101 .Особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх.

Порядок провадження справ даної категорії залежить від віку неповнолітнього. Виділяють три категорії неповнолітніх у кримінальному процесі: до 11 років;

- від 11 років до віку кримінальної відповідальності; - від віку кримінальної відповідальності до повноліття. Відносно кожної категорії неповнолітніх встановлений свій порядок провадження.

Провадження у справах про суспільно небезпечні діяння, які вчинила дитина до 11 років.

Якщо під час перевірки заяви, повідомлення або іншої інформації про злочини буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння вчинила особа віком до 11 років, у порушенні кримінальної належить відмовити за п. 5 ч.1 ст. 6 КПК.

У тих випадках, коли на момент перевірки заяви. Повідомлення або іншої інформації про злочин не буде встановлений вік особи, кримінальна справа порушується. Якщо під час розслідування з'ясується, що суспільно небезпечне діяння вчинила дитина, яка не досягла 11-річного віку, слідчий зобов'язаний винести постанову про закриття кримінальної справи на підставі ч. 4 ст. 75 КПК і повідомляє про це прокурора і службу в справах неповнолітніх за місцем проживання дитини.

Неповнолітньому, щодо якого винесено постанову, а також його батькам або особам, що їх замінюють, перед направленням справи прокуророві надається можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи, при цьому вони мають право користуватися послугами захисника (ч.ч. 2 і 4 ст. 7 КПК).

Провадження у справах про суспільно небезпечні діяння, які вчинили неповнолітні у віці від 11 років до віку кримінальної відповідальності

Кримінальні справи даної категорії порушуються на загальних підставах, щодо них провадиться досудове слідство за правилами, передбаченими у КПК. за деякими винятками. Щодо неповнолітнього віком від 11 років до віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, не виноситься постанова про притягнення як обвинуваченого, не обирається запобіжний захід, оскільки він не є суб'єктом злочину.

Слідчий, встановивши у кримінальній справі, що суспільно небезпечне діяння вчинила особа віком від 11 років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, виносить мотивовану постанову про закриття кримінальної справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, Справа разом із постановою направляється прокурору.

Неповнолітньому, його батькам або особам, які їх замінюють, перед направленням справи прокуророві надається можливість ознайомитись із усіма матеріалами справи, при цьому вони мають право користуватися послугами захисника.

Якщо встановлено, що особу, яка вчинила у віці від одинадцяти до чотирнадцяти років суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке у Кримінальному кодексі України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі понад п'ять років, необхідно у зв'язку з цим негайно ізолювати, то за постановою слідчого або органу дізнання, за згодою прокурора мотивованим рішення суду її може бути поміщено у приймальник-розподільник для неповнолітніх на строк до 30 діб. Участь захисника в цьому разі забезпечується з моменту поміщення неповнолітнього у приймальник-розподільник.

Провадження у справах про злочини неповнолітніх віком від 14 (16) до 18 років.

Досудове слідство і судовий розгляд справ даної категорії провадиться на загальних підставах, за деяким винятком.

Якщо злочин вчинив неповнолітній віком від 14 (16) до 18 років, у справі завжди провадиться досудове слідство. Це правило поширюється і на справи приватного обвинувачення, а також справи, провадження у яких здійснюється за протокольною формою досудової підготовки матеріалів (ст. 111 КПК). Досудове слідство у цих справах здійснюється слідчими органів внутрішніх справ (ст. 112 КПК).

Для кримінальних справ про злочини, які вчинили такі неповнолітні, закон встановлює особливий предмет доказування. Крім обставин, вказаних у ст. ст. 64 і 23 КПК, при провадженні досудового слідства і розгляду справи про злочини неповнолітніх необхідно також з'ясувати вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження); стан здоров'я і загального розвитку неповнолітнього. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану із психічним захворюванням, необхідно також з'ясувати, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними; надати характеристику особи неповнолітнього; перевірити умови життя та виховання неповнолітнього; обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього; наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність.

