
- •1. Сутність зед підприємства. Суб'єкти та принципи зед. Класифікація видів зед.
- •2. Сутність та мета регулювання зед. Органи регулювання зед.
- •3. Нормативні акти, що регулюють зед. Членство України у сот.
- •4. Сутність та функції мита. Класифікація та способи розрахунку мита. Економічні наслідки мита.
- •5. Сутність нетарифного регулювання. Види нетарифних обмежень.
- •6. Сутність та суб'єкти валютного регулювання. Валютні цінності та валютні операції. Особливості торгівлі іноземною валютою. Валютний контроль. Розрахунок крос-курсу валют.
- •7. Специфіка експортно-імпортних операцій. Зовнішня традиційна та зустрічна торгівля. Зовнішня торгівля послугами. Зовнішня торгівля продукцією інтелектуальної праці.
- •8. Міжнародний лізинг. Міжнародна виробнича кооперація. Спільні підприємства.
- •9. Сутність міжнародних перевезень. Правове забезпечення міжнародних перевезень. Організація міжнародних перевезень. Міжнародні транспортні коридори.
- •10.Сутність та зміст зовнішньоекономічного контракту.
- •11.Основні етапи складання зовнішньоекономічного договору. Документи, які підтверджують виконання зовнішньоекономічного контракту.
- •12.Використання правил „Інкотермс" у процесі складання зовнішньоекономічного контракту. Реєстрація зовнішньоекономічного контракту.
- •14. Нормативно-правове регулювання митного контролю нафти й нафтопродуктів та природного газу.
- •15. Митний контроль нафти і нафтопродуктів та природного газу Класифікація товарів за уктнзед
- •16. Сутність та особливості міжнародних розрахунків у процесі здійснення зед. Форми міжнародних розрахунків.
- •17. Факторингові та форфейтингові операції у процесі здійснення зед.
- •18. Характеристика структури зед підприємства. Зв'язок організаційних структур підприємства та методи виходу на зовнішні ринки. Види реорганізації оргструктур підприємства
- •19. Сутність та види торговельно-посередницьких операцій. Переваги та недоліки торговельно-посередницьких операцій.
- •20. Організація міжнародних перевезень за участю посередників.
- •21. Сутність ефективності зовнішньоекономічних операцій. Система аналітичних показників оцінки ефективності зед. Принципи розрахунку показників ефективності зовнішньо-економічних операції.
- •22. Оцінювання виконання зобов'язань з експортних та імпортних операцій. Економічна ефективність зовнішньоекономічних угод.
17. Факторингові та форфейтингові операції у процесі здійснення зед.
Зазвичай фінансування зовнішньоторговельних операцій прямо або опосередковано здійснюється комерційними банками, а експортер (або імпортер) виступає ініціатором і є особою, яка відповідає за своєчасне погашення кредиту і пов'язаних із цим витрат. Найпоширенішими формами банківського кредитування ЗЕД є факторинг та форфейтинг.
Факторинг — (від англ. Factoring - посередник) фінансова комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою:
миттєвого отримання більшої частини платежу;
гарантії повного погашення заборгованості;
зниження витрат по веденню рахунків.
Як правило клієнт є постачальником, який віддає факторинговій компанії право на отримання платежу за товари або послуги. Факторингова компанія відразу виплачує клієнту від 70% до 90% потрібних йому грошей у вигляді кредиту, а залишок (без проценту за кредит та комісію за факторингові послуги) перераховують після стягнення всього боргу.
Спочатку факторинг з'явився як операція торговельних посередників, а потім отримав форму кредитування.
У міжнародній торгівлі застосовуються чотири моделі факторингу: двофакторний; прямий імпортний; прямий експортний; "бек-ту-бек" (back-to-back).
1. Двофакторна модель дозволяє розділити функції і ризики між імпорт-фактором, розташованим у країні імпортера, і експорт-фактором, розташованим у країні експортера. Головна мета цієї моделі — зменшити ризики кредитування підприємства-імпортера, передавши частину робіт імпорт-фактору, зменшивши накладні витрати в адміністративній сфері.
2. Прямий імпортний факторинг. Його головна мета — забезпечення платежів через імпорт-фактора, тобто факторингову компанію в країні імпортера. Прямий імпортний факторинг має сенс лише в тому випадку, коли експорт здійснюється в одну або дві країни.
3. Прямий експортний факторинг, при якому факторингова компанія в країні імпортера не задіяна. Недоліком цієї моделі є труднощі в оцінці кредитоспроможності підприємств-імпортерів, які знаходяться в іншій країні.
4. Факторинг "бек-ту-бек". У трьох розглянутих вище моделях міжнародних факторингових операцій фінансування вимог концернів не передбачається. Цю функцію виконує факторинг "бек-ту-бек". Реалізація угоди за цією технологією схожа на комбінацію двофакторної схеми і звичайного внутрішнього факторингу.
Здійсненню факторингової угоди передує серйозна аналітична робота.
Банківський форфейтинг — фінансування міжнародної торгівлі шляхом обліку перевідних векселів без права регресу, тобто покупець векселя бере на себе весь ризик неплатежу і не може пред'явити претензії попередньому власнику.
В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортеру еквівалент їх вартості готівкою з вирахуванням фіксованої облікової ставки, премії за ризик неоплати зобов'язань та разового збору за зобов'язання купити векселі експортера.
Форфейтинг – це одна з нових форм кредитування зовнішньої торгівлі. Її поява зумовлена швидким зростанням експорту дорогого устаткування з тривалим терміном виробництва, посиленням конкурентної боротьби на світових ринках та зростанням ролі кредиту у розвитку світової торгівлі.
При форфейтуванні продавець вимоги, наприклад, переказного векселя, захищає себе від будь-якого регресу (регрес — зворотна вимога відшкодування сплаченої суми) включенням до індосаменту слів "без обороту". Продавцем векселя, що форфейтується, зазвичай є експортер; він акцептує його як платіж за товари чи послуги і прагне передати всі ризики і відповідальність за інкасування форфейтера (тобто банк, що обліковує векселі) в обмін на негайну оплату готівкою. Форфейтер, придбавши платіжні зобов'язання, відмовляється від свого права висувати зворотні вимоги до будь-якого з попередніх власників зобов'язання.