2. Недоліки в розвитку процесів зеуко-буквеного аналізу та синтезу й фонетико-фонематичного сприймання.

Звуко-буквений аналіз базується на чітких, сталих і досить дефереційованих уявленнях про звуковий склад слова. Процес звуко- буквеного аналізу та синтезу припускає наявність таких умінь:

- здатність розчленувати безперервний звуковий потік усного мовлення на окремі частини (речення, слова);

- вміння виділяти сталі змісторозрізнювальні ознаки - фонеми - із звукового складу слів;

- оволодіння дією послідовно виділяти всі звуки, які входять до складу слова, й вільно оперувати ними;

- вміння синтезувати виділення звуку в склади й слова.

Учні з недостатнім розвитком звуко-буквеного аналізу відчувають труднощі з виділенням окремих звуків із слів, знаходження їх місця у звуковому ряду, розрізненням на слух деяких звуків. Часто діти не розуміють свистячі та шиплячі звуки (с-ш, з-ж), дзвінкі й глухі іб-п, д-т, г-к тощо), тверді й м’які. Внаслідок цього інколи спостерігається змішування значень слів. Завдання дібрати слова, які починаються з певного звука, виконуються зі своєрідними помилками. Так, на звук «з» добираються такі слова, як «жаба», «жук»; на звук «г» - «корабель», «кулька».

Процес оволодіння звуковим складом слова тісно пов'язаний з формуванням слухомовнорухової взаємодії, яка виявляється, зокрема, в правильній артикуляції під час вимови звуків. Недоліки вимоги звуків часто виявляються індикатором, який сигналізує про неблагополучні сть у сфері звукового аналізу.

3. Недоліки в розвитку пізнавальних процесів.

Недостатність зорового аналізу може виявити у змішуванні схожих за накресленням букв (6-е, н-п, м-л, шт. тощо). «Дзеркальне» написання букв і кількісні помилки (перебільшення й зменшення кількості елементів літер) можуть з’являтися не тільки внаслідок не сформованості просторових уявлень, але й бути результатом недостатнього зорового аналізу елементів літери ще на початкових етапах навчання.

Недостатність розвитку розумової діяльності учнів у цілому виявляється в перекручуванні змісту слів, нерозумінні переносного значення слів та фраз, у схильності до дослівного переказу тексту, в утрудненнях під час використання великої літери, невміння виділяти суттєве та ін.

Недостатній розвиток розумової діяльності у молодших школярів приводить до того, що вони відчувають труднощі в формулюванні правила на основі аналізу декількох прикладів, погано запам’ятовують схеми міркують при розв’язуванні типових задач. В основі цих труднощів лежить недостатність такої розумової операції, як узагальнення. Недостатність операції абстрагування проявляється в труднощах при переході від конкретного до абстрагованого плану дій.

Під час оволодіння математичним матеріалом істотного значення набуває вміння порівнювати. У слабовстигаючих школярів таке вміння часто не характеризується узагальненістю: учень уміє порівнювати предмети, але не вміє порівнювати математичні вирази, не вміє під час порівняння встановлювати взаємооднозначні відповідності. Операція порівняння лежать в основі класифікації явищ та їх систематизації; на основі порівняння формуються поняття рівності й нерівності, поняття про геометричні фігури та ін.

Певні труднощі при засвоюванні навчального матеріалу створюють вікові особливості розумової діяльності молодших школярів:

конкретність мислення (вона утруднює розуміння школярем переносного значення слів і словосполучень, прислів’їв, алегорій; математичного змісту задачі в зв’язку із зосередженістю на її сюжетній стороні);

синкретичність мислення (відсутність необхідно й достатнього аналізу всіх даних, що приводить до неправильних висновків та помилкових розв’язань задач);

недостатня узагальненість мислення обумовлює труднощі при утворенні понять, які ґрунтуються на виділення суттєвих ознак у навчальному матеріалі);

однолінійність мислення тобто прикутість до якої-небудь однієї сторони розглядуваного предмета або ситуації, невміння бачити й утримувати в свідомості одночасно різні боки, різноманітні ознаки того ж самого предмета, невміння оперувати водночас всіма потрібними для розв’язання задачі даними, обумовлює розв’язання задачі тільки одним способом);

інертність розумової діяльності приводить до утворення шаблонів мислення, до стереотипності дій, незважаючи на зміну умов; може утруднювати перехід від прямого способу дій до зворотного; виявляється в труднощах при переведенні однієї форми в другу, наприклад, з буквеної форми в цифру).

Недоліки в розвитку пам’яті можуть виявлятися в нечіткому знанні всіх літер алфавіту, в поганому запам’ятовуванні прози й віршів, обмеженому словниковому запасі, поганому запам’ятовуванні слухозорорухових образів окремих літер і слів, неточному запам’ятовуванні різних формулювань (правил правопису, законів, послідовності виконання

завдань та ін.).

Недостатній розвиток в учня процесів довільної уваги є причиною багатьох видів труднощів при навчанні українській мові й читанню: недописування слів і речень, зайвих вставок літер, пропусків літер при списуванні, перестановок складів у словах, при читанні «втрата» рядка, повторне зчитування того ж самого рядка тощо.

Третя група труднощів пов’язана з недоліками в формуванні регуляторного компонента навичок письма, читання й обчислювальних умінь. Конкретна психологічна причина, яка лежить в основі цієї групи труднощів, полягає в несформованості процесів самоконтролю й саморегуляції.

Наслідками недостатності процесів самоконтролю й саморегуляції можуть бути:

• невміння знайти свої помилки;

• зростання кількості помилок під кінець роботи;

• виконання вимог учителя не в повному обсязі;

• труднощі з формуванням рухової навички письма;

• повільний темп письма.

Особливо потрібно відзначити труднощі в навчанні, викликані особливостями темпераменту учнів, який відображає своєрідність природної організації їхньої нервової системи. В першу чергу це стосується повільних дітей - дітей з флегматичним темпераментом. У навчальній роботі в них можуть виникати такі труднощі, обумовлені їхніми індивідуально- типологічними особливостями:

- пропуск літер, складів, недописування слів і речень (внаслідок того, що учень-флегматик поспішає, щоб не відставити від класу); повільний темп письма, читання, рахунку;

- невиконання письмових завдань у повному обсязі при обмеженні часу, відведеного на роботу;

- уповільнений перебіг розумової діяльності.