46

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ГІДРОЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОЛЕДЖ

ЗАПОРІЗЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ІНЖЕНЕРНОЇ АКАДЕМІЇ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства»

Тема: Оборотні кошти та шляхи удосконалення їх використання на підприємстві

на матеріалах: Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»

Керівник викладач: Сичова Н.Г

Виконав

студент гр. 2-ОД - 11 Тонконіг Ю.М.

Запоріжжя 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….……3 РОЗДІЛ 1

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ВИВЧЕННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ…………………………………………………………………………...5

1. Сутність оборотних коштів…………………………………………………..5

2. Склад, структура та класифікація оборотних коштів………………………………………………………………………….8

3. Принципи організації оборотних коштів та фактори, які впливають на розмір і структуру оборотних коштів………………………………………………………………………...11

РОЗДІЛ 2

ПРАВОВЕ І НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ………………………………………………………………………………….…15

РОЗДІЛ 3

СТИСЛА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ВАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ»………………………………...................……. 17

РОЗДІЛ 4

ОЦІНКА СТАНУ ОБОРОТНИХ КОШТІВ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ………………………………………………………...…….23

4.1 Оцінка складу, динаміки і структури оборотних коштів…………………23

4.2 Оцінка використання оборотних коштів…………………………………..27

4.3 Оцінка джерел використання оборотних коштів………………………….31

РОЗДІЛ 5

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ………………………………………………………………………….33

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ……………………………………………….34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...………..36

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..35

ВСТУП

Оборотні кошти підприємства - фінансово-економічна категорія, в якій переплітається багато теоретичних і практичних питань.

Оборотні кошти постійно беруть участь у забезпеченні процесу виробництва і реалізації продукції, одночасно знаходяться на всіх стадіях кругообігу коштів. Переходячи послідовно з грошової форми вартості в товарну, потім у виробничу, товарну і знову в грошову – оборотні кошти забезпечують безперебійну роботу підприємства. Таким чином, сферу виробництва обслуговують оборотні виробничі фонди, а процес реалізації продукції – фонди обертання.[1]

Оборотні кошти є одним з важливих факторів, які обумовлюють стійке фінансове становище, кредитоспроможність, інвестиційну привабливість підприємства.

Від ефективності управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, раціонального планування виробництва, спрямованих на збільшення оборотності, скорочення обсягу виробничих запасів, управління дебіторською заборгованістю, залучення альтернативних джерел фінансування залежить можливість адаптації підприємства до умов нестабільного економічного середовища та закладення основи його стратегічного розвитку.

Серед науковців найбільш відомими з вивчення питання ефективності використання оборотних коштів вважаються Амоша А.І., Бланк І.А., Білейченко О.Г., Булєєв І.П., Долгоруков Ю.О., Драгун Л.М., Кірейцев Г.Г., Ландик В.І., Морозова І.В., Нусінов В.Я., Пан Л.В., Радіонов А.Р., Семенов Г.А., Темченко А.Г., Турило А.М., Філімоненков А.М.. Вони відзначають в своїх працях необхідність подальшого дослідження економічної категорії оборотних коштів.[2]

Ось чому тема дослідження є досить актуальною.

Об’єктом дослідження є Відкрите акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (ВАТ «ДСС»).

Предметом дослідження є методологічні та практичні аспекти використання оборотних коштів на ВАТ «Дніпроспецсталь».

Метою дослідження є вивчення теоретичних та методологічних положень, відтворення практичних розрахунків на конкретному підприємстві, розробка рекомендацій щодо шляхів удосконалення використання оборотних коштів на ВАТ «ДСС».

Для досягнення мети дослідження необхідно виконання наступних завдань:

• розкрити сутність, склад, класифікацію, фактори, які впливають на розмір оборотних коштів;

• розглянути нормативно-правове регулювання оборотних коштів;

• надати коротку організаційно-економічну характеристику ВАТ «ДСС»;

• оцінити стан оборотних коштів та ефективності їх використання;

Після виконання даних завдань потрібно зробити висновки та внести рекомендації щодо підвищення ефективності використання оборотних коштів.

