Стаття 450. Суб'єкти суміжних прав

Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, ви­робник відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення вва­жається особа, ім'я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі, відеогра­мі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі організації мовлення. Суб'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону. 1. Виробників фонограм та організації мовлення, як суб'єктів суміжних прав, об'єднує те, що їх діяльність спрямована на представлення творів широкій публіці. Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. Виконавець — актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музич­но-драматичних творів. Виконавцем може бути тільки фізична особа. Причому ні вік, ні обсяг дієздатності не впливають на здатність особи бути виконавцем і набувати статусу суб'єкта суміжних прав. Щодо реалізації цих прав — вона здійснюється відповідно до чинного законодавства. Так, особа у віці до чотирнадцяти років самостійно здійснює осо­бисті немайнові права, а з чотирнадцяти років — також і майнові права на результати інте­лектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Виробник відеограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього). Виробник фонограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків. Виробником фонограми (відеограми) може бути як фізична, так і юридична особа. Ініціатива, про яку йдеться, може носити будь-який характер: пошук виконавців, оренда приміщення, наймання робітників, укладення договорів та інше. Фактично всі ці дії охоп­люються поняттям «продюсерство», що у даному випадку синонімічно поняттю «вироб­ництво фонограми (відеограми)». Проте визначення «виробництва фонограми (відеогра­ми)» в законодавстві немає. Виходячи з практики, виробництво фонограми (відеограми) можна визначити як дії фізичної або юридичної особи, спрямовані на організаційне та фінансове забезпечення здійснення першого звукозапису (відеозапису) будь-яких звуків або виконань (зображень) на будь-якому матеріальному носії. Під відповідальністю слід розуміти перш за все подальше правомірне використання фонограми (відеограми) вироб­ником. Про правомірність створення не йдеться, оскільки звукозапис (відеозапис), зроб­лений з порушенням прав авторів і (або) виконавців, взагалі не вважається фонограмою (відеограмою). Організація мовлення — організація ефірного мовлення чи організація кабельного мов­лення. Відповідно, організація ефірного мовлення — телерадіоорганізація, що здійснює пу­блічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного вироб­ництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіо­хвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників), а організація кабельного мовлення — телера­діоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом переда­чі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підвод­ного кабелю (провідникового, оптоволоконного чи іншого виду). Організацією мовлення може бути виключно юридична особа. Діяльність в галузі телебачення і радіомовлення під­лягає ліцензуванню. 

2. Суб'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону. До таких осіб належать спадкоємці фізичної особи — суб'єкта суміжних прав. Що стосується осіб, до яких такі права перейшли за договором, то слід зазначити, що до них мають перейти, по-перше, всі виключні права, по-друге, ці права мають бути або відчужені цій особі (наприклад, на підставі договору купівлі-продажу чи дарування), або перейти за ліцензійним договором на весь строк їх існування. Таким чином, особи, до яких певні суміжні права перейшли за ліцензійним договором на підставі невиключної лі­цензії та на строк, менший ніж строк дії цих прав, не набувають статусу суб'єкта суміжних прав (наприклад, дистриб'ютори, або особи, яким майнові суміжні права передані за до­говором застави).

29. Стосовно договорів передання прав у тимчасове користування, то для об’єктів авторського права, як і для інших об’єктів права інтелектуальної власності, такі договори у відповідності із Цивільним кодексом України називаються «ліцензіями» або «ліцензійними договорами». Автор чи інша особа, яка є суб’єктом авторського права (ліцензіар) може надати дозвіл на використання твору іншій особі (ліцензіату) на основі ліцензійного договору і (або) ліцензії на використання твору. Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Надання дозволу на використання твору не передбачає відчуження прав автора (чи іншої особи, яка є суб’єктом авторського права). Метою укладання ліцензійного договору є надання майнових прав інтелектуальної власності у тимчасове користування без втрати правовласником прав на цей об’єкт.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об’єкта авторського права (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об’єкта, територія та строк, на які надаються права тощо), розмір, порядок і строки виплати коштів за використання об’єкта авторського права, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

Права на використання об’єкта авторського права та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату. У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням Цивільного Кодексу, є нікчемними.

Ліцензіар не передає ліцензіату право власності на об’єкт авторського права в повному обсязі, а лише передає йому одне з майнових прав — право на використання твору. При такому розділенні усього комплексу прав, які належить правовласнику, на окремі правомочності мова не йде про передання прав, тому що інші правомочності залишаються у правовласника. Навіть у випадку надання виключної ліцензії, коли сам правовласник не може самостійно користуватись об’єктом авторського права, недопустимо говорити про передання власності, бо при цьому правовласник залишається формальним носієм цих прав, тобто незмінним залишається титул власника.

Виключна ліцензія надає ліцензіату практично монопольну позитивну правомочність використовувати у відповідному обсязі надані йому права на певному ринку. Враховуючи, що виключна ліцензія може бути обмежена за територією, часом чи змістом, вона може бути не єдиною. Характерним є лише те, що чи то на територію, чи на час, чи за обсягом прав ліцензіат має монопольне право. При цьому усі права, передання яких прямо не обумовлене ліцензійним договором вважаються такими, що не передавались.

Авторська винагорода визначається в ліцензійному договорі та ліцензії на використання твору у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або з того виду діяльності, в процесі якої здійснюється використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином.

30. Суміжні права - це права осіб на результати творчої діяльності, а саме на виконання творів, виробництво фонограм, відеограм, програм організації мовлення. Об'єктами СП є: виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення. ЦК розрізняє первинних суб'єктів СП (виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організатор мовлення) та похідних суб'єктів (за браком доказів іншого суб'єктом суміжного права вважають особу, ім'я (найменування) якої зазначено у фонограмі, відеограмі, їх примірниках чи упаковці, а також під час передачі організації мовлення). Крім цього, суб'єктом СП може бути особа, яка набула таких прав відповідно до договору або закону. Майновими правами інтелект. власності на об'єкт СП є: право на використання об'єкта СП; виключне право дозволяти використання об'єкта СП; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта СП (і забороняти таке використання); ін.

майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Використання СП здійснюється: 1) для виконання шляхом: а) доведення виконання до відома публіки під час його здійснення; б) записування виконання під час його здійснення; в) відтворення запису виконання будь-яким способом та у будь-якій формі; г) продажу та ін. відчуження, а також оренди оригіналу чи примірника запису виконання; д) забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею; 2) для фонограми та відеограми шляхом: а) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі відеограми, фонограми; б) продажу та ін. відчуження, а також оренди оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; г) забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до фонограми, відеограми з місця та в час, обрані нею; 3) для передачі (програми) організації мовлення шляхом: а) здійснення (трансляція, ретрансляція), записування та відтворення запису передачі (програми) організації мовлення; г) представлення передачі (програми) організації мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату.

Чинність майнових прав на об'єкти СП триває протягом 50 років з моменту першого запису виконання, вироблення фонограми, відеограми, першого здійснення передачі (програми) організації мовлення. Особисті немайнові права строком не обмежено, якщо ін. не встановлено законом. Знаком охорони СП, який проставляється на їх упаковці є ®, що розташовується біля імені власника СП.