80.Судове слідство, його зміст і значення

Судове слідство — основна частина судового розгляду, суть якої полягає в дослідженні судом з участю сторін зібраних у справі доказів для встановлення фактичних обставин вчиненого злочину. Вирок суду може ґрунтуватися лише на доказах, які були розглянуті і досліджені в судовому засіданні (ч. 2 ст. 323 КПК).

Про початок судового слідства головуючий оголошує після закін­чення підготовчих дій. Судове слідство починається:

з оголошення прокурором обвинувального висновку (а за згодою сторін — тільки його резолютивної частини);

у справах, зазначених у ч. 1 ст. 27 КПК, — з оголошення потер­пілим чи його представником скарги потерпілого.

Якщо в справі заявлено цивільний позов, цивільним позивачем чи його представником оголошується також позовна заява (ст. 297 КПК). Після оголошення зазначених документів головуючий роз' яснює підсудному, а коли підсудних декілька, — кожному з них суть обви­нувачення, і запитує, чи зрозуміле їм обвинувачення, чи визнають вони себе винними і чи бажають давати показання. Якщо в справі заявлено цивільний позов, головуючий запитує підсудного і цивільного відпо­відача, чи визнають вони позов (ст. 298 КПК). Після цього головуючий з' ясовує думку учасників судового роз­гляду про те, які докази треба дослідити, та про порядок їх досліджен­ня. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх досліджен­ня визначається постановою судді чи ухвалою суду (частини 1, 2 ст. 299 КПК). Стаття 299 КПК не визначає певного порядку дослідження дока­зів — це залежить від кожної конкретної справи. В юридичній літера­турі виділяється декілька варіантів порядку дослідження доказів, до­цільність яких підтверджена практикою розгляду справ у суді: якщо підсудний визнає свою вину повністю та бажає давати показання, є сенс допитувати його в першу чергу, а вже потім потерпілих, свідків, досліджувати інші докази; якщо ж підсудний не визнає своєї вини у вчиненні злочину або визнає себе винним частково, доцільніше про­вести допит потерпілих, можливо свідків, дослідити інші докази і 399

тільки після цього, за умови бажання підсудного давати показання, допитати його самого. Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть до­сліджуватися, необхідно допитати підсудного, суд вирішує це питання після його допиту. Допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі по­казань, провадиться обов'язково (частини 3, 4, 5 ст. 299 КПК). Частина 4 ст. 299 КПК України передбачає особливий порядок прийняття судового рішення — скорочений судовий розгляд. Так, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судо­вого розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють під­судний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспо­рювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку. Такий скорочений порядок розгляду справи в суді першої інстанції має своєю метою спрощення судового розгляду в інтересах забезпе­чення більш швидкого здійснення правосуддя, зменшення судових витрат та ефективного забезпечення інтересів учасників процесу, перш за все обвинуваченого та потерпілого, які заінтересовані в тому, щоб їх права та законні інтереси були реалізовані судом без затримок. Використання скороченого порядку передбачає: а) відмову від про­вадження низки обов'язкових у загальному порядку процесуальних дій, перш за все від дослідження доказів, які підтверджують чи спрос­товують обвинувачення; б) констатацію причетності підсудного до вчинення злочину; в) згоду підсудного та інших учасників судового розгляду на застосування такого порядку; г) неможливість оскарження вироку через невідповідність викладених у ньому висновків фактичним обставинам справи. У разі коли суд обмежив дослідження фактичних обставин справи тільки допитом підсудного (скорочене судове слідство), то він після допиту останнього виконує вимоги ст. 317 КПК і переходить до судо­вих дебатів (ст. 3011 КПК). Право дачі показань підсудним є дієвим засобом захисту від обви­нувачення, про що головуючий зобов'язаний роз'яснити підсудному. Останній може як скористатися цим правом, так і утриматися від його реалізації. Відмова підсудного від дачі показань, як мотивована, так і не мотивована, не є підставою ні для видалення його із залу судового засідання, ні для позбавлення чи обмеження можливості в реалізації інших своїх процесуальних прав, передбачених ст. 263 КПК, ні для притягнення до відповідальності. Судовий допит має низку особливостей, які відрізняють його від допиту на стадії досудового розслідування. Найважливішими з них є такі: допит у суді має публічний характер; допитувані особи, як пра­вило, раніше вже давали показання слідчому або особі, що проводить дізнання; представники сторін знайомі з доказовою базою обвинува­чення, зібраною органами розслідування; з моменту, коли відбулася подія, яка досліджується, пройшов значний проміжок часу; допит має здебільшого перевірочний, а не пошуковий характер.