
- •1. Зовнішньоторговельна угода як база банківських розрахункових операції.
- •2. Валютно-фінансові умови зовнішньоторговельних контрактів.
- •7. Переваги та недоліки авансової форми розрахунків. Види авансових платежів.
- •8. Сутність розрахунків у формі відкритого рахунку
- •9. Авансова форма розрахунку.
- •11, Типи операцій інкасо: чистий та документарний.
- •12. Сутність розрахунків у формі документарного інкасо. Рух документів при різних типах документарного інкасо.
- •16. Сутність документарного акредитиву як форми розрахунків та її специфічні особливості.
- •17. Переваги акредитивної форми розрахунків для її учасників та механізм акредитивної угоди
- •21. Основні форми документарних акредитивів в міжнародній практиці
- •22. Види акредитивів у міжнародній банківській практиці.
- •23. Розрахунки акредитивами при проведенні посередницьких операцій.
- •28. Сутність механізму банківської гарантії та механізм її надання. Способи виставлення банківської гарантії.
- •29. Типи гарантій, що використовуються в міжнародній банківській справі.
- •30. Сутність міжнародного кредиту. Критерії класифікації та форми.
- •35. Сутність лізингу та його економічне значення
- •36.Основні види лізингових операцій. Фінансовий та оперативний лізинг
- •41. Сутність операції факторингу та його специфіка при здійсненні операцій на міжнародних ринках.
- •42. Основні види факторингових операцій в міжнародній практиці
- •45. Форфейтингове кредитування: сутність, переваги та недоліки, особливості у міжнародній практиці
16. Сутність документарного акредитиву як форми розрахунків та її специфічні особливості.
Сутність документарного акредитиву. Використання акредитивів у міжнародних розрахунках регулюється спеціальним документом — «Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів», який розроблено Міжнародною торговельною палатою (МТП) у Парижі.
Документарний акредитив — це угода, згідно з якою банк зобов’язується на прохання клієнта здійснити оплату документів третій особі (бенефіціару), на користь якої відкрито акредитив.
Особливості документарного акредитиву. З усіх форм міжнародних розрахунків документарний акредитив є найменш ризикованим та найбільш дійовим інструментом забезпечення платежів. Розрахунки у формі документарного акредитива більш характерні для угод, які передбачають платіж проти надання експортером документів (готівковий платіж) або надання покупцю короткотермінового (до одного року) комерційного кредиту. Якщо кредит надається покупцю на тривалий термін, акредитив використовується в поєднанні з іншими формами розрахунків і покриває ту частину вартості товару, котра оплачується проти подання банку комерційних документів, тобто готівкою. При розрахунках за комерційним кредитом також можуть відкриватися акредитиви для акцепту й оплати строкових тратт (переказних векселів) бенефіціара (експортера), виставлених на банк, що виконує акредитив, або на імпортера.
Акредитив являє собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу (контракту) або іншого договору, на якому він може базуватися, і банки ніяким чином не зобов’язані займатися такими договорами, навіть якщо в акредитиві є посилання на такий договір. Аналогічно клієнт за результатами своїх взаємовідносин між банком-емітентом або бенефіціаром не може виставити претензію щодо зобов’язань банку здійснити платіж, оплатити чи акцептувати тратту або негоціювати і/чи виконати будь-які інші зобов’язання за акредитивом. Бенефіціар за акредитивом у жодному разі не може скористатися на свою користь договірними відносинами, що існують між банками або між стороною, яка дала наказ відкрити акредитив, і банком-емітентом. Під час операцій з акредитивом заінтересовані сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами і/або іншими видами виконання зобов’язань, до яких можуть належати документи. Акредитиви виставляються банками на підставі доручення або заяви клієнта (імпортера), які фактично повторюють усі умови розділу контракту, що стосується платежів.
Три фази документарного акредитиву. На першій фазі розглядається пропозиція щодо умов поставки товару. Експортер надає потенційному покупцеві свою пропозицію і під час переговорів з покупцем обговорює умови акредитива. Друга фаза пов’язана з підписанням умов поставки товару та його оплати. Імпортер дає експортеру замовлення на поставку товару, відповідно підписавши договір з купівлі-продажу (контракт). Водночас він дає своєму банкові доручення на відкриття акредитива. Третя фаза є завершальною — товар поставляється і виконуються умови акредитива. Експортер відвантажує замовлений товар і надає банку документи на оплату. У розрахунках за документарним акредитивом беруть участь такі сторони:
-акредитиводавець (той, хто віддає наказ на відкриття акредитива) — покупець-імпортер;
-акредитивний банк — банк-емітент (банк покупця-імпортера);
-авізуючий банк — банк, якому доручається повідомити експортера про відкриття на його користь акредитива і передати його текст;
-бенефіціар за акредитивом — продавець-експортер.
Після укладання контракту експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера. Отримавши таке повідомлення, покупець подає своєму банкові доручення (заяву) на відкриття акредитива. Відкритий банком акредитив направляється експортеру, який указаний у цьому акредитиві. Отриманий від емітента акредитив може бути авізований банком без зобов’язань з його боку. Якщо банк-емітент звертається до авізуючого банку дати підтвердження відкритому акредитиву, тобто додати власну гарантію платежу, то такий банк уже виступає в ролі банку, що підтверджує цей акредитив. Далі відкритий акредитив підлягає переданню його бенефіціару. Отримавши акредитив, бенефіціар перевіряє відповідність його умовам контракту. Якщо бенефіціар згоден з умовами відкритого на його користь акредитива, він у встановлені терміни відвантажує товар і, отримавши транспортні документи від перевізника, надає їх разом з іншими документами у свій банк. Банк експортера перевіряє всі документи щодо їх відповідності умовам акредитива і надсилає їх банку-емітенту для оплати, акцепту або негоціації. Отримавши документи, банк-емітент перевіряє їх, після чого переказує суму платежу банку експортера, дебетуючи рахунок імпортера. Банк експортера зараховує виручку бенефіціару. Імпортер же, одержавши від банку-емітента документи, одержує за ними у власність товари від перевізника.