- •Модуль 1. Підприємство та його виробнича діяльність зм 1.1. Підприємство в економіці країни
- •Тема 1. Підприємництво як економічна діяльність
- •Сутність підприємництва
- •Товарне виробництво — матеріальна основа виникнення підприємництва
- •Стратегія та цілі підприємницької діяльності
- •Функції підприємництва
- •Тема 2. Підприємство як суб’єкт господарювання
- •Господарювання та підприємництво
- •Підприємство як самостійний суб’єкт господарювання
- •Організаційно-правові форми підприємств Одноосібне господарство
- •Партнерство
- •Господарські товариства
- •Малі підприємства та їх роль в економіці країни
- •Джерела фінансування бізнесу
- •Управління діяльністю підприємства
- •Планування.
- •Організація.
- •Мотивація.
- •Контроль.
- •Регулювання.
- •Swot- аналіз
- •Тема 3. Підприємницьке середовище
- •3.1. Поняття середовища підприємництва
- •3.2. Формування підприємницького середовища
- •Інституційні елементи інфраструктури ринку
- •3.3. Вільне підприємництво та роль держави в економіці
- •Зовнішні ефекти та їх оптимальне регулювання
- •- Оптимальний рівень зниження забруднення
- •Роль держави в економіці
- •3.4. Внутрішнє середовище організації
- •Персонал
- •Поняття, класифікація та структура персоналу
- •Планування чисельності працівників на підприємстві
- •Розглянемо систему необхідних (основних) розрахунків на прикладі промислового підприємства
- •Рух персоналу та його показники
- •7.4. Управління персоналом на підприємстві
Інституційні елементи інфраструктури ринку
Бізнес функціонує у певному середовищі, що визначає його економічну позицію, напрям розвитку і ефективність господарювання. Формування підприємницького середовища здійснюється за постійного впливу не лише політичної та економічної ситуації, правового забезпечення, а й інституціональних утворень, що обслуговують ринкову систему господарювання.
Загально відомо, що за економічним призначенням і ресурсно-функціональним спрямуванням розрізняють три типи ринків: ринок капіталів (інвестиційних ресурсів); ринок робочої сили (праці); ринок засобів виробництва і предметів споживання (товарний). Кожному з них відповідають спеціалізовані інституціональні утворення, що обслуговують ринкову систему. Такі інституції у сукупності створюють інфраструктуру ринку. Основні елементи інфраструктури за типами ринків подано у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1
Основні інституційні елементи інфраструктури ринку
Ринок капіталів |
Ринок робочої сили |
Ринок засобів виробництва та предметів праці |
Аудиторські компанії |
Біржа праці (служба зайнятості населення) |
Антимонопольний комітет |
Брокерські компанії |
Державний фонд сприяння підприємництву |
Державна інспекція по контролю за цінами та стандартами |
Валютна біржа |
Комерційні центри підготовки, перепідготовки та працевлаштування |
Державні резервні і страхові фонди |
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку |
|
Комерційні центри і компанії |
Державна податкова інспекція |
Пенсійний фонд |
Лізингові компанії (фірми) |
Державний страховий нагляд |
|
|
Інвестиційні фонди |
Фонд зайнятості |
Оптово-роздрібні фірми |
Інноваційні фонди |
|
|
Комерційні банки |
Фонди милосердя (благодійні фонди) |
Товарна біржа |
Стабілізаційний фонд |
|
|
Страхові компанії |
Центр підготовки кадрів |
Торгові доми |
Фонд державного майна |
|
|
Фонд науково-технічних програм |
|
Торгово-посередницька фірма |
Фондова біржа |
|
|
Особливу увагу підприємців мають привертати біржі праці, які (на відміну від валютних і товарних бірж) формуються державою. В Україні ця інституція інфраструктури ринку отримала назву державної служби зайнятості (з мережею територіальних центрів).
