зміну у прогресивному і регресивному напрямах. Вивчення динаміки структури, соціальних інститутів, культури, масової свідомості тощо становить важливу тему сучасних соціологічних досліджень. У соціальній психології активно вивчається т. зв. групова соціальна динаміка, процеси, що трапляються в малих соціальних групах (сім'ї, трудовому колективі, шкільному класі) у зв'язку з вирішенням проблеми лідерства, прийняттям групових рішень, забезпеченням лояльної поведінки членів груп, розробкою групових цінностей, мети та норм і засвоєнням їх індивідами. |
|
Динаміка соціальна (грец. dynamicos-сильний, дужий) - розвиток, зміна будь-якого соціального явища (соціальної системи, структури, відносин тощо) під впливом сил, що діють на нього, внаслідок чого воно відхиляється від попереднього стану. Поняття соціальна динаміка запропоноване французьким соціологом О. Контом (1798- 1867 pp.) для аналізу змін або послідовного становлення соціальних явищ на відміну від соціальної статики, що вивчає сталі структури, які забезпечують соціальний порядок та цілісність суспільства. Водночас О. Конт ототожнював соціальну динаміку з соціальним прогресом, тобто з безперервним розвитком соціальних явищ у напрямі будь-якої бажаної глобальної мети. Звідси акцент на пошук причин, форм і механізмів соціального прогресу й неуважність до амбівалентних і деструктивних виявів соціальної динаміки У сучасній соціології соціальна динаміка розглядається як універсальна властивість соціальних явищ, що зумовлює їх зміну у прогресивному і регресивному напрямах. Вивчення динаміки структури, соціальних інститутів, культури, масової свідомості тощо становить важливу тему сучасних соціологічних досліджень. У соціальній психології активно вивчається т. зв. групова соціальна динаміка, процеси, що трапляються в малих соціальних групах (сім'ї, трудовому колективі, шкільному класі) у зв'язку з вирішенням проблеми лідерства, прийняттям групових рішень, забезпеченням лояльної поведінки членів груп, розробкою групових цінностей, мети та норм і засвоєнням їх індивідами. |
|
112. Горизонтальна мобільність.
Прикладом горизонтальної мобільності є переміщення з православної в католицьку релігійну групу (якщо в суспільстві існує свобода совісті), з одного громадянства в інше, з однієї сім`ї (батьківської) в іншу (свою власну, знову утворену), з однієї професії в іншу без зміни рівня престижу професії (був слюсарем, став теслею). 1.1. Різновидом горизонтальної мобільності служить географічна мобільність - це переміщення з одного місця в інше при збереженні колишнього статусу. Прикладом може служити міжнародний та міжрегіональний туризм, переїзд з міста в село і назад, перехід з одного підприємства на інше. 1.2. Якщо до зміни місця додається зміна статусу, то географічна мобільність перетворюється в міграцію. Якщо сільський житель приїхав в місто, щоб відвідати родичів, то це географічна мобільність. Якщо ж він переселився в місто на постійне проживання і отримав тут роботу, то це вже міграція.
|
|
113 Вертикальна соціальна мобільність Рух вгору і вниз називається вертикальної мобільністю.
Вона буває двох типів: низхідній (зверху вниз) і висхідній (знизу вгору).
1.3. Вертикальна висхідна мобільність - зміна положення, яке викликає підвищення статусу. Приклад: підвищення на посаді
1.4. Вертикальна спадна мобільність - зміна положення, яке викликає пониження статусу. Приклад: пониження в посаді. . |
Під вертикальною соціальною мобільністю маються на увазі відносини, що виникають при переміщенні індивіда (соціального суб'єкта) з одного соціального прошарку в інший. Залежно від напрямку переміщення існує, згідно П. Сорокіну, два типи вертикальної мобільності: висхідна й спадна, у сучасній термінології відповідно соціальне сходження і соціальна деградація. Висхідні й спадні течії існують удвох формах: проникнення індивіда з нижнього шару в більш високий або створення індивідами нової групи й проникнення всієї групи в більш високий соціальний прошарок (наприклад, більшовики в Росії), і навпаки. Ситуацію в цілому П. Сорокін узагальнює так, як показано на мал. 3 [9].
Таким чином, вертикальна мобільність є вихідною з соціальної стратифікації суспільства, адже нагадаємо, що Сорокін виділяв три її типи — економічну, політичну і професійну, а тому кожній із цих форм стратифікації притаманна своя форма вертикальної мобільності.
114