89. Поняття, зміст та значення апеляційного провадження. Апеляційна скарі а

та апеляційне подання.

Апеляційне провадження - самостійна стадія кримінального процесу, суть якої полягає у розгляді справи вищестоящим судом за апеляціями, поданими обвинуваченим, засудженим, виправданим, їх законними представниками і захисниками; потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем та їх представниками; іншим особами, передбаченими кримінально-процесуальним законодавством. Мета провадження в апеляційному порядку - перевірка законності й обґрунтованості вироків, ухвал суду і постанов судді що не набрали законної сили, а також рішень органів дізнання та досудового слідства, прийняті під час розслідування справи. Рішення, які приймає суд апеляційної інстанції, виправляють допущені порушення закону або підтверджують законність і обґрунтованість процесуальних актів, винесених як судами першої інстанції, так і органами досудового розслідування. Розгляд справи в апеляційному порядку є важливою формою нагляду за судовою діяльністю з боку вищестоящих судів, а також ефективним засобом швидкого виправлення помилок у разі допущення їх судом, прокурором, органом дізнання і слідчим.

Факт подачі апеляції перешкоджає набранню вироком законної сили, призупиняє його виконання. Відкликання апеляції тягне за собою припинення апеляційного провадження.

Коло суб'єктів, які наділені правом подання апеляції, не співпадає з переліком учасників судових дебатів у суді першої інстанції. Захисник може не брати участі у судовому розгляді, але це не виключає можливості оскаржити вирок. При цьому подання апеляції захисником не позбавляє засудженого права на оскарження вироку. На вирок можуть одночасно подати апеляцію прокурор і заінтересовані особи, або будь-хто з перелічених вище осіб. Вирок може бути оскаржений повністю або частково (щодо окремих осіб, додаткової міри покарання, цивільного позову тощо).

При характеристиці апеляційного провадження, як правило, виділяють такі основні риси (ознаки): свобода оскарження вироків та інших актів учасниками судочинства; перевірка законності й обґрунтованості вироків та інших процесуальних рішень; подання додаткових матеріалів; заборона погіршення становища засудженого при перегляді справи за апеляцією; обов'язковість вказівок апеляційного суду для нижчестоящого суду.

Апеляційна інстанція може прийняти від прокурора або від учасників процесу до свого розгляду матеріали, яких раніше не було у справі, коли ці матеріали можуть мати значення для вирішення питання про зміну або скасування вироку.

До додаткових матеріалів відносять письмові документи, Довідки, характеристики, документи про нагороди, поранення, фотознімки, матеріали звукозапису тощо. Правом подати такі матеріали закон наділяє всіх суб'єктів оскарження вироку чи іншого процесуального акта.

Апеляційний суд повинен ознайомити учасників процесу з новими матеріалами, вислухати їх пояснення з приводу цих матеріалів і вирішити своєю ухвалою питання про приєднання їх до справи як документів чи речових доказів.

Додаткові матеріали оцінюються в сукупності з іншими матеріалами справи і можуть бути покладені в основу ухвали апеляційного суду про скасування вироку з поверненням справи на нове розслідування або новий судовий розгляд.

Заборона погіршення становища засудженого при перегляді справи за апеляцією полягає в тому, що суд при розгляді справи в апеляційному порядку може пом'якшити призначене судом першої інстанції покарання або застосувати закон про менш тяжкий злочин, але не має права посилити покарання, а так само застосувати закон про більш тяжкий злочин.

Вирок можна скасувати у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або за м'якістю покарання лише у випадках, коли на цих підставах подав апеляцію прокурор або потерпілий чи його представник.