6. Матеріальна основа функціонування під-ва.

Матеріальною базою функціонування під-ва і здійснення ни виробничої та ін видів дія-сті є майно під-ва.

Джерела формування майна під-ва є:

• грошові та матеріальні внески засновника, внески у нематеріальній формі

• доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;

• доходи від цінних паперів;

• кредити банків та інших кредиторів;

• капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

• майно, придбане в інших суб’єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

• інші джерела, не заборонені законодавством України.

Першочергове формування починається в момент створення під-ва, а саме при формування статутного капіталу, який вкл ОЗ, оборотні та нематеріальні активи.

Фінансові ресурси визначають як акумульовані підприємством з різних джерел грошові кошти, які надходять в його обіг і призначені для покриття потреб підприємства.

Тема 7 Фінансовий ринок

1. Сутність та складові фін ринку

Фін ринок – система екон відносин, що склалися при купівлі продажу фін ресурсів під впливом попиту та пропозиції.

Об'єктами відносин на фінансовому ринку є:

• цінні папери

• фінансові послуги

• грошово-кредитні ресурси

Суб'єктами:

• держава

• підприємства різних форм власності

• окремі громадяни

Функції фінансового ринку:

• тимчасова мобілізація вільних фін ресурсів

• розподіл акумульованих вільних коштів між кінцевими споживачами

• забезпечення умов для мінімізації фін ризиків

• прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації екон процесів в державі

Найпоширенішими підходами до визначення структури фін ринку є:

• за видами фінансових активів поділяється на: кредитний ринок; ринок цінних паперів (фондовий ринок); валютний ринок (іноземна валюта і фінансові інструменти, що обслуговують її); страховий ринок (страховий захист); ринок золота (срібло, платина) ринок фінансових послуг (кредитні операції та ін.).

• за періодом обертання фінансових активів: ринок грошей; ринок капіталів.

• за регіональною ознакою: місцевий фінансовий ринок; регіональний фінансовий ринок; національний фінансовий ринок; світовий фінансовий ринок.

• за швидкістю реалізації угод на фінансовому ринку розрізняють: ринок з терміновою реалізацією угод (як правило, до 3 днів); ринок з реалізацією угод в майбутньому.

• за умовами обертання фін інструментів (первинний, вторинний).

Принципи на фінансовому ринку:

• вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку;

• прозорість ринку і реальний захист інвесторів;

• конкурентність та ефективність;

• відповідність міжнародним стандартам.

2. Валютний ринок

Валюта – грошова одиниця певної країни, що використовується для вимірювання вартої товарів та послуг.

Основні учасники валютного ринку: комерційні банки, зовнішньоторгівельні організації, міжнародні інвестиційні компанії, центральні банки, валютні біржі.

Суб’єкти міжбанківського валютного ринку: національні банки, уповноважені валютно-кредитні установи, валютні біржі.

Об’єкт – валютні операції з продажу та обміну нац та іноз валюти.

Валютні операції – це вид дія-сті під-в, банківських і фін-кредитних установ юрид. та фіз. осіб щодо купівлі-продажу розрахунків та надання в позику іноз валюти.

Види:

Готівкові (спот) – використання валютної готівки на момент оформлення угоди або протягом доби.

Термінові (форвардні, ф’ючерсні) – платежі здійснюються в узгоджений термін (1 тиждень – 5 років) за курсом на момент укладання угоди.

Форвардні – строкові операції, що полягають у купівлі-продажі валюти між 2 суб’єктами з наступною передачею валюти в обумовлений строк і за курсом визн в момент укладання контракту.

Ф’ючерсні – строкові операції, в який сторони зобов’язані купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, встановлений в момент укладання угоди.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни.

Форми валютного курсу:

Що коливається — вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції і заснований на використанні ринкового механізму.

Плаваючий — різновид валютного курсу, що коливається, зумовлюючий використання механізму валютного регулювання.

Фіксований - офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначеннях в законодавчому порядку валютних паритетах.

Валютне котирування – встановлення курсів іноз валют відповідно до чинних закон норм, що склалися на практиці.

Пряме котирування – при якому курс одиниці іноземної валюти (базова валюта) виражається в національній валюті (валюта, що котирується).

Непряме котирування – це вираження одиниці національної валюти в іноземній.