Важливо зазначити, що у службі зайнятості не відбуваються процеси безпосередньої торгівлі таким специфічним товаром, як робоча сила. Послуги, зв'язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою безкоштовно. Основними завданнями служби зайнятості в Україні є:
аналіз і прогнозування попиту та пропонування робочої сили, інформування про реальний стан ринку праці;
консультування громадян і юридичних осіб (підприємств, установ і організацій) щодо можливості одержання роботи і забезпечення працівниками;
облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;
надання послуг із працевлаштування: допомога громадянам у виборі підходящих робочих місць, а роботодавцям — у доборі потрібних працівників;
здійснення професійної орієнтації вивільнених працівників працездатного, але не зайнятого населення; організація перенавчання бажаючих працювати за певним фахом;
реєстрація безробітних і надання їм допомоги по безробіттю згідно з чинним законодавством.
На ринку праці великого значення набуває також державна:, фонд зайнятості, який формується за рахунок асигнувань з бюджеті різного рівня, внесків суб'єктів підприємницької діяльності и добровільних пожертвувань громадських організацій, окремі - фізичних осіб, іноземних громадян і фірм.
Він використовується для фінансування таких заходів як: проведення професійного навчання вивільнених працівників і безробітних, сприяння працевлаштуванню; виплати тимчасової допомоги по безробіттю; надання безпроцентної позики безробітним для започаткування підприємницької діяльності; створення додаткових робочих місць; оплати праці працівників служб зайнятості населення; фінансування інших витрат, пов'язаних із соціальним захистом прав громадян на працю.
Усе зростаючий вплив на процеси розвитку і підвищення ефективності підприємницької діяльності справляють фондові біржі як організований ринок цінних паперів (банкнот, акцій, облігацій).
Членами фондових бірж можуть бути індивід у вільні торговці цінними паперами і різні кредитно-фінансові інституції (вузькоспеціалізовані біржові фірми або універсальні комерційні банки).
Органічною частиною сучасних валютно-фінансових відносин, що забезпечують концентрацію валютних операцій, формування і динаміку валютних курсів, є валютна біржа, тобто комерційна установа, яка здійснює купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами.
У зв'язку з цим варта зазначити, що активно і достатньо ефективно діють у нашій країні на такому привабливому ринку Українська міжбанківська валютна біржа і Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку. Потужною ланкою інфраструктури ринку стала Українська універсальна товарна біржа, розгортають активну діяльність і сприяють подальшому розвитку підприємництва в Україні торгові доми і лізингові компанії
Економічний аналіз процесів підприємництва в Україні свідчи п. про наявність стратегічних і тактичних прорахунків у діях законодавчої і вищої виконавчої влади щодо початкового періоду його формування як системи господарювання. Відсутній також комплексний механізм розвитку бізнесу взагалі.
Відтак зрозуміло, що важливою передумовою успішного розвитку підприємництва в Україні має стати створення системи державної підтримки формування бізнесового (підприємницького) середовища.
Зарубіжний досвід і аналіз вітчизняної практики розвиту підприємницьких структур показує, що державна політика стосовно підприємництва має передбачати:
Створення загальних економічних, правових та соціальних передумов, що сприяли б розвитку ефективного бізнесу.
До них можна віднести:
вихід економіки з кризи і стабілізацію економічної ситуації;
реальну трансформацію відносин власності;
забезпечення правових гарантій свободи підприємницької діяльності;
стабілізацію і зміцнення національної грошової одиниці, здійснення потрібних антиінфляційних заходів тощо;
2. Створення державної системи підтримки бізнесу.
Основними елементами такої системи мають бути:
- формування дійової ринкової інфраструктури;
розробка системи фінансової підтримки підприємницької діяльності, включаючи формування стартового капіталу;
створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності;
запровадження прогресивної системи підготовки кадрів для підприємницької діяльності;
прискорення процесу розвитку малого бізнесу.
Реалізація зазначених вище практичних заходів загальнодержавного рівня безперечно має сприяти створенню необхідних передчув реальної активізації підприємницької діяльності в Україні.
Таким чином, ми дали визначення бізнесу (підприємництву) в цілому та його специфічним різновидам, встановили значення обміну. Визнали важливість принципу взаємовигоди, дали поняття комерційних операцій, охарактеризували підприємницьке середовище та його складові, їх вплив на комерційні відносини.