РОЗДІЛ 1

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

1. Сутність оборотних коштів

Діяльність суб'єктів господарювання зі створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і праці.

Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для їх розширеного відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі, і їхня вартість ціл­ком переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробниц­тва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (наприклад паливо).

Отже, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці є, з одного боку, сукупністю матеріальних цінностей, а з другого — втіленням затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.[3]

Термін оборотні кошти в різних джерелах трактується по-своєму, маючи при цьому спільні та відмінні риси, проте найбільш точним вважають визначення «Оборотні кошти» згідно з П(С)БО №2 «Баланс».

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як "предмети праці", "матеріальні активи", "гроші, що обертаються". При вивченні оборотних коштів можна зустріти такі визначення оборотних коштів:

1. Оборотні кошти – ті кошти, які беруть участь в обороті один раз, тобто повністю споживаються протягом одного виробничого циклу, змінюючи при цьому свою натуральну форму й повністю включаються у вартість продукції [4;107].

2. Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу [5;149].

3. Оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції. 4. Оборотні кошти - це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну "оборотний капітал". Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять - оборотні кошти та оборотний капітал. [3]

5. Оборотні кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обертання для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції та отримання прибутку.[6; 179]

6. Оборотні кошти згідно з П(С)БО №2 «Баланс» - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Оборотні кошти здійснюють певний кругообіг (рис. 1.1), послідовно проходячи три стадії:

1. Постачання (грошова стадія) – здійснюється у формі обігу. Оборотні кошти на даній стадії витрачаються на придбання сировини, матеріалів та інших ресурсів, при цьому відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

2. Виробництво. На другій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але тільки у розмірі вартості використаних виробничих запасів, переноситься вартість виробничих основних фондів, також додатково включаються витрати на заробітну плату й пов’язані з нею витрати. Після чого матеріально-товарні цінності матеріалізуються у формі готової продукції.

3. Збут (товарна стадія) – відбувається реалізація (продаж) готової продукції. Після цього товарна форма вартості перетворюється у грошову, і повертаються авансовані кошти внаслідок отриманої частини виручки, що надійшла від реалізації продукції. Інша її частина являє собою додаткові грошові накопичення – прибуток.

Грошова форма, яку приймають оборотні засоби на третій стадії їх кругообігу, одночасно є первинною стадією нового обороту коштів [3;107].

Г — ВЗ... НЗВ...ГП — Г¹,

Рис. 1.1 Схема кругообігу оборотних коштів де Г — гроші, що авансуються;

ВЗ — виробничі запаси;

НЗВ — виробництво;

ГП— готова продукція;

Г¹— гроші, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г'¹ = Г + ДГ, тобто коли відбудеться приріст грошей проти аван­сованої суми.

Крапки (...) означають, що обертання коштів перерване, але процесс їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва. Щоб процес виробництва й реалізації продукції йшов безупинно, оборотні кошти повинні одночасно перебувати на всіх стадіях і у всіх формах на підприємстві.

Період, який починається з авансування капіталу на придбання виробничих запасів і завершується поверненням цього капіталу, називається виробничим циклом.

Кругообіг оборотних коштів у сфері інфраструктури відбувається у дещо інший спосіб. А саме:

1. Процес виробництва послуг і процес їх споживання не відокремлені у просторі та часі.

2. Продукт сфери послуг не матеріальний, тому його не можна

накопичувати та зберігати.

Ця відмінність пов’язана зі специфікою умов виробництва у сфері послуг.

1.2 Склад, класифікація і структура оборотних коштів

Склад оборотних коштів – це сукупність вартості окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів (рис.1.2).

