§ 5. Міжнародні інститути регулювання міжнародних транспортних перевезень Програмні питання

Міжнародні морські організації.

Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО).

Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ).

Конвенція про договір міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Основні поняття

Уніфікація умов

Узгодження юридичних норм

Ефективність мореплавання

Оскільки транспортні засоби мають приналежність до певної країни, то регулювання транспортних відносин, насамперед, здійснюється державами кожної з країн. Але держави, зацікавлені в розширенні діяльності своїх національних транспортних підприємств у сфері міжнародних економічних відносин, змушені брати участь у міжнародному співробітництві з питань вироблення уніфікованих умов перевезення вантажів і пасажирів, з питань узгодження юридичних норм, які відносяться до режиму перебування перевізних засобів й обслуговуючого їх персоналу в межах юрисдикції чужої країни. З цією метою на міжнародному рівні створено міжнародні організації та укладено багато міжнародних угод щодо окремих видів транспорту, названих транспортними конвенціями. Наприклад, у світі функціонує понад 60 міжнародних організацій, діяльність яких в тій чи іншій мірі пов’язана з використанням морських просторів і ресурсів. Найголовнішими серед них є: Міжнародна морська організація і Міжнародна організація морського супутникового зв’язку.

Міжнародна морська організація (ІМО) до 1982 року мала назву Міжурядова морська консультативна організація (ІМКО). Ця міжурядова організація функціонує з 1958 року і має статус спеціалізованого закладу ООН.

Основні завдання ІМО:

• сприяння співробітництву держав при вирішенні різних питань щодо морських перевезень;

• вирішення технічних питань діяльності морських торгових флотів;

• налагодження безпеки на морі;

• підвищення ефективності мореплавання;

• захист морського середовища від забруднення з кораблів.

Для виконання цих завдань ІМО приймає участь у розробленні різного роду міжнародних конвенцій: з питань суднобудування, з питань мореплавання і з питань запобігання забрудненню морів. ІМО скликає міжнародні конференції для розгляду і прийняття цих конвенцій членами ІМО.

Міжнародна організація морського супутникового зв’язку (ІНМАРСАТ) також є міжурядовою організацією, але членами її крім держав можуть бути і національні неурядові організації. Функціонує з 1979 року. Мета створення: сприяння докорінному поліпшенню морського зв’язку за допомогою штучних супутників Землі, для того щоб можна було якнайшвидше сповістити про лихо і вчасно врятувати людські життя на морі, для підвищення ефективності морських перевезень тощо.

Не менші проблеми виникають і при повітряних перевезеннях, що викликало потребу створення Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), яка також є спеціалізованим закладом ООН, які ІМО. Створено цю міжурядову організацію в 1944 році. Головна мета створення: упорядкування розвитку міжнародної цивільної авіації та вироблення системи безпеки при авіаперевезеннях.

Основні напрямки діяльності ІКАО:

• розробка проектів багатосторонніх конвенцій з окремих питань міжнародного повітряного права;

• скликання міжнародних конференцій;

• сприяння уніфікації і стандартизації національних норм і правил, які стосуються повітряних перевезень;

• надання допомоги країнам, які розвиваються (це і відрядження експертів, і постачання обладнання для аеропортів, і надання стипендій для підготовки спеціалістів в області цивільної авіації);

• співробітництво з іншими організаціями, які функціонують у царині цивільної авіації, і певна координація їхньої діяльності.

Головним інститутом, що регулює міжнародні залізничні перевезення, є Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), яка була підписана в 1980 році. КОТІФ є багатосторонньою угодою, що охоплює перевезення по залізницях вантажів і пасажирів між країнами.

Міжнародні перевезення вантажів автотранспортом регулюються Конвенцією про договір міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом (КМР), яка була підписана в м.Женеві в 1956 році, а вступила в силу в 1961 році.