Роль педагога, вихователя в організації роботи мппк як засобу ліквідації неуспішності вихованців

Метою освітньо-реабілітаційної системи будь-якого реабілітаційного закладу є створення умов для розвитку життєвої компетентності вихованців, здатність самостійно розв’язувати власні проблеми і успішно, творчо будувати своє життя.

Виконуючи складну роботу з організації умов для всебічного розвитку та реабілітації кожної дитини в процесі її виховання, навчальний заклад та педагог стикаються з дітьми, в яких є труднощі в навчанні та поведінці, які є наслідками відхилені у розвитку і як результат - неуспішність цих дітей у навчанні. Причин неуспішності досить багато. По суті, кожен неуспішний в навчанні учень є неуспішним по своєму.

Нерідко неуспішність дитини у навчанні буває зумовлена недосконалістю навчально-виховного процесу. В школах не завжди регулюється і контролюється загальній обсяг завдань, які даються різними педагогами. Зі значним за обсягом навантаженням не кожен учень може справитися. Виконання великої кількості завдань займає багато часу і крім здібностей потребує великої працездатності. Окремі учні не маючи в достатній мірі названих якостей, не справляються з вимогами, що їм виставляють вчителі, отримують низькі оцінки за домашнє завдання, гублять інтерес до навчання, починають відставати у навчанні, і за цих умов стають неуспішними.

Педагоги знають який негативний вплив на весь процес розвитку

особистості, на її навчання та поведінку мають негативні умови і насамперед відсутність спокійних і врівноважених взаємин у сім’ї. Робота по оздоровленню сімейних умов розвитку дитини одне з найважливіших завдань навчального закладу і педагога.

На успішність учня у навчальному закладі значний вплив має колектив класу чи виховної групи. Творча дружня атмосфера в колективі, товариське піклування один про одного, зумовлює підвищення успішності у навчанні та впливає на формування позитивних роботи характеру особистості. І навпаки, нездоровий соціально-психологічний клімат в учнівському колективі негативно впливає як на взаємини учнів між собою, так і на успішність кожного та всього класу взагалі.

Неуспішність дитини у навчанні може бути також зумовлена тяжкими захворюваннями зі складними формами. Коригувати наслідки хвороби в процесі навчання в загальноосвітній масовій школі дуже складно. Для таких дітей необхідним є створення спеціально організованих умов навчання та виховання.

Для вирішення проблеми неуспішності дитини у Хортицькому навчально-реабілітаційному центрі організовано роботу постійно діючого медико-психолого-педагогічного консиліуму. Завдання консиліуму полягає в тому, щоб визначити, які причини відхилень та неуспішності необхідно усунути, яким шляхом, яка педагогічна корекція знадобиться після усунення цих причин, які потрібно створити умови для гармонійного розвитку хворих дітей.

Порядок роботи консиліуму поділяється на чотири етапи:

• діагностичний;

• аналітико-проективний;

• коригуючий;

• заключний.

В організації роботи консиліуму соціальний педагог-реабілітолог та соціально-психологічна служба посідають центральне місце.

Соціально-психологічна служба виконує такі функції:

1. забезпечує діагностику за запитом суб’єктів навчально-виховного процесу;

2. виконує спостереження:

• відстежує інтегральні показники психологічного комфорту

колективу центру взагалі та окремих групових суб’єктів (рівень комфорту, бажання залишитися у центрі, зв'язок особистих та професійних перспектив к центром, тощо)

• перероблює, аналізує та формалізує проблемний банк, який формується за рахунок інформації про проблематику та потребу в допомозі, що надходить від групових та індивідуальних суб’єктів навчально- реабілітаційного процесу;

3. співпрацюючи з педагогами розробляє індивідуальні та групові програми застосування методик корекції порушень та реабілітації вихованців;

4. разом з педагогами втілює розроблені програми та плани, використовуючи корекційні, виховні методики у навчально-реабілітаційний процес;

5. здійснює моніторинг ефективності втілення методик (розробляє, за потребою рекомендації щодо корегування напрямків і способів застосування необхідних методик).

Не дивлячись на те, що велику роботу з організації МППК виконує соціально-педагогічна служба, все ж таки основна робота полягає на плечі вчителів та вихователів. Вони здійснюють:

1. аналітико-діагностичну роботу;

• визначення рівня компетентності вихованців класу (групи) щодо самоорганізації особистості;

• визначення ціннісних орієнтацій вихованців;

• визначення характеру міжособистісних стосунків у колективі;

— визначення здібностей, інтересів та схильностей;

— визначення індивідуальної проблематики щодо організації навчально-виховного процесу;

2. співпрацю з працівниками всіх структурних підрозділів щодо здійснення моніторингу і організації роботи консиліуму;

3. розробку реабілітаційних методик та втілення їх у педагогічний

процес.

4. Аналіз ефективності застосування цих методик;

5. співпрацю з батьками вихованців з метою оптимізації навчально- виховного процесу.