С клад оборотних коштів

В иробничі оборотні фонди Фонди обігу

виробничі запаси готова продукція на складах

незавершене виробництво товари

витрати майбутніх періодів векселів отриманих

дебіторська заборгованість

кошти і їхні еквіваленти

інші оборотні кошти

Рис. 1.2 Елементний склад оборотних коштів

Виробничі оборотні фонди – предмети праці, які циркулюють у сфері виробництва, повністю споживаються в технологічному циклі виготовлення продукції, зазнають зміни своєї натуральної форми й фізико-хімічних властивостей і повністю включаються в вартість створеного продукту.

Оборотні фонди містять у собі:

• виробничі запаси (предмети праці, які знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів і ще не залучені у виробничий процес, але які будуть використані підприємством для виготовлення конкретних видів продукції);

• незавершене виробництво (предмети праці, які ще не пройшли всіх стадій обробки; у їхньому складі виділяють напівфабрикати власного виробництва – предмети праці, які повністю пройшли обробку в одному підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах цього ж підприємства);

• витрати майбутніх періодів (грошові витрати, здійснені в поточному періоді, але прийняті в якості витрат в майбутніх періодах (раціоналізація і винахідництво, проектування різного роду інформації)).

Співвідношення між окремими елементами оборотних виробничих фондів до їх загального обсягу, виражене у відсотках, називають виробничо-технологічною структурою оборотних фондів.

Ця структура має відмінності залежно від:

− характеру виробництва;

− тривалості технологічного циклу;

− видів продукції;

− територіального розміщення виробництва та ін. [4;141]

Фонди обігу – це сукупність елементів оборотних коштів, котрі знаходяться в сфері обігу. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями.

Фонди обігу складаються з:

• готової продукції на складах підприємства, що очікує реалізації;

• товарів (вартість товарів, придбаних підприємством для подальшого продажу);

• векселів отриманих (дебіторська заборгованість за товари, відвантажену продукцію, послуги, забезпечена векселями терміном до одного року);

• дебіторська заборгованість (заборгованість покупців і замовників за товари, роботи, послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями));

• кошти і їхні еквіваленти (каса, банківські рахунки, акредитиви, казначейські ощадні сертифікати, чеки, грошові документи);

• інші оборотні кошти.[3;109]

Оборотні кошти підприємств класифікують за трьома ознаками:

• залежно від участі їх у кругообігу коштів;

• за методами планування, принципами організації та регулювання;

• за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.[7;180]

Залежно від методів планування принципів організації та регулювання оборотних коштів поділяють на:

• нормовані − виробничі запаси, залишки готової продукції на складі, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів;

• ненормовані – фонди обігу за виключенням залишків готової продукції на складі підприємства.

Відповідно до третьої ознаки, тобто за джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

• власні оборотні кошти – формуються внаслідок коштів, які виділені підприємству при його створенні і поповнені згодом за рахунок прибутку, а також при використанні стійких пасивів (таких грошових коштів, які є тимчасово вільними і використовуються в господарському обороті підприємства – резерв майбутніх платежів, внески на соціальне страхування, заборгованість по заробітній платі та ін.) [4;145];

• залучені оборотні кошти – залучення короткострокових і довгострокових кредитів у банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви;

• інші оборотні кошти (наприклад, дебіторська заборгованість).

Класифікація оборотних коштів має важливе значення для підприємства, оскільки вона дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цих чинників значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Структура оборотних коштів — це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона за­лежить від складу і структури витрат на виробництво, умов по­ставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (вико­наних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.

Структура оборотних коштів (СОбК) розраховується за формулою:

Частина * 100% (1.2)

СОбК = Ціле

Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації виготовленої продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. За останні роки на промислових підприємствах України склалась така структура оборотних коштів: у сфері виробництва частка оборотних коштів становить близько 70% (у тому числі на виробничі запаси припадає близько 50%, на незавершене виробництво — 20%), а у сфері обігу — близько 30% (із них приблизно 17% — готова продукція на складах) [6;179].

