Особливості шевченківського вірша

(умовної силабо-тоніки)

1. Використання народних розмірів.

2. Стопічна будова рядка (внаслідок того, що народні розміри застосовуються в творі для читання, кожне повнозначне слово одержує свій повний наголос, і ритмічні групи перетворюються на стопи).

3. Відносно вільне розміщення наголосів.

4. Сполучення в одному рядку стоп різних видів.

5. Часте вживання дієслівних і неточних рим.

6. Перевага ямбічних і хореїчних розмірів (рідко вживаються дактилічні, амфібрахічні, анапестичні).

7. Куплет з римуванням лише парних рядків (рідше - двовірш, строфоїди, астрофічний текст).'

8. Переходи від одного розміру до іншого в межах одного твору залежно від змісту його частин.

9. Наявність перенесень.

Висновки творчості

• Шевченкова поезія й по смерті поета залишається могутнім чинником українського літературного процесу.

• Шевченкова поезія — це справді поезія мислі, яка стоїть на рівні передової соціально-політичної думки своєї доби. Значення Шевченка в історії українського художнього слова зокрема в тому, що він надзвичайно розширив тематично-змістові обрії української літератури, зробив її найважливішим чинником розвитку суспільної свідомості й визвольного руху в Україні та Росії, більше, ніж будь-хто з українських письменників, наблизив літературу до народу, який визнав його своїм поетом і речником.

• Його творчість стала новим етапом у розвитку естетичного мислення українського народу.

• Вона визначила на десятиліття вперед дальший поступ української літератури (не тільки поезії, а й прози і драматургії), прискорила український літературний процес.

• Шевченко, ім'я якого стоїть в одному ряду з іменами Гейне, Петефі, Міцкевича, Пушкіна, Лєрмонтова, підніс українську літературу до рівня найрозвиненіших літератур світу. Є певна типологічна подібність між творчістю Шевченка й творчістю європейських поетів його доби, пов'язаних із визвольними рухами,— Міцкевича, Петефі, Беранже, Барб'є, Гейне.

• Та, як писав О. Білецький: «В історії світової літератури першої половини XIX ст. Шевченко, мабуть, єдиний поет, який цілком зосередився на ідеї визволення трудящих і висловив цю ідею з незрівнянною силою поетичного слова».

• Цим насамперед і пояснюється великий вплив Шевченка на літератури слов'янських народів (болгарського, чеського, польсько-та ін.), виразно помітний уже в другій половині XIX ст.

• Шевченкова поезія стала етапом і в розвитку української літературної мови.

• Шевченко завершив процес її формування, розпочатий ще його попередниками (Котляревський, Квітка-Основ'яненко, поети-романтики та ін.), здійснивши її синтез із живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова.

• Глибинний ідейно-естетичний вплив Шевченка, що виходить далеко за рамки вузькоформального впливу, позначився на творчості чи не всіх українських письменників.

• Вихований в силовому полі романтичної європейської культури, імпульсивний романтик і лірик навіть за вдачею, він приніс у світову літературу свій індивідуальний тип романтичної творчої системи, позначений синкретизмом стилів, природною реалістичністю світосприйняття.

• З творів Шевченка перед європейським читачем поставав неповторний, яскраво національний образ України й образ великого поета, що став символічним уособленням українця та його світу. «Давши людству краще з українського, він в той же час дав українському краще з вселюдського — в самому рівні і якості своєї думки, свого слова».

• Поезія Шевченка і його постать ніколи не були для українців обмеженими тільки рамками літератури чи й навіть культури,— Шевченко є явищем української духовності, могутнім джерелом національної самосвідомості, учасником історичного життя народу, порадником, Батьком, навіть пророком майбутнього та апостолом правди, символом України.

Україна була для нього всім, і він є нині всім для українців. Жоден з поетів нового часу не здатний дорівнятись у цьому до Шевченка, чий заповіт завжди єднатиме людей у служінні Україні: