3.1 Заклади та установи, що створюють рекреаційні послуги

Фізкультурно-оздоровчі заклади – заклади фізичної культури і спорту, які здійснюють фізкультурно-оздоровчу діяльність. Фізкультурно-оздоровчі заклади діють на підставі статуту та реєструються у встановленому порядку. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності фізкультурно-оздоровчих закладів шляхом надання організаційної, методичної та іншої допомоги.

Для задоволення потреб людей похилого віку у руховій активності функціонують: спортивні зали, приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять, спортивні майданчики,басейни і т.д.

Діяльність у сфері культури – творча, інформаційна, музейна, освітня, культурно-дозвіллєва та розважальна діяльність, спрямована підтримання культурних цінностей та задоволення культурних потреб людей похилого віку.

Суб’єктами діяльності у сфері культури є: театри, музеї, виставки.

Державний природний національний парк створюють для збереження природних комплексів, що мають особливу екологічну, історичну та естетичну цінність у зв’язку із сприятливим поєднанням природних та культурних ландшафтів і використанням їх у рекреаційних, освітніх, наукових та культурних цілях.

ВИСНОВКИ

У курсовій роботі дослідженні рекреаційні потреби людей похилого віку та виявлені цикли рекреаційних занять щодо їх задоволення. Досягнення мети прияло отриманню результатів, які полягають у таких висновках.

1. Визначено рекреаційні потреби людей похилого віку, які викликані зміною навколишньої середи, підтриманням рухової активності, потребою у підтриманні комунікативних якостей.

2. Сконструйовано програми рекреаційного обслуговування для людей похилого віку, які мають ведучу групу занять кліматично-прогулянкового циклу, для урізноманітнення програми обрані групи рекреаційних занять пізнавально-прогулянкового циклу. Також можливий цикл культурно-пізнавальний та активно оздоровчий.

3. Окреслено групи суб’єктів організації та створення рекреаційних послуг для людей похилого віку, які представлені групою установ культурно-дозвіллєвої сфери, фізкультурно-оздоровчої та природоохоронні території.

Організатори соціально-культурних програм повинні розуміти процеси старіння і мати у своєму розпорядженні великий перелік дозвіллєвих послуг для людей похилого віку. У соціально-культурній роботі повинні бути задіяні добре підготовлені і сприйнятливі люди, які одержали спеціальну освіту в рамках спеціальних програм. Прискорене зростання чисельності старших вікових груп і пов´язані з цим проблеми поставили керівників і фахівців соціально-культурної сфери в складну ситуацію, оскільки підготовка соціальних педагогів і соціальних працівників з організації дозвілля людей похилого віку практично не розгорнута. Усе збільшуються за масштабами і змістом потреби соціально-культурного обслуговування громадян старшого віку, що потребує підготовки фахівців, які володіють геріатричними знаннями, уміннями, навичками.

Для визначення оптимальної соціально-культурної технології доцільно використовувати напрацювання педагогічної науки; зокрема, будуть корисні критерії виявлення технологічності:

- критерій результативності, спрямований на впровадження найбільш продуктивної технології, яка забезпечує високу зацікавленість у діяльності літніх і старих людей, у нормалізації їх психічного і фізичного здоров´я;

- критерій оптимальності, що передбачає максимальну ефективність при найменших фізичних, розумових і тимчасових витратах з боку людей похилого віку;

- критерій мотиваційної значимості технології, тобто створення умов, за яких підвищувалося б бажання діяти, брати участь у проведених заходах, в організаційних справах;

- критерій керованої технології, що допускає здійснення діагностики настрою, стану здоров´я, схильності літніх до різного роду дозвіллєвої діяльності;

- критерій системності технології, тобто системне використання тієї або іншої технології проведення вільного часу за наявності цілей соціально-культурної діяльності, формулювання її завдань, визначення її змісту, підбір методів, методик, конкретних форм проведення дозвілля. Кожна з технологій дозвілля має бути включена до повсякденного побуту, неодмінно сприяти продовженню творчого, активного життя літньої людини, наданню широких можливостей для її самовираження, максимального використання життєвого, професійного досвіду, збереження енергії й оптимізму. Тільки в цьому випадку організація дозвілля літнього населення зможе здійснити свою головну місію - ствердити справжні права старшого покоління на свою дієздатність і активну роль у житті суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про туризм»

2. Закон України «Про охорону дитинства»

3. Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей»

4. Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. —

К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6(из википедии)

5. Бабарицька В.К., Любіцева О.О. Організація туризму. Навч. посібник. Част. I. - К.: КУ, 1998;

7. Бабарицька В.К., Любіцева О.О., Федорченко В.К. Організація туризму. Учбово-метод. посібник. - К.: ІТЕІП, 1994;

8. Бастрыкина А.В. Туризм в системе реабилитации и социальной интеграции пожилых и людей с ограниченными возможностями. — М., 1999. — С.132;

9. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением.// Медицина. — М., 1989;

10. Квартальнов В.А. Туризм: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 320 с.;

11. Киселева Т.Г., Красильников Ю.Д. Основы социально-культурной деятельности. —М.: МГУКИ, 1995;

12. Марков А.П., Бирженюк Г.М. Основы социокультурного проектирования. — СПб.: ГУП, 1998;

13. Ткаченко Т.І., Ведмідь Н.І. Організація дозвілля в туристичній індустрії. – К., КНТЕУ, 2002