78. Органи управління культурою та їх компетенція.

Системою державних органів управління культурою складають: Міні­стерство культури і мистецтв України, міністерсто культури АРК, управління культури обласних, Київської та Севастопольської місь­ких державних адміністрацій, відділи адміністрацій, відділи культури районної державної адміністрації, підвідомчі їм театри, концертні ор­ганізації, художні колективи, цирки, бібліотеки, музеї, клуби та інші театрально-видовищні підприємства і заклади культури, спеціальні навчальні заклади культури і мисте­цтва, музичні та художні школи. Основними завданнями Мінкультури є: реалізація державної полі­тики у сфері культури і мистецтв, збереження культурно-мистецького надбання, розвиток української культури та мистецтва, розширення міжнародного культурного співробітництва та ін. Мінкультури України в межах своїх повноважень та на виконання за­конодавства України видає накази, у разі потреби видає разом з ін­шими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти. Для пого­дження вирішення питань, що нале­жать до компетенції Мінкультури України, обговорення найважливіших напрямків його діяльності та розвитку культури та мистецтв утворюється колегія, рішення якої приводяться в життя наказом Міністра культури і мистецтв України.

77. Система органів управління наукою та їх повноваження

Центральним органом викон влади у сфері управління наукою є Мін­освіти і науки У. Діяльність Міносвіти і науки спрямовується Кабмі­ном У. Цей орган: розробляє засади наукового і науково-техніч­ного потенціалу Укр.; координує інноваційну діяльність; координує розви­ток загальнодерж. сист. науково-технічної інфо; здійснює керівництво системою наукової і науково-техн експертизи. Інші центральні органи викон влади здійснюють управління науко­вою та інноваційною діяльні­стю у відповідній діяльності; визначають напрями її розвитку; спрямовують і контролюють діяльність підпо­рядкованих їм наук. організацій. Місцеві органи держ. викон. влади і органи місцевого самовряд. Відповідно до своєї компетенції забезпечують виконання держ нау­кових і науково-технічних програм; розробляють та організують ви­конання регіональних програм. Специфічне місце у системі органів, які функціонують у сфері науки, належить ВАК України, який є центральним органом викон влади, статус якого прирівняний до держ комітету У. ВАК У реалізує держ політику в галузі атестації наукових і науково-техн. кадрів вищої ква­ліфікації, контролює діяльність спеціа­лізованих вчених рад і якість атестації наук кадрів вищої кваліфі­кації. Для координації роботи міністерств, ін центральних органів викон влади під час формування та реалізації держ політики утворена Ко­місія Кабміну У з питань науково-технічного розвитку, яка діє від­пові­дно до Положення, затвердженого Кабміном У.

80. Загальна характеристика законодавства в агропромисло­вому комплексі

Сільське господарство (агропромисловий комплекс)- АПК, яке покли­кане забезпечувати суспільс­тво продовольством та сировиною для промислового виробництва, охоплює виробництво сільськогос­подар­ської продукції, її заготівлю (закупівлю) та переробку.

Пріоритетність соціального розвитку АПК забезпечується державою шляхом різних організа­ційно-економічних і правових заходів.

На це спрямована концепція Національної програми відродження села на 1995-2005 роки, схвалена постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року.

Верховна Рада України визначає державну політику в сфері агро­промислового комплексу, встано­влює правові засади його функціо­нування, затверджує національні та інші програми економічного, нау­ково-технічного, соціального і культурного розвитку села, встанов­лює обсяги бюджетного фінансу­вання, напрямки та обсяги інвести­ційної політики.

Президент України і Кабінет міністрів України визначають потребу держави у сільськогосподар­ській продукції та сировині, здійснюють політику підтримки вітчизняного виробника сільськогосподар­ської продукції, захисту внутрішнього ринку та ін. Президент України і Ка­бінет міністрів України в ме­жах своєї компетенції та бюджетного фі­нансування створюють, реорганізовують та ліквідовують центральні та місцеві органи державного управління АПК.

Так указом Президента України від 15 грудня 1999 р. На базі Мініс­терства агропромислового комплексу України, Державного комітету рибного господарства України, Комітету харчової промисло­вості України та комітету з питань садівництва, виноградарства та виноро­бної промисловості України утворено Міністерство аграрної політики України.

ЗУ “Про фермерське (сільське) ” 22 червня 93 р., ЗУ “Про колективне сільськогосподарське під­приємництво ” 14 лютого 92 р.– із змінами і доповненнями ЗУ “Про плату за землю”, “Про насіння”, “Про оренду землі ” 6.10.98 р., “Про захист рослин” 14.10.98

Землі (населених пунктів), промисловості, зв’язку, лісового фонду і т. д. Центр – Міністерство аграрної політики є провідним у системі центральних овв з питань забезпе­чення і реалізації державної агра­рної політики та забезпечення продовольчої безпеки, управління в сфері сільського господарства (садівництва, рибного господарства, переробки сільської продукції

Здійснення державного управління в сфері сільського господарства, агропромислового виробниц­тва.

Основні завдання – участь у формуванні та реалізації аграрної полі­тики у сільській місцевості.

Координація діяльності овв з питань реалізації державної аграрної політики, політ безпеки в сіль­ській місцевості, забезпечення продо­вольчої безпеки в державі. Організація виконання актів законодав­ства з питань АПК і контролю за їх реалізацією.

Має здійснювати контроль за виробництвом агропромислової проду­кції. Має представляти Кабмін в міжнародних організаціях.

Основна правова форма діяльності – видання наказів, положень. Місцеві 18 травня 2000 року.

Впорядкування місцевої адміністрації – постанова. Кабінет міністрів затвердив типові положення про управління АПК Обласної Севасто­польської міської державної адміністрації та районної державної ад­міністрації 4 листопада 1998 року (постанова №1745)

Структурними підрозділами є райони – які утворюються головою Об­ласної Севастопольської і мі­ської (районної) державної адміністрації . Вони підпорядковуються по горизонталі – голові, а по верти­калі Мі­ністерству аграрної політики – тобто мають подвійне підпорядку­вання.

Їх завдання:

забезпечення виконання актів законодавства з питань АПК, система­тичний контроль за її реаліза­цією, контроль роботи державних служб з питань насінництва, насадництва, соковиноробництва, захи­сту ро­слин, племінної справи, заготівлі та якості продукції.

кадрове забезпечення, стандартизація.

Начальник обласного управління призначається головою обласної державної адміністрації і звільняється також, але з погодження Мініс­терства аграрної політики, це також стосується начальника район­ного управління.

Начальник управління здійснює керівництво управлінням. Затвер­джує своїх замів, структуру управління, положення про структурні підрозділи, видає накази, призначає і звільняє керівників своїх струк­турних підрозділів. Створюється колегія, як і в Міністерстві для пого­дження вирішення питань.