1. 1.Основні закони милозвучності української мови

Звуки в мовному потоці поєднуються не будь-як, а за певними властивими даній мові правилами.

Звуки в словах та реченнях організовуються та, щоб їх було легко вимовляти і щоб вони були розбірливі для того, хто слухає.

Це одна з найважливіших умов милозвучності мови.

1. Українська мова уникає збігу голосних: вона йде (він іде), буду ввечері (був увечері).

Збіг голосних в українській мові допустимий лише в межі префікса і твірної основи: виорати, приозерний, переінакшити.

2. Українська мова уникає важкого для вимови збігу приголосних:

а) запорозький (запорож + ський), кравецький (кравець + ський), ткацтво (ткач + ство).

б) їжджу (а не «їзджу»), козаччина (а не «казацьчина»).

в) радісний (радість + ний), проїзний (проїзд + ний).

г) свято [с’в’ато] (а не «св’ято» [свйато]), цвях [ц’в’ах] (а не «цв’ях» [цвйах]).

д) щастя (а не «щасття»), жовчю (а не «жовччю»).

е) розібрати (роз + брати), надіслати (над + слати), підігріти (під + гріти).

є) сказав усе ( а не «сказав все»), він іде (а не «він йде»).

3. Якщо доводиться вибирати між збігом голосних і збігом приголосних, то, як правило, насамперед усуваємо збіг голосних (хай навіть при цьому виникне збіг приголосних): росте вглиб вшир (а не «росте углиб і ушир»), вірю в справедливість (а не «вірю у спрведливість»).

Проте допускається збіг голосних, якщо між ними є пауза (тоді пауза важить, що й приголосний), а вони – утікати; а ти – іди додому.

4. Відхилення від цих правил допускається лише в художній літературі, де це зумовлюється вимогами ритму: Яка упевненість в ході швидкій гримить. Курява на вулицях вляглась.

Але й тут порушення милозвучності небажане.

2. 2.Якби я була зіркою в небі я б не знала ні туги, ні жалю. Хотіла б я піснею стати у свою хвилину ясну, щоб вільно по світі літати, щоб вітер розносив луну. У мене одна думка: як би нам нашу красну мову так високо підняти, як підняв її Шевченко у пісні.

3. 3.Перев’язаний, відзначений, знак, зав’язь, значок, позначка.

Білет №15

1. Творення і правопис складних слів

Складні слова творяться складанням двох або більше основ:

а) за допомогою сполучних голосних л або е: пароплав, місяцехід, світло-голубий.

б) без сполучних голосних: хліб-сіль, всюдихід, повсякденний, пів лимона.

Складні слова пишуться разом або через дефіс.

1. Разом пишуться складні слова, утворені від підрядних словосполучень (у яких від одного до іншого слова можна поставити питання):

Будова (яка?) нова – новобудова;

Сніг (який?) білий – білосніжний;

Зелений (який?) – вічний – вічнозелений.

Так само разом пишуться і складні географічні назви, перша частина яких вказує на сторону світу: Північнокримський канал, Західносибірська низовина. Але через дефіс пишуться: свят-вечір, дівич-вечір, зелен-сад.

2. Якщо перша частина складного прикметника – прислівник, то він може писатися й окремо. Це залежить від того, наскільки цей прислівник наголошений, наскільки він самостійний: давно-відомий і давно відомий, вищезазначений і вище зазначений.

3. Через дефіс пишуться складні слова, утворені від сурядних словосполучень (у яких всі слова рівноправні, їх можна з’єднувати повторюваним сполучником і):

І робітничий селянський – робітничо-селянський;

І темний і зелений – темно-зелений;

І ніжний і зелений – ніжно-зелений.

Але разом пишуться жовтогарячий, червоногарячий, глухонімий, хитромудрий, зловорожий.

4. Через дефіс пишуться складні слова, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних слів: білий-білий, один-однісінький, рано-вранці, день-два.

Але якщо повторюється те саме слово в різних відмінках, то таке сполучення пишеться окремо: кінець кінцем, нога в ногу, раз у раз.

5. Через дефіс пишуться такі складні слова іншомовного походження, як: блок-схема, прем’єр-міністр, віце-президент, яхт-клуб тощо.

Але разом пишуться складні слова з такими загальновживаними початковими частинами, як авіа-, авто-, гідро-, радіо-, стерео-, фото-…: радіоцентр, фотоелемент, аерофлот, авіабаза.

2. Разом, бо відомий у всьому світі, трудовий день; через дефіс, бо і всесвітній і історичний, і кількість людей і кількість днів.

3. Той, хто любить паростки кленові, хто діброви молоді ростить, сам достоїш людської любові, бо живе й працює для століть.

Складне, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене, безсполучникове.

Білет №16