Для встановлення зазначених обставин слід допитати як свідків батьків неповнолітнього та інших осіб, які можуть дати необхідні відомості, а також витребувати необхідні документи і провести інші слідчі дії.

У необхідних випадках для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з'ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, належить провести експертизу спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології або зазначені питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра (ст. 433 КПК).

Затримання і взяття під варту як запобіжний захід можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у виняткових випадках, коли це викликано тяжкістю злочину у вчиненні якого він обвинувачується, за наявності підстав і в порядку, що встановлені у ст.ст. 106, 148, 150,155 і 157 КПК.

Про затримання і взяття під варту неповнолітнього обов'язково сповіщаються його батьки чи особи, що їх замінюють (ст. 434 КПК).

До неповнолітніх обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених у ст. 149 КПК, може застосовуватися передача їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передача їх під нагляд адміністрації цієї установи.

Від батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи у цих випадках відбирається письмове зобов'язання про забезпечення ними належної поведінки неповнолітнього та його явки до слідчого, прокурора і суду. При цьому зазначені особи попереджаються про характер обвинувачення, пред'явленого неповнолітньому, і про їх відповідальність у разі неявки його до слідчого, прокурора або до суду.

При порушенні цього зобов'язання до батьків, опікунів і піклувальників може бути застосоване грошове стягнення у розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому ст. 153 КПК (ст. 436 КПК).

Неповнолітній обвинувачений викликається до слідчого, прокурора чи до суду, як правило, через батьків або інших законних представників. Інший порядок виклику допускається лише у випадку, коли це зумовлює обставини справи. Неповнолітній, який перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця досудового ув'язнення.

У справах про злочини, вчинені неповнолітніми, обов'язкова участь захисника ( п. 1 ч. 1 ст. 45 КПК). Відмова від захисника може бути прийнята лише коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений чи виправданий обґрунтовують її мотивами, які особа, що провадить дізнання, слідчий, суд визнають такими, що заслуговують на увагу. У цьому випадку захисник замінюється іншим у порядку, передбаченому у ч.4 ст. 46 КПК.

У разі, коли неповнолітній не досяг 16-річного віку або його визнано розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення та його допиті на розсуд слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього.

Слідчий роз'яснює педагогові або лікареві, батькам чи іншим законним представникам неповнолітнього, які присутні при пред'явленні обвинувачення та допиті, їх право задавати обвинуваченому запитання і викладати свої зауваження.

Запитання, поставлені обвинуваченому згаданими особами, та їх зауваження заносяться до протоколу допиту. Слідчий має право відвести поставлені запитання, але відведені запитання необхідно занести до протоколу.

Якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом із дорослим, у кожному випадку слід з’ясувати можливість виділення справи про неповнолітнього в окреме провадження на стадії досудового слідства із додержанням вимог ст.26 КПК.

Оголошення неповнолітньому обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред’явлення йому для ознайомлення матеріалів справи провадиться за правилами, передбаченими у ст.ст. 218-222 КПК, за участю захисника.

При оголошенні неповнолітньому обвинуваченому про закінчення слідства і пред’явленні йому матеріалів справи з дозволу слідчого може бути присутній законний представник неповнолітнього (ст. 440 КПК).

На судове засідання викликаються батьки або інші законні представники неповнолітнього підсудного. Законний представник підсудного має право заявляти відводи і клопотання, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. Вказані права роз’яснюються законному представникові підсудного у підготовчій частині судового засідання.

За необхідності допитати батьків або інших законних представників неповнолітнього як свідків суд заслуховує їх показання. Законні представники підсудного перебувають у залі судового засідання протягом усього судового розгляду.

У виняткових випадках, коли участь законного представника у судовому засіданні може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підсудного, суд має право своєю мотивованою ухвалою обмежити участь законного представника в тій чи іншій частині судового засідання або усунути його від участі у судовому розгляді і допустити замість нього іншого законного представника. Неявка законного представника підсудного не зупиняє розгляд справи, якщо суд не визнає його участь необхідною.