Кожен педагог, який працює в навчально-реабілітаційному центрі приймає участь у МППК та прагне, насамперед, виконати такі завдання:

• створення умов для оволодіння учнями базовими знаннями, а також навичками їх постійного поповнення та оновлення згідно з потребами особистісного розвитку учнів;

• забезпечення всім вихованцям, незалежно від рівня їх розвитку та здібностей, рівноправного доступу до освіти відповідно до їх можливостей, як що є необхідною передумовою самореалізації та суспільної адаптації кожної особистості є визначальним у формуванні життєтворчого потенціалу особистості;

• за допомогою освітньо-виховних впливів скеровування соціалізації учнів, сприяння зростанню рівня індивідуальності та розвитку здібностей кожного вихованця, враховуючи, що він є не об’єктом, а суб’єктом соціалізації;

• утвердження в процесі шкільної освіти та спілкування суспільних цінностей, вищими серед яких є повага до прав людини, гуманізм, толерантність;

  • формування молодої людини навичок соціальної взаємодії, здатності до конструктивного розв’язання проблем спілкування за відповідного психологічного середовища;

• сприяння формуванню реалістичного світогляду вихованців І, насамперед, морально-етичних та правових установок які зумовлюють соціально-психологічну, фахову та життєву мобільність, уможливлюють свідомій, а отже, адекватний вибір та успішне виконання особистістю сукупності суспільних ролей, які покладаються на неї у суспільному житті.

Отже сучасні педагогічні зусилля спрямовані, насамперед, на розвиток

творчих здібностей учнів, збагачення їхніх пізнавальних інтересів, забезпечення здатності виявляти, досліджувати і розв’язувати проблеми, які виникають в процесі їхньої життєвої та навчальної діяльності.

Рівнобічна діяльність педагогів будується на принципах, що є загальними й обов’язковими для всіх учасників навчально-виховного процесу:

- пріоритетність інтегрованого навчання та виховання, що означає формування нового ставлення суспільства до дітей з особливими потребами розвитку;

- демократизація навчання та виховання, тобто створення системи партнерства учнів, педагогів, батьків та громадськості в усіх сферах навчально-виховного процесу;

- варіативність навчально-реабілітаційного процесу, що дає змогу реалізувати право особистості на вибір форм, засобів, прийомів власного розвитку;

- корекційна спрямованість навчання та виховання, що реалізується через систему психолого-педагогічних, медичних засобів, які забезпечують розвиток дітей на основі використання їхніх компенсаторних можливостей;

- диференційованість навчально-виховного процесу, що потребує розробки своєрідного змісту навчання та виховання, специфічного підходу до його реалізації з урахуванням особливостей розвитку кожної категорії дітей, їхніх індивідуальних, типологічних особливостей:

- єдність зусиль усіх соціальних інститутів виховання та навчання

• сім’ї, школи, громадськості - у створенні умов для успішної інтеграції дітей у суспільство.

Для полегшення виконання педагогам вищезазначених завдань успішно апробовані етапи роботи педагога щодо виконання завдань та рекомендації консиліуму:

1. діагностичний (виокремлення проблеми дитини):

• тестування;

• спостереження за поведінкою та навчання дитини;

• співбесіди з дітьми, батьками, лікарями, всіма, хто так чи інакше взаємодіє з дітьми;

• ознайомлення з висновками психолога, логопеда, дефектолога, інших спеціалістів;

• обстеження побутових умов найближчого оточення дитини та соціуму, в якому дитина перебуває поза школою.

2. планово прогностичний:

• виділення завдань, декомпозиція їх;

• побудова моделі (проекту), вибір технології роботи з конкретною дитиною;

• складання плану роботи на кожний реабілітаційний період

3. організаційний:

• організація роботи (координація) мікрогруп спеціалістів які працюють з дитиною;

• виконання функціональних обов’язків у цьому напрямку з урахуванням рекомендацій, плану реалізації завдань;

• реалізація проекту (плану) роботи з дитиною;

• науково-методичне консультування з різними фахівцями;

• підвищення кваліфікації працівників з різних сфер професійної діяльності;

4. етап реалізації:

• втілення технології виконання проекту;

• моніторинг ефективності втілення проекту;

5. узагальнюючий:

• вивчення та аналіз результатів роботи;

• обговорення результатів роботи з колегами;

• вироблення рекомендацій щодо подальших корегуючих дій;

• обговорення з колегами рекомендацій, складання нового плану

роботи;

• організація нового циклу етапів роботи педагога, участі в роботі

МППК.

Кожен педагог, включений у навчально-реабілітаційну діяльність, розуміє значимість консиліуму для освітньо-реабілітаційного процесу і, зокрема, для ліквідації неуспішності учнів; свою роль в організації консиліуму. Соціальні педагоги-реабілітологи постійно підвищують свою професійну компетентність та вдосконалюють роботу МППК.