17. Переваги акредитивної форми розрахунків для її учасників та механізм акредитивної угоди

Акредитив - взяте на себе банком на прохання імпортера зобов`язання сплатити певну суму коштів бенефіціарові (експортерові) за умови, що останній надасть, відповідно до вимог акредитива, документи у встановлений часовий відрізок.

Переваги для експортера:

1)Мінімальний ризик несплати – експортер звертається до банку-емітента / до підтверджуючого банку з метою зробити оплату. Банк не можк відмовитися від оплати, якщо він узяв на себе безвідзивне зобов`язання щодо цієї операції.

2)Швидкість та зручність – оплата банком проводиться швидше і значно надійніше, ніж інкасо експортера.

3)Успіх у фінансуванні – вексель, акцептований банком, може бути дисконтова ний, якщо в країні існує ринок таких фінансових інструментів.

Недоліки для експортера:

1)Зниження конкурентоздатності – оскільки імпортер несе значні витрати і здійснює великий об`єм роботи з паперами, експортер, що продає товари лише за акредитивом, може обмежити свій ринок, зазнаючи труднощів щодо пошуку покупців.

Переваги для імпортера:

1)Можливість кредитування та фінансування – угода за векселем з відстроченням не вимагає від імпортера оплати за пред`явленням + імпортер може придбати акцептне фінансування / ін. вид фінансування, що його надає банк-емітент.

2)Безпека – імпортер може бути впевнений, що експортерові доведеться дотриматися всіх термінів та умов акредитива до моменту оплати.

Недоліки для імпортера:

1)Збільшення витрат + зниження зручності – найчастіше імпортер є єдиним, хто несе витрати за акредитивом, який коштує дорожче за інкасо та забирає більше часу на оформлення.

Учасниками розрахунків є: імпортер; бенефіціар (експортер); банк-емітент; підтверджуючий банк - бере зобов'язання здійснити платіж; банк-платник - будь-який банк, який здійснює платіж бенефіціару; транспортні й страхові компанії, митні брокери.

Механізм акредитивної угоди:

1.Укладення договору між покупцем і продавцем.

2.Доручення імпортера своєму банку про відкриття акредитива.

3.Відкриття вітчизняним банком акредитива в іноземному банку.

4.Авізування акредитива бенефіціару-експортеру вітчизняним банком.

5.Перевірка акредитива експортером (відповідність договору, виконання).

6.а)Відправка товару експортером імпортерові.

6.б)Передача експортером документів вітчизняному банку (авізуючому банку).

7.Перевірка документів вітчизняним банком.

8.а)Виплата вітчизняним банком пред`явнику документа суми, визначеної в документі.

8.б)Передача вітчизняним банком документів іноземному банку і перерахування відповідної суми.

9.Вручення документів іноземним банком імпортеру.

3

Банк , 7

Банк

8б

8а 6б 4 9 2

Експортер , 5

Імпортер

6а

1

21. Основні форми документарних акредитивів в міжнародній практиці

Акредитив - взяте на себе банком на прохання імпортера зобов`язання сплатити певну суму коштів бенефіціарові (експортерові) за умови, що останній надасть, відповідно до вимог акредитива, документи у встановлений часовий відрізок.

Документарний акредитив — угода, у силу якої банк (банк-емітент), діючи за дорученням і на підставі інструкцій клієнта (заявника акредитива) чи від його імені, приймає на себе зобов'язання здійснити розрахунки з третьою особою (бенефіціаром) проти наданих такою особою документів.

Учасниками розрахунків є: імпортер; бенефіціар (експортер); банк-емітент; підтверджуючий банк - бере зобов'язання здійснити платіж; банк-платник - будь-який банк, який здійснює платіж бенефіціару; транспортні й страхові компанії, митні брокери.

У практиці міжнародних розрахунків розрізняють такі основні форми акредитива:

1)Відкличний - у будь-який час може бути змінений або анульований банком-емітентом за вказівкою сторони, яка дала наказ на відкриття акредитива навіть без попереднього пові- домлення бенефіціара; не утворює ніякого правового платіжного зобов’язання банку. Тільки тоді, коли банк-емітент або його банк-кореспондент здійснив платіж за документами, відкликання акредитива залишається без юридичної сили. Він ніколи не підтверджується банком-кореспондентом і може використовуватись лише у ділових відносинах між партнерами, які відомі одне одному як такі, що заслуговують на взаємну довіру. На сучасному етапі використовується дуже рідко;

2) Безвідкличний - дає бенефіціару високий ступінь гарантії того, що його поставки і послуги будуть оплачені, як тільки він виконає умови акредитива. Для змінення та анулювання умов обов’язково необхідна згода як бенефіціара, так і відповідальних банків. Про відкриття безвідкличного акредитива бенефіціару повідомляється через банк-кореспондент. Останньому банк-емітент, який виконує акредитив, може лише доручити авізувати акредитив бенефіціара або підтвердити його. З точки зору додаткових зобов’язань безвідкличні акредитиви поділяються на підтверджені (банк-кореспондент підтверджує бенефіціару акредитив. Він зобов’язується здійснити платіж за документами, відповідними акредитиву і поданими в строк; надає найбільші гарантії експортеру. Валютний ризик, що залишається і після гарантій, може бути застрахований форвардними, ф’ючерсними й опціонними контрактами тоді, коли відомий строк надходження платежу) та непідтверджені. (банк-кореспондент лише авізує бенефіціару відкриття акредитива. Він не бере ніякого власного зобов’язання щодо платежу і не зобов’язаний його проводити по документах, які надані бенефіціаром, за свій рахунок);

3) Підтверджений - такий акредитив за яким авізуючий банк гарантує бенефіціару оплату відвантажених ним товарів, або гарантом виступають декілька банків;

4) Непідтверджений - банк експортера лише інформує останнього про відкриття акредитива, але не гарантує його оплату. В цьому випадку відповідальність за виконання зобов’язань несе лише банк-емітент;

5)Непокритий - акредитиви, які підтверджуються банками без попередньо зарезервованих ними коштів клієнтів на своїх рахунках для оплати товару (послуги) за акредитивом. Такі акредитиви використовуються тоді, коли банки довіряють один одному та своїм клієнтам, а ризики, пов’язані з переказуванням коштів, мінімальні;

6)Покритий - акредитиви, при відкритті яких банк-емітент попередньо надає в розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття), що належать імпортеру, на суму акредитива на термін дії зобов’язань банку-емітента з умовою можливості їх використання для платежів за акредитивом. Покриття може надаватися кількома способами: кредитуванням на суму акредитива кореспондентського рахунку виконуючого банку в банку-емітенті або іншому банку; наданням виконуючому банку права списати всю суму акредитива з рахунку банку-емітента, що ведеться в ньому; відкриттям банком-емітентом страхових депозитів або депозитів покриття у виконуючому банку. Має найвищий ступінь гарантії оплати укладеного контракту.