У судовому засіданні можуть брати участь представники підприємств, установ та організацій, де навчався або працював неповнолітній, а за необхідності й інших організацій (ст.ст. 442, 443 КПК).

Під час судового розгляду суд, вислухавши думку захисника і законного представника підсудного і висновок прокурор має право своєю ухвалою видалити неповнолітнього із судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на неповнолітнього. Якщо обставини, які досліджувалися за відсутності неповнолітнього підсудного пов'язані з його обвинуваченням, головуючий повідомляє про них підсудному після повернення його до залу судового засідання.

При постановленні вироку, крім питань, зазначених у ст. 324 КПК, суд зобов'язаний у разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням чи застосування до нього покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, обговорити питання про необхідність призначення неповнолітньому громадського вихователя (ст. 445 КПК).

Коли суд при розгляді кримінальної справи, що надійшла з обвинувальним висновком, дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, без застосування кримінального покарання, він виносить ухвалу, а суддя - постанову про закриття кримінальної справи і вирішує питання про застосування до неповнолітнього одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених у ст. 105 КК України.

Справу, що надійшла до суду від прокурора в порядку, передбаченому *у ст.ст. 73 або 9 КПК, суддя або голова суду, якщо він згідний із рішенням, яке прийняв слідчий або прокурор, призначає до розгляду на судовому засіданні у строк не пізніше десяти днів, а в разі незгоди - повертає прокуророві ~з мотивованою постановою.

Розгляд справи проводиться на відкритому судовому засіданні за обов'язковою участю прокурора і захисника При цьому заслуховуються пояснення неповнолітнього, його законного представника, перевіряються докази, які доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, що мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусового заходу виховного характеру. Під час розгляду справи ведеться протокол судового засідання. Після закінчення судової перевірки справи свої думки висловлюють прокурор, потім - захисник.

У разі наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка підлягає за ухвалою суду направленню до спеціального навчально-виховного закладу, буде займатися протиправною діяльністю, а також із метою забезпечення-виконання своєї ухвали суд має право тимчасово, строком до 30 діб, помістити цю:особу у приймальник-розподільник. для неповнолітніх, який доставляє її до спеціального навчально-виховного закладу (ст. 447 КПК).

Заслухавши на судовому засіданні думки прокурора і захисника, суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали, де вирішує такі питання;

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого провадилося досудове слідство;

2) чи винувата у цьому діянні особа, щодо якої розглядається справа;

3) який саме примусовий захід виховного характеру, з передбачених у ч.2 ст. 105 КК, має бути застосований для цієї особи. За результатами цих справ суд виносить ухвалу.

До осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років або суспільно небезпечне діяння до виповнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, суд може застосувати такі примусові заходи виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначає закон (ч. 2 ст. 105 КК). До загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації направляються за рішенням суду неповнолітні віком від 11 до 14 років, а до професійних училищ соціальної реабілітації - віком до 14 років. У школах неповнолітні можуть триматися у виняткових випадках до досягнення ними 15 років, а в училищах - до досягнення 19 років, якщо це необхідно для завершення навчального року або професійної підготовки. Учні шкіл, яким виповнилося 15 років, але вони не стали на шлях виправлення, за рішенням суду за місцезнаходженням школи можуть бути переведені до училища - у межах терміну, встановленого рішенням суду, що застосував примусовий захід виховного характеру, але не більше трьох років. Звільнення учнів із навчально-виховних закладів соціальної реабілітації проводиться достроково або після закінчення терміну перебування (ст.8 Закону України "Про органи і служби в справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх").

З метою здійснення контролю за виконанням рішення про застосування примусових заходів виховного характеру суд інформує службу у справах неповнолітніх місцевого органу державної виконавчої влади та місцевого самоврядування (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. "Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру").

До неповнолітнього може бути застосовано декілька примусових заходів виховного характеру. Тривалість заходів виховного характеру встановлює суд, який їх призначає. Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.