1.3 Принципи організації оборотних коштів та фактори, які впливають на розмір і структуру підприємства

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообігу коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання [6].

Фактори, які впливають на розмір і структуру підприємства:

• сфера діяльності, в якій знаходиться підприємство;

• специфіка продукції, яку виробляє і реалізує;

• тривалість виробничого циклу.

Ось чому при плануванні розміру і структури підприємства необхідно враховувати фактори, які впливають на них.

1.4 Нормування оборотних коштів

Процес визначення економічно обґрунтованої величини оборотних коштів підприємства, необхідних для нормальної діяльності, називається нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів полягає в розробленні та встановленні норм оборотності оборотних коштів за їх елементами та нормативів оборотних коштів.

Норма оборотних коштів визначає мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей і розраховується в днях запасу (у відсотках від обсягу виконаних робіт, у гривнях тощо).

Норматив оборотних коштів - це грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей. Норми оборотних коштів установлюються на кілька років, а нормативи — щорічно (за певних умов — щоквартально).

Норматив оборотних коштів залежить від обсягу виробництва та реалізації продукції, витрат на виробництво та реалізацію продукції; вартості товарно-матеріальних цінностей у виробничих запасах.

Норми оборотних коштів (у днях) залежать від тривалості перебування їх у сфері виробництва та у сфері обігу, умов матеріально-технічного забезпечення (віддаленість від постачальників, споживачів, рівномірність поставок матеріальних ресурсів та збуту готової продукції).

Існують три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний (дослідно-статистичний), коефіцієнтний та метод прямого рахунку.

Аналітичний метод (дослідно-статистичний) передбачає здійснення аналізу наявних товарно-матеріальних ресурсів з наступним їх коригуванням та вилученням з них надлишків.

Сутність коефіцієнтного методу полягає в уточненні діючих нормативів (через коефіцієнти) відповідно до змін у виробництві в наступному періоді.

Метод прямого рахунку зводиться до розрахунку нормативів за кожним нормативним елементом в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва. У практиці господарювання цей метод є основним.

Норматив власних оборотних коштів у виробничих запасах підприємства визначається множенням середньодобового (середньоденного) споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їх запасу в днях[8].

РОЗДІЛ 2

ПРАВОВЕ І НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

Проведений огляд літературних джерел показав, що категорія “оборотні активи” стала використовуватись у вітчизняній економічній літературі з часу переходу на ведення українського бухгалтерського обліку за Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”[10] та Положенням (стандарт) Бухгалтерського обліку 9 “Запаси”[9].

Первісна оцінка придбаних та вироблених запасів вiдповiдає порядку визнання П(С)БО № 9 «Запаси». Порядок визнання, оцiнка реальності, класифiкацiя дебiторської заборгованостi та iнформацiї про дебiторську заборгованiсть проводиться у вiдповiдностi до П(С)БО № 10 «Дебiторська заборгованість»[11].

Показники фінансової звiтностi про обсяг та склад власного капіталу підприємства вiдповiдають реальному фінансовому стану підприємства та складено згідно Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку № 5 «Звіт про власний капітал»[12].

Чинна практика обліку формування та використання оборотних активів на підприємствах в умовах розвитку ринкового середовища України потребує вдосконалення. У зв’язку з тим, що наявні колізій між законодавчими документами різних рівнів, що виражається в непослідовності внесення змін, порушенні підпорядкованості документів, у помилках, закладенні методологічних суперечностей в документах обліку різного рівня, що впливає на якість фінансової звітності, здійснення контролю за виконанням операцій суб’єкта господарювання.

Згідно з Господарським кодексом України (стаття 139), оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів [13].

Оборотні кошти - грошові ресурси, вкладені в оборотні виробничі фонди і фонди обігу. До них відносяться власні оборотні кошти, короткострокові кредити банку та залучені кошти інших кредиторів [14].

