5. Моделі потоків даних (dfd-моделі): призначення, місце застосування в системному аналізі, правила побудови, приклади.

DFD – загальноприйняте скорочення від англ. Data Flow Diagrams — діаграми потоків даних. Так називається методологія графічного структурного аналізау, що описує зовнішні по відношенню до системи джерела й адресати даних, логічні функції, потоки даних і сховища даних до яких здійснюється доступ

Діаграми потоків даних (Data Flow Diagram-) використовуються для документування механізмів передачі й обробки інформації в моделюючій системі. Діаграми DFD звичайно будуються для наочного відображення поточної роботи системи документообігу організації. Найчастіше діаграми DFD застосовують як доповнення моделі бізнесів-процесів, виконаної в IDEF0.

DFD використовує чотири основних елементи: - роботи – в DFD позначають функції або процеси, які обробляють і змінюють інформацію. Роботи представлені на діаграмах у вигляді прямокутників з округленими кутами; - стрілки – вказують від об'єкта-джерела до об'єкта-приймача, позначаючи інформаційні потоки в системі документообігу; - зовнішні посилання – вказують на місце, організацію або людину за рамками цієї діаграми; - сховища даних – являють собою дані, до яких здійснюється доступ, ці дані можуть бути створені або змінені роботами. На одній діаграмі може бути представлено кілька копій того самого сховища даних. У діаграмах потоків даних всі використовувані символи складаються в загальну картину, що дає чітке подання про те, які дані використаються і які функції виконуються системою документообігу. При цьому часто з'ясовується, що існуючі потоки інформації, важливі для діяльності компанії, реалізовані ненадійно й мають потребу в реорганізації. Побудовані моделі потоків даних організації можуть бути використані при рішенні наступних завдань: - визначення існуючих сховищ даних (текстові документи, файли, система керування базою даних – СУБД); - визначення й аналіз даних, необхідних для виконання кожної функції процесу; - підготовка до створення моделі структури дані організації, так називаної ERD-моделі (IDEF1X); - виділення основних і допоміжних бізнесів-процесів організації. Слід також зазначити, що нотацію DFD можна ефективно застосовувати для опису як потоків документів, так і потоків матеріальних ресурсів (у тому числі на одній і тій же діаграмі).

6. Діаграми прецедентів в концепції uml призначення, місце застосування в системному аналізі, правила побудови,приклади

Діаграми прецедентів або діаграми використання (use case diagrams). Задають концептуальну модель програмної системи (визначаються загальні кордони та контекст програмної системи, уточнюється її зовнішня функціональна поведінка, саме тут з'являється первісна документація, яка може використовуватись для предметного обговорення програмної системи розробниками, замовниками, користувачами та іншими зацікавленими сторонами).

Розробка діаграми прецедентів переслідує цілі:

• Визначити загальні межі і контекст модельованої наочної області на початкових етапах проектування системи.

• Сформулювати загальні вимоги до функціональної поведінки проектованої системи.

• Розробити початкову концептуальну модель системи для її подальшій деталізації у формі логічних і фізичних моделей.

• Підготувати початкову документацію для взаємодії розробників системи з її замовниками і користувачами.

Діаграми прецедентів виступають основою для подальшої деталізації системи у формі логічних і фізичних моделей. Набір прецедентів діаграми дозволяє визначити функціональні вимоги, з яких може розроблятись технічне завдання.

Суть даної діаграми полягає в наступному: проектована система представляється у вигляді множини сутностей або акторів, що взаємодіють з системою за допомогою так званих варіантів використання. При цьому актором (actor) або дійовою особою називається будь-яка суть, що взаємодіє з системою ззовні. Це може бути людина, технічний пристрій, програма або будь-яка інша система, яка може служити джерелом дії на модельовану систему так, як визначить сам розробник. У свою чергу, варіант використання (use case) служить для опису сервісів, які система надає акторові. Іншими словами, кожен варіант використання визначає деякий набір дій, що здійснюється системою при діалозі з актором. При цьому нічого не мовиться про те, яким чином буде реалізовано взаємодію акторів з системою.

Кожна діаграма показує зв’язок між прецедентами (сценаріями) та суб’єктами, які беруть у них участь (ініціюють, допомагають, використовують результати і т. ін.).

Відношення на діаграмі варіантів використання

У мові UML є декілька стандартних видів відношення між акторами і варіантами використання:

• Відношення асоціації (association relationship) це відношення встановлює, яку конкретну роль грає актор при взаємодії з екземпляром варіанту використання. На діаграмі варіантів використання, так само як і на інших діаграмах, відношення асоціації позначається суцільною лінією між актором і варіантом використання. Ця лінія може мати додаткові умовні позначення, такі, наприклад, як ім'я і кратність.

• Відношення розширення (extend relationship) визначає взаємозв'язок екземплярів окремого варіанту використання з більш загальним варіантом, властивості якого визначаються на основі способу сумісного об'єднання даних екземплярів.Відношення розширення між варіантами використання позначається пунктирною лінією із стрілкою (варіант відношення залежності), направленою від того варіанту використання, який є розширенням для початкового варіанту використання. Дана лінія із стрілкою позначається ключовим словом "extend" ("розширює").

• Відношення узагальнення (generalization relationship) служить для вказівки того факту, що деякий варіант використання А може бути узагальнений до варіанту використання В. В цьому випадку варіант А буде спеціалізацією варіанту В. При цьому В називається предком або батьком по відношенню А, а варіант А — нащадком по відношенню до варіанту використання В. Слід підкреслити, що нащадок успадковує всі властивості і поведінку свого батька, а також може бути доповнений новими властивостями і особливостями поведінки. Графічно дане відношення позначається суцільною лінією із стрілкою у формі не зафарбованого трикутника, яка указує на батьківський варіант використання.

• Відношення включення (include relationship) між двома варіантами використання указує, що деяка задана поведінка для одного варіанту використання включається як складений компонент в послідовність поведінки іншого варіанту використання.

Відношення включення, направлене від варіанту використання А до варіанту використання В, указує, що кожен екземпляр варіанту А включає функціональні властивості, задані для варіанту В. ці властивості спеціалізують поведінку відповідного варіанту А на даній діаграмі. Графічно дане відношення позначається пунктирною лінією із стрілкою (варіант відношення залежності), направленою від базового варіанту використання до того, що включається.