5)Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові.

6)відтермінування – перенесення термінів виплати заборгованості.

Уп-ня держ боргом – забезп платоспроможності, тобто можливості погашення боргів.

Обслуговування – комплекс заходів держави, з розміщенням облігацій, ін ЦП, погашення позик, виплати процентів за ними, а також уточнення і зміни умов погашення раніше випущених позик і визначення умов і порядку здійснення нових держ запозичень. Здійснює міністерство фінансів через банківську систему україни.

Тема 6: «Фінанси суб’єктів господарювання»

1.Сутність фінансів підпр структур та принципи підпр діяльності

Комерційний розрахунок знаходитья у взаємозв’язку з підп., яке діюче законодавство країни визначає як самостійно, ініціативно, систематично здійснювану на власний ризик дія-ть по виконанню робіт, наданню послуг по вироб прод-ії з метою отримання прибутку. Суб’єктом є юридична та фізична особа.

Підпр діяльністю не мають права займатися: військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки внутр справ, держ нотаріату, держ арбітражу, органів держ влади і уп-ню, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємства.

Принципи підпр дія-ті: 1)вільний вибір дія-ті, 2)залучення на добровільних засадах до підпр дія-ті майна коштів юридичних і фізичних осіб; 3)встановлення цін до відповідного законодавства; 4)вільний найм працівників; 5) вільне залучення і використання тех. Фін природних ресурсів; 6) вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством.

Держ регулювання підпр дія-ті здійснюється:

1)через податкову та фін кредитну політику (включаючи ставки податків, податкові пільги), через валютний курс, через ціни і ціноутворення, % від держ кредитів, розмірів екон санкцій)

2)через наук-тех , екон, соц., держ та регіональні програми підтримки підприємництва, а саме через укр. Фонд підтримки підприємства, фонд підтримки селянських, фермерських господарств, а також через держ інноваційний фонд.

2. Основи організації підприємницької діяльності

В основу організації підпр дія-сті покладено комерційний розрахунок. Він передбачає отримання максимального прибутку при мінімальних витратах, повну самостійність суб’єктів господарювання, невтручання держави у внутр справи під-ва, своєчасне виконання зобов’язань, оплати податків.

Принципи комерційного розрахунку:

Самоокупність – принцип господарювання, згідно якого під-во за рахунок доходів від реалізації відшкодовує затрати, пов’язані з осн дія-стю.

Самофінансування – під-во, за рахунок своїх доходів має можливість здійснювати матеріальне стимулювання працюючих, вирішувати питання соц розвитку, здійснювати розширене відтворення та розвиток під-ва.

Прибутковість – це покриття витрат на просте відтворення і формування прибутку.

Фін відповідальність за результати діяльності – це своєчасне виконання зобов’язань та сплати податків.

Повна господарська і юридична відокремленість. Господарська відокремленість дає змогу самостійно приймати рішення з питань виробничої і фінансової діяльності. Юридична відокремленість проявляється в наданні прав юридичної особи, яка має відповідну адресу, рахунки в банках та самостійний баланс, з допомогою якого визначають фінансові результати.

3. Під-во як організаційна ланка в економіці держави. Види.

Осн організаційною ланкою є під-во, яке являє собою самостійно господарюючий стат суб’єкт, що має права юрид особи здійснювати виробнич, наук-дослідну, комерційну дія-сть з метою одержання прибутку.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

• підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

• державне підприємство, що діє на основі державної власності;

• підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.