Згідно з підпунктом 9.5.5 пункту 9.5 статті 9 Закону України від 28 грудня 1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств" до витрат виробництва (обігу), що відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), належать витрати на сплату процентів за фінансовими кредитами, одержаними для поповнення власних обігових коштів, а також для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кредитування [15].

Оборотні кошти - сукупність грошових коштів, авансованих підприємствами для формування оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують безперервний процес виробничо-господарської діяльності.

Згідно зі статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року N 43-93 "Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій" із змінами, внесеними Законом України від 23 лютого 1996 року N 68/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Декрету Кабінету Міністрів України "Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій", державні підприємства у 1996 році спрямовують 10 відсотків балансового прибутку на поповнення власних оборотних коштів. Прибуток державних підприємств, спрямований на цю мету, звільняється від оподаткування у межах 10 відсотків балансового прибутку цих підприємств [16].

З метою визначення оподатковуваного прибутку державні підприємства відображають суму прибутку, спрямованого на поповнення власних оборотних коштів, у декларації про прибуток підприємства по вписуваному рядку 15 "ж" такого змісту:

"ж) прибутку державних підприємств на поповнення власних оборотних коштів у межах 10 відсотків балансового прибутку."

РОЗДІЛ 3

СТИСЛА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ВАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ»

Відкрите акціонерне товариство "Дніпроспецсталь" – провідне підприємство України по виробництву якісної сталі та сплавів. Завод "Дніпроспецсталь" був збудований ще під час радянської індустріалізації.

10 жовтня 1932 року здійснена перша плавка електросталі, що стало початком біографії заводу. Ще в довоєнний період він досягнув проектної потужності. Проте, в роки війни був майже повністю зруйнований і вже після відбудований як практично новий завод. Проектна потужність виробництва сталі сягнула 1,5 млн. тонн на рік.

За часів Радянського Союзу, як і все найкраще в країні, високоякісна сталь з Запоріжжя йшла на потреби оборонного комплексу. Підприємство входило до загальносоюзного об’єднання "Союзспецсталь", виділялось виробництвом високоякісної електросталі, особливо нержавіючої, підшипникової, інструментальної, легованої конструкційної та швидкоріжучої, а також жаростійких прецизійних сплавів.

Із сталі, що виплавлялась на заводі, виготовлені вузли та деталі для космічних кораблів "Восток", "Союз", "Буран".

На заводі освоєно випуск більше 800 марок сталі та понад 1000 видів профілів прокату. В складі заводу працює більше 12 основних, 11 допоміжних цехів і 41 підрозділів науково-технічних, організаційних та управлінських.

«ДСС» визнається акціонерним товариством, так, як його уставний капітал поділений на певне число акцій; учасники акціонерного товариства (акціонери) не несуть відповідальності і несуть ризик збитків,  зв’язаних з діяльністю товариства, в розмірі вартості їх акцій.

«ДСС» являє собою відкрите акціонерне товариство, тому що його учасники можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів.

ВАТ «ДСС» має приватну форму власності.

Основним видом дiяльностi ВАТ "Електрометалугрiйний завод "Днiпроспецсталь" iм. А.М. Кузьмiна" є виробництво чорних металів: сортових злитків, прокату, поковок, та напiвфабрикатiв з спеціальних сталей (конструктивна вуглецева, сталь зi спеціальними властивостями, з використанням вакуумно-дугового переплаву, освоєно виробництво підшипникових, конструкційних, нержавіючих сталей та жаротривких сплавів на нiкелевiй та залiзонiкелевiй основі. Метод ВДП дозволяє отримувати високолеговану сталь. Спецiалiстами підприємства розроблені технології виробництва широкої гами інструментальних ледебуритних марок сталі, в т.ч. високованадiєвих (9-11%V), без вольфрамових сталей. Методом порошкової металургiї освоєно більш 30 марок швидкоріжучих та інструментальних сталей згідно з ДОСТ, DIN та ASTM. В залежності від вимог замовника, вида продукції метал може постачатись в термообробленому стані або без термообробки.

