§ 2. Морські та річкові міжнародні перевезення Програмні питання

Особливості морських перевезень.

Структура вантажів, що перевозяться на водному транспорті.

Форми міжнародного судноплавства.

Специфіка річкових перевезень.

Суть і структура міжнародного фрахтування.

Коносамент.

Основні поняття

Річкові перевезення

Морські перевезення

Супертанкер

Швидкість руху

Порт відправлення

Порт призначення

Міжнародне судноплавство

Лінійне судноплавство

Трампове судноплавство

Чартер

Фрахт

Стивідорні роботи

Оскільки річкові перевезення багато в чому нагадують морські перевезення, то й особливості у них схожі. Серед позитивних особливостей можна назвати:

• можливість перевозити достатньо великі вантажі (наприклад, супертанкер спроможний перевозити понад 150 тис. тонн за один рейс);

• морський транспорт відносно дешевий;

• морський транспорт дуже сприятливий для запровадження досягнень науки і техніки.

Негативні особливості морських перевезень:

• порівняно низька швидкість руху (13-15 вузлів за годину);

• дещо ризикований вид перевезень (за рік через катастрофи у світі втрачається до 300 кораблів);

• час морських перевезень залежить від роботи морських портів (судна місяцями простоюють в портах на рейді);

• також робота морського транспорту тісно залежить вд роботи інших видів транспорту.

Основну частину міжнародних морських вантажопотоків складають масові наливні та навалювальні вантажі:

• сира нафта (близько 1000 млн. т за рік);

• нафтопродукти (300 млн. т);

• залізна руда (300 млн. т);

• кам’яне вугілля (270 млн. т);

• зерно (200 млн. т).

За останні роки зростає кількість перевезень таких вантажів, як:

• лісові та сільськогосподарські (особливо зростають перевезення рису, соєвої муки, цукру, олійного насіння);

• руди й мінерали (головним чином, нікелева, хромова, марганцева руди, а також кухонна сіль, гіпс);

• металургійна сировина, кокс, цемент.

З інших видів вантажів, що перевозяться морським транспортом, виділяють тк звані генеральні (тарно-штучні) вантажі, тобто це є готова продукція промисловості, напівфабрикати, продовольство, річний обсяг перевезень яких складає понад 700 млн. тонн.

Міжнародне судноплавство має дві форми: лінійне і трампове. Міжнародне лінійне судноплавство – це організація перевезень генеральних вантажів на напрямках зі стійкими вантажопотоками, сполучення на яких підтримуються одним або декількома судноплавними підприємствами з додержанням стійкого графіку. Тобто особливість міжнародного лінійного судноплавства полягає в закріпленні суден на визначених лініях з регулярними заходами в чітко визначені порти за наперед оголошеним розкладом. Перевезення оплачуються вантажовідправниками за ставками тарифу, який встановлюється перевізниками. Лінійні тарифи бувають стабільними протягом великих проміжків часу (від півроку до декількох років).

Оскільки лінійні судна перевозять, в основному, дрібні партії вантажів від великого числа відправників великому числу отримувачів, то лінійні компанії приймають вантажі до перевезення задовго до підходу судна. Вони зберігають вантажі на своїх складах, організовують й оплачують навантаження й розвантаження. Звичайно, що вартість цих послуг входить у загальну плату за транспортування.

Міжнародне трампове судноплавство має ще назву міжнародне нерегулярне судноплавство, тому що йому притаманні нерегулярні рейси, без чіткого розкладу, а судна власниками направляються туди, де існує попит на тоннаж та пропозиція вантажів. В основному для трампових компаній характерна тяга до перевезень масових насипних, наливних та навалювальних вантажів, але більшість трампових суден універсальні і можуть при необхідності перевозити генеральні вантажі.

Ціна перевезення вантажу та інші комерційні умови встановлюються в кожному рейсі або декількох рейсах суден на основі договору у вигляді чартеру, який у більшості випадків укладається за посередництвом фрахтового брокера. Чартер – це договір між володарем судна і фрахтувальником на оренду усього судна або його частини на визначений термін. У кожному чартері міститься ряд стандартних умов, що стосуються судна, вантажу, фрахту, порядку оплати стивідорних робіт, диспачу, демереджу.

Диспач – це винагорода, яку виплачує перевізник фрахтувальнику за швидше навантаження або розвантаження судна, ніж за встановленими в чартері нормами. Демередж – це штраф за простоювання судна понад термін, передбачений узгодженими нормами за чартером, який виплачується фрахтувальником перевізнику як компенсація за втрачений час.

Що стосується фрахту, то це є перевізна плата за транспортування вантажу чи використання судна. Розмір фрахту фіксується в договорі морського перевезення в залежності від ваги вантажу або від одиниці його об’єму. При сплаті за використання судна фрахт визначається у вигляді грошової суми за рейс або за обумовлений термін, що має вигляд різновиду орендної плати. Фрахт за умовами договору може виплачуватися повністю при підписанні коносаменту або у два заходи: при підписанні коносаменту і в порту розвантаження.

У міжнародних морських перевезеннях застосовують такі види фрахтування суден:

• фрахтування на один рейс (володар судна одним рейсом перевозить вантаж з одного або декількох портів відправлення в один або декілька портів призначення);

• фрахтування на послідовні рейси (застосовуються при перевезеннях великих кількостей однорідного вантажу в одному і тому ж напрямку декількома послідовними рейсами);

• фрахтування за генеральним контрактом (володар судна зобов’язується протягом визначеного періоду часу перевезти обумовлену кількість вантажу);

• фрахтування на умовах тайм-чартеру (все судно або його частина надаються в розпорядження фрахтувальника на визначений термін для перевезення вантажів у довільних напрямках, але володар судна зобов’язаний підтримувати справність судна й оплачувати утримання екіпажу, а фрахтувальник, крім сплати фрахту, бере на себе усі інші витрати);

• фрахтування на умовах димайз-чартеру (володар передає судно фрахтувальнику на обумовлений термін разом з командою, члени якої стають службовцями наймача, котрий бере на себе усі витрати щодо судна, включаючи зарплату екіпажу, і сплачує фрахтову суму);

• фрахтування на умовах бербоут-чартеру (фрахтувальник наймає судно без екіпажу, бере на себе усі витрати щодо його використання);

• фрахтування на умовах нет-чартеру (володар судна не бере на себе витрати щодо навантаження, вкладання, розміщення й розвантаження вантажу).

Для поліпшення перевізних робіт на міжурядовому рівні укладено багато міжнародних угод з окремих видів транспорту, які отримали назву “транспортні конвенції”. Транспортні конвенції визначають основні реквізити, а в ряді випадків і форму транспортних документів, які повинні застосовуватися у міжнародних перевезеннях. Для морських і річкови х сполучень головним є коносамент. Коносамент – це документ, який підтверджує прийняття вантажу на перевезення і зобов’язує перевізника передати вантаж отримувачеві вантажу. Коносамент виконує три головні функції:

• по суті є договором про морські перевезення;

• це товаророзпорядчий документ;

• це розписка капітанів кораблів про взяття вантажу на борт.

Прийняттю вантажу до перевезення і випитсуваннію носаменту може передувати укладання чартеру, якщо це стосується міжнароних трампових перевезень, а при лінійних перевезеннях коносамент є єдиним товаророзпорядчим документом. У лінійному перевезенні використовують і морські накладні (як і в річкових перевезеннях), але вони не є товаророзпорядчими документами.

Міжнародні річкові перевезення найбільше розвинені на Дунаї, який сполучає декілька європейських країн, між якими діють домовленості про основні умови перевезень про річці Дунай.