20. Показники аналізу витрат обігу торговельного підприємства.

Витрати обігу торговельного підприємства визначаються в абсолютних показниках та у відносному виразі.

Абсолютна величина характеризує сумарні витрати обігу підприємства, пов’язані зі здійсненням певного обсягу товарообігу.

До відносних показників, що характеризують витрати обігу, належать:

- рівень витрат обігу

Рво = (ВО / Т) * 100

ВО – витрати обігу;

Т – обсяг товарообігу.

Економічна сутність цього показника полягає в тому, що він характеризує величину витрат, що містить у собі одиниця товарообігу. Позитивна тенденція – зниження рівня витрат.

-         показники ефективності здійснення витрат:

1)    витратовіддача:

Вв = (Т / ВО) * 100

2) дохідність витрат обігу:

Дво = (Д / ВО) * 100

3) прибутковість ВО:

Пво = (П / ВО) * 100

П – прибуток.

На величину витрат обігу впливають різноманітні фактори:

-         внутрішні фактори – обсяг товарообігу, його динаміка, склад та структура, оборотність товарів, фактори організації торгівлі, фактори використання трудових ресурсів, фактори стану матеріально-технічної бази;

-         зовнішні фактори – кон’юнктура ринку, законодавство, умови надання кредиту, особливості транспортування, тарифи на енергоносії.

21. Методика обґрунтування плану (прогнозу) витрат обігу торговельного підприємства

Стратегія управління витратами обігу полягає в досягненні оптимальної суми витрат та поступового зниження їх рівня для отримання цільового прибутку.

Розробка стратегії:

1 етап – облік витрат обігу та створення інформаційної бази;

2 етап – аналіз витрат обігу та оцінка впливу факторів. 

3 етап – обґрунтування обсягу витрат обігу на плановий період відбувається в такій послідовності:

1)                      обґрунтування максимально допустимого розміру ВО для забезпечення цільового прибутку;

2)                      розрахунок планової суми ВО:

ВОпл = (Тпл * Рвозв) / 100

Рвозв – рівень витрат обігу звітного періоду

3)                      визначення можливого розміру ВО за даних умов роботи підприємства та впливу факторів;

4)                      оцінка відповідності необхідного розміру (допустимий та плановий розміри витрат) можливій величині ВО:

ВОнеобх = ВОможл 

У разі, коли ВОнеобх > ВОможл  → повернення до третього етапу планування обсягу витрат обігу торговельного підприємства.

5)                      пошук резервів для зменшення суми та рівня витрат обігу.  

Витрати обігу як економічна категорія вимагають вивчення впливу процесів їх формування при здійсненні господарської діяльності, визначення тенденцій їх розвитку та закономірностей, кількісної оцінки факторів, що обумовлюють їх обсяг та рівень.

Оскільки витрати обігу є одним із якісних показників господарської діяльності підприємства, основною метою їх планування є визначення загальної суми витрат обігу, потрібної для забезпечення нормальної роботи підприємства, з урахуванням наявних резервів зниження витрат на придбання, доставку, зберігання товарів і реалізацію їх споживачам. Розрахунок планових витрат здійснюється відповідно до угод про купівлю та продаж товарів, а також згідно із запланованими заходами щодо розширення обсягів товарообороту та поліпшення якості обслуговування споживачів. Для розрахунку плану витрат обігу використовують таку інформацію: обсяг та структуру товарообороту, виробничу програму, штатний розклад, показники розвитку матеріально-технічної бази, місцезнаходження постачальників, види транспорту, яким транспортуватиметься товар, чинні на відповідний період ставки, тарифи, розцінки, норми та інші розрахункові показники, які використовує підприємство для внутрігосподарського планування, матеріали аналізу витрат обігу в цілому і за окремими статтями поточного року, кварталу, місяця.

Обґрунтування плану витрат обігу підприємства може проводитися такими методами:

1. Методом прямих техніко-економічних розрахунків.

2. Факторно-аналітичним методом.

3. Економіко-математичним методом.

4. Методом імітаційного моделювання.

У процесі планування витрат обігу підприємства може бути здійснена також розробка та реалізація оптимізаційних задач. Розв'язання цих задач може забезпечувати оптимальний підбір асортиментної структури товарообороту, його складу, ресурсного потенціалу підприємства, за якого з урахуванням інших існуючих обмежень і вимог забезпечується мінімізація витрат обігу або їх дотримання на певному рівні.