Компанія має необхідне технічне обладнання для виконання операцій термообробки та поставки металу з отжигом, після нормалiзацiї, з закалкою для аустенітних нержавіючих сталей. Освоєна технологія виробництва конструкційних легованих сталей гарячекатаних та кованих прутків).

Найбільш перспективними по виробництву марками сталі є:

1.Нержавiюча сталь (304 L; 316 L; 321 L; 08-12Х-18Н-10Д); 2.Нержавiюча без нікелева сталь (20-40Х13) 3.Жаротривка сталь (ХН73МБТЮ; ХН75МБТЮ; ХН77МБТЮ) 4.Пiдшипникова сталь (ШХ-15СГ); 5.Iнструментальна сталь (Х-12 МФ; 4х5МФС); 6. Порошкова сталь (швидкоріжуча) (Р6М5; Р6Ь5Ф4МП; Р0М2СФ10; Р2Ь10ФН8МП) 7. Порошкова сталь (Інструментальна) (Х18МФ6МП).

Виробництво та реалiзацiя нержавіючої сталі є одним з ключових напрямків розвитку бізнесу ВАТ «ДСС». На пiдприємствi виробляється 300-та та 400-та серія, а також впроваджується в життя наукові розробки (на прикладі марки ДI 59) та освоюється виробництво нових видів продукції. Нержавіюча хромиста сталь з наступним шлаковим переплавом постачається на ринок Росії, Германії, Iталiї для виробництва продукції вiдповiдного призначення.

Основними споживачами нержавіючої металопродукції ВАТ «ДСС» є виробники безшовних нержавіючих труб, фланців та фiтингiв. Підприємство також виробляє вузькоспецiалiзовану продукцію ковані шайби, котрі задовольняють самі вимогливі потреби виробництва атомної енергетики (Росія, Iндiя).

Одним з переваг ВАТ «Електрометалургійний завод Днiпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» порівняно з іншими виробниками спеціальних сталей є технологічна можливість виробляти прутки у широкому дiапазонi розмiрiв: гарячекатані від 10 до 220 мм, ковані від 80 до 500 мм.

Експортна реалiзацiя металопродукції забезпечуються такими каналами збуту: ТОВ ТБ Днiпроспецсталь-М (Росія, Москва), дистрибютор DSS International (Лугано, Швейцарiя) та його агенти DSS GmbH (Германiя, Дюссельдорф), DSS America (США, Чикаго). Впродовж останніх років ВАТ «Днiпроспецсталь» постачав товарну продукцію більш ніж у 50 країн світу. Зараз металургія переживає занепад, що є слідством світової економічної та фінансової кризи. Значно знизився попит з боку основних галузей промисловості (будівництво, машинобудiвництво, трубна та iншi), які споживають сталь.

ВАТ "Електрометалургійний завод Днiпроспецсталь ім.. А.М. Кузьміна" увійшло до п’ятірки найбільших металургійних пiдприємств України з обсягів виробництва та валового доходу. ВАТ «ДСС» - єдине підприємство України та є лідером серед виробників спеціальних сталей у СНД.

Основні конкуренти у галузі по виробництву:

- осьової заготівки: Меткомбiнат ім. Дзержинського (Україна);

- по металопрокату з конструкційних сталей: Старооскольський металургійний комбінат (РФ), ВАТ "Донецький металургійний завод" (Україна);

- по калiброванiй конструкцiйнiй сталі: Константиновський металургійний завод (Україна), ВАТ «Северсталь» (РФ);

- по металопрокату з нержавіючої та інструментальної сталей: Мечел (Челябінський металургійний комбінат), Завод "Красний октябрь" (РФ);

- по жаротривкій сталі: Завод "Електросталь" (м. Краматорськ, Україна). Найважливiшi переваги продукцiї ВАТ "Електрометалургійний завод Днiпроспецсталь ім.. А.М. Кузьміна" перед конкурентами: - висока якість сталі; - раціональне спiввiдношення ціни металопрокату та його якості; - широкий сортамент марок нержавіючих сталей.

