21. Барокова скульптура в Україні в др..Половини хуШст.. І.Пінзель, а.Осинський, м.Філевич, м.Полейовський

Найбільшого розвитку скульптура набула на Західноукраїнських землях, через особливості культурних впливів та релігійної свідомості. Знаменитий дух пориву таинеспокою, що такий характерний для мистецтва бароко, в скульптурі найперше дав себе знати в надгробках, у мавзолеях, поставлених над покійниками по церквах та каплицях. У той час, як ще в добу ренесансу покійників на мавзолеях представляли спокійно лежачими, з головою, обпертою на руку, ніби у сні, тепер, у добі бароко, покійників ніби пробудили зі сну й частіше представляють стоячими або в цілий зріст, або обтятими більш чи менш незручно і вставленими в нішах. Іван Георгій Пінзель — український скульптор середини 18 століття, представник пізнього бароко і рококо. Зачинатель Львівської школи скульпторів. Анто́н Оси́нський (бл. 1720 — бл. 1765) — львівський скульптор доби рококо. 1762 року у майстерні Осінського працювали Михайло Філевич, Матвій Полейовський, Іван Оброцький, Йосиф Ридванський, Павло Пйотрковський. Філевич Михайло скульптор, до 1777 працював у Львові, згодом у Холмі. Скульптурне оздоблення (у співпраці з С. Стажевським) катедри св. Юра у Львові (дерев'яні статуї Аарона і Мелхиседека в гол. вівтарі), 6 дерев'яних статуй святих у церкві монастиря Василіян у Бучачі, група «Архиерей» у гол. вівтарі Успенської церкви у Львові та ін. Працював у стилі рококо з рисами класицизму. Матві́й Полейо́вський — львівський скульптор доби рококо. Стилістично скульптура Полейовського відноситься до рококо із певним тяжінням до класицизму.

21. Розвиток музики в Україні в др..Половини XVII -хуШст.: м.Дилецький.Д.Бортнянський, а.Ведель, м.Березовський.

В козацькі часи дуже любили думи і пісні. І слова, і музику створював народ. Була також поширена танцювальна музика, яку виконували кобзарі або невеликі групи музикантів. Дуже популярними були ансамблі з 3 людей, які грали на скрипці, бубні, цимбалах. Такий ансамбль називався троїста музика. В церквах співали хори. Церковному багатоголосому співу навчали в спеціальних школах (острозькій, київській і в ін.). Любили музику і співи і в Київській академі, де був хороший хор і оркестр. Мико́ла Па́влович Диле́цький — український музичний теоретик, композитор. Автор праці «Мусикийская граматика» (1675), що викладає основи партесного співу. Як композитор Дилецький мало відомий. Проте його твори, видані у 1981 р. видавництвом «Музична Україна» свідчать про те, що Микола Дилецький був одним з найвидатніших творців партесної музики. С. В. Смоленський вважає Дилецького творцем цілої школи мистецтва співу західного напряму. І дійсно, як теоретик і педагог Дилецький створив школу, з якої вийшов ряд визначних композиторів кінця XVII і початку XVIII століття. Дмитро́ Степа́нович Бортня́нський — український співак, композитор і диригент, автор 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів, херувимських та причасних творів. Створив новий тип хорового концерту. Ведель Артем Лук'янович — український композитор і співак. Макси́м Созо́нтович Березо́вський — український композитор, диригент, співак. Класик європейської музики. Березовський відомий як композитор, автор духовних концертів, що написані ним після повернення з Італії (найбільш популярний концерт «Не отвержи мене во время старости»). Він поєднав у своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва. Разом із Д. Бортнянським створив новий класичний тип хорового концерту