Питання до заліку з дисципліни «сімейне право»

1. Предмет та метод сімейного права.

2. Принципи та функції сімейного права.

3. Джерела сімейного права.

4. Здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов’язків.

5. Захист сімейних прав.

6. Поняття та види сімейних правовідносин. Підстави виникнення сімейних правовідносин.

7. Поняття шлюбу. Умови укладення шлюбу.

8. Перешкоди до укладення шлюбу.

9. Державна реєстрація шлюбу (порядок реєстрації, час, місце).

10. Заручини.

11. Поняття недійсності шлюбу. Види недійсних шлюбів.

12. Шлюб, який є недійсним. Шлюб, який визнається недійсним або може бути визнаний недійсним за рішенням суду.

13. Правові наслідки недійсності шлюбу.

14. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.

15. Право власності кожного з подружжя на майно (роздільне майно подружжя).

16. Загальна характеристика права спільної сумісної власності подружжя (поняття, підстави виникнення та припинення).

17. Володіння, користування та розпорядження спільним майном подружжя.

18. Поділ спільного майна подружжя.

19. Правовий режим майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

20. Умови та способи взаємного утримання подружжя.

21. Договірні засади надання подружжям взаємного утримання.

22. Визначення розміру аліментів на одного з подружжя. Час, протягом якого сплачуються аліменти.

23. Загальні підстави припинення права одного з подружжя на утримання та позбавлення такого права.

24. Договірні відносини подружжя. Види договорів подружжя.

25. Порядок укладення шлюбного договору (суб’єкти, форма, строк дії).

26. Умови шлюбного договору.

27. Припинення шлюбу (види, порядок, реєструючи органи).

28. Розірвання шлюбу державним органом РАЦС.

29. Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей.

30. Розірвання шлюбу за рішенням суду за позовом одного з подружжя.

31. Поновлення шлюбу.

32. Режим окремого проживання подружжя.

33. Загальні підстави виникнення прав та обов’язків батьків та дітей.

34. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.

35. Установлення факту батьківства/материнства за рішенням суду.

36. Оспорювання батьківства (суб’єкти, порядок, наслідки).

37. Загальна характеристика особистих немайнових правовідносин батьків та дітей.

38. Основні права та обов’язки батьків щодо дитини.

39. Спори щодо виховання дітей (види, порядок та особливості розгляду).

40. Спори між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини.

41. Позбавлення батьківських прав (підстави, порядок розгляду, правові наслідки).

42. Загальна характеристика майнових правовідносин батьків та дітей.

43. Права батьків і дітей на майно. Управління батьками майном дитини.

44. Обов’язок батьків утримувати дитину. Способи його виконання.

45. Визначення судом розміру аліментів на дитину. Зміна розміру аліментів.

46. Договори батьків щодо утримання дитини.

47. Невиконання батьками аліментного обов’язку. Заборгованість за аліментами, відповідальність за прострочення сплати.

48. Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей.

49. Обов’язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків.

50. Загальні засади влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.

51. Поняття усиновлення. Суб’єкти відносин, що виникають з усиновлення.

52. Загальний порядок усиновлення.

53. Таємниця усиновлення, юридичні засоби забезпечення таємниці усиновлення.

54. Правові наслідки усиновлення.

55. Недійсність усиновлення та його правові наслідки.

56. Скасування усиновлення та його правові наслідки.

57. Загальні засади опіки та піклування над дітьми.

58. Патронат над дітьми (поняття, права та обов’язки сторін, договір про патронат).

59. Особисті немайнові права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів.

60. Обов’язок інших членів сім’ї та родичів по утриманню.

Укладач: к.ю.н., доцент кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Розгон Ольга Володимирівна

Кримінальний процес

Форма контролю:

• Контрольна робота

• Практичні заняття

• Іспит

Курс “Кримінальний процес України” відноситься до основних і обов”язкових навчальних дисциплін, які викладаються у всіх вищих юридичних навчальних закладах. Він складається із загальної та особливої частин, вивчається студентами третього курсу денної та заочної форм навчання, розрахований на два семестри. Форма контролю по результатах першого семестру – залік, по результатах другого – екзамен.

При підготовці до занять студенти повинні опрацювати відповідні розділи підручника, навчального посібника, іншої рекомендованої літератури, засвоїти необхідні норми Кримінально-процесуального кодексу України, ознайомитися з постановами Пленуму Верховного Суду України, основними організаційно-управлінськими наказами Генерального прокурора України, відповісти на всі теоретичні та практичні запитання і викласти відповіді на поставлені завдання в письмовій формі у вигляді розгорнутих, обґрунтованих і вмотивованих рішень з посиланнями на конкретні норми права.

Виконання студентами заочної форми навчання контрольної роботи з курсу кримінального процесу передбачено навчальним планом.

Контрольна робота складається з чотирьох завдань. Одне з них розраховане, як правило, на знання теоретичного матеріалу навчального курсу, інші мають на меті перевірити вміння студентів застосовувати норми чинного кримінально-процесуального законодавства при вирішенні приведених з практики ситуацій.

Контрольна робота виконується в окремому зошиті по одному з десяти варіантів. Варіант визначається останньою цифрою номеру залікової книжки конкретного студента.

Письмове вирішення завдань повинно бути розгорнутим, мотивованим, містити посилання на норми чинного кримінально-процесуального законодавства, відомчі нормативно-правові акти, а в необхідних випадках – на керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України.

Контрольну роботу необхідно належним чином оформити, вказати перелік використаної літератури та нормативних актів, дату її виконання і поставити особистий підпис.

ВАРІАНТИ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ:

Варіант № 0

1. Загальна характеристика джерел кримінально-процесуального права, їх поняття і види. Роль рішень Конституційного Суду України, Пленуму Верховного Суду України, відомчих нормативних актів в регулюванні кримінально-процесуальної діяльності.

2. 1 липня 1993 року начальник РВ УМВС доручив дільничному інспектору провести дізнання у кримінальній справі про злочин, передбачений ст. 193 КК України. Але 20 липня 1993 року вступив в дію Закон України "Про внесения в деякі законодавчі акти України змін та доповнень, які стосуються удосконалення попереднього слідства" згідно з яким у справах про злочини, які передбачені ст. 193 КК, стало обов'язковим провадження досудового слідства, яке повинен здійснювати слідчий ОВС.

Яке рішення слід прийняти в даній ситуації?

3. Барієву було пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Обвинувачений винним себе не визнав та пояснив слідчому, що він не може бути причетним до вказаного злочину, так як в момент його вчинення перебував в іншому місці. Слідчий заявив, що доводи Барієва не можуть бути прийняті до уваги, оскільки останній не надав доказів, які б підтверджували його алібі.

Чи відповідають дії слідчого принципам кримінального процесу?

4. Суддя Василенко виніс постанову про застосування щодо Білика запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Через деякий час цей же суддя розглянув в судовому розгляді кримінальну справу за обвинуваченням Білика в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та виніс вирок.

Чи були допущені порушення по справі? Якщо так, то які вони тягнуть наслідки?

Варіант № 1