Фактори, які впливають на діяльність підприємства ВАТ «ДСС»:

1. Фінансово-економічні (уповільнення економічної активності та світова фінансова криза; загальноекономічна ситуація в країні; брак оборотних коштів);

2. Політичні (нестабільність діючого законодавства в країні, насамперед податкові та митні, валютні ризики (основний фактор є валютний курс), девальвація національної валюти).

3. Виробничо-технологічні (брак енергоресурсів);

4. Соціальні (повнота функціонування об’єктів санаторно-курортних пансіонатів);

5. Екологічні (додаткові витрати на проведення екологічних заходів).

Основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ «Дніпроспецсталь»

№ п/п	Показники	Одиниця виміру	2010 рік	2011 рік	2011 рік в % до 2010
1	Об’єм товарної продукції в дійсних оптових цінах підприємства	Тис. грн.	3986324	3840253	96,34
2	Об’єм товарної продукції в співставних оптових цінах підприємства	Тис. грн.	3986324	2600035,88	65,22
3	Об’єм чистої реалізованої продукції	Тис. грн	3740877	3608886	96,47
4	Численність ПВП	осіб	7976	7947	99,64
5	Об’єм товарної продукції на одного ВП працівника	Тис. грн.	498,21	486,65	97,68
6	Фонд оплати праці	Тис. грн.	212094,9	262512,7	123,77
7	Середньорічна заробітна плата	Тис. грн.	26,592	33,033	124,22
8	Собівартість реалізованої продукції	Тис. грн.	2978873	3014837	101,21
9	Валовий прибуток	Тис. грн.	762004	594049	77,96
10	Операційні витрати	Тис. грн.	3280012	3430379	104,58
11	Фінансовий результат від операційної діяльності	Тис. грн.	533036	318575	59,77
12	Рентабельність продукції	%	25,58	19,7	77,01
13	Рентабельність виробництва	%	31,2	15,91	50,99

Економічний паспорт показав, що ситуація на підприємстві має негативну тенденцію. В даній таблиці показано, що доходи мають тенденцію до зменшення, а витрати до збільшення за 2011 рік в порівнянні з 2010 роком.

Зниження об’ємів товарної, чистої реалізованої продукції у 2011 році на 7,58%, 8,03%, 3,53% відповідно до 2010 року пов’язано зі зниженням попиту на металопродукцію на внутрiшнiх та зовнішньому ринках, по причині уповільнення економічної активності та світової фінансової кризи. Як слідство кризи - зниження рентабельності продукції на 22,99%, недофінансування та неплатоспроможності багатьох підприємств споживачів.

Підвищення собівартості реалізованої продукції та операційні витрат у 2011 році на 1,21% та 4,58% відповідно до 2010 року трапилося внаслідок постійного росту цін на сировинний склад, електроенергію, природний газ та всі види енергоресурсів. У результаті - зниження рентабельності виробництва на 49,01%, також можливе зниження конкурентноспроможностi та витіснення підприємства зі світових ринків росiйскими та китайськими виробниками.

Порівняно з попереднім 2010 роком фонд оплати праці збільшився на 23,77%. Збільшення витрат на оплату праці зумовлено зростанням заробітної плати на 24,22% вiдповiдно зі змінами мiнiмальної заробітної плати та прожиткового мiнiмуму в Україні.

Також є необґрунтовані перевитрати в співвідношенні об’єма товарної продукції на одного ВП працівника, який знизився на 2,32%, і заробітної плати працівника, яка зросла на 24,22%.

В результаті перерахованих негативних подій відбулося зниження валового прибутку та прибутку від операційної діяльності у 2011 році на 22,04% та 40,23% в співвідношенні до 2010 року.

РОЗДІЛ 4

ОЦІНКА СТАНУ ОБОРОТНИХ КОШТІВ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