§ 5. Міжнародні міжвузівські наукові та іншого роду стосунки Програмні питання

Основні форми обміну науковими знаннями у світі.

Різноманітність видів зв’язків між вузами різних країн.

Міжнародні наукові конференції.

Обмін спеціалістами, вченими, аспірантами, студентами.

Міжнародні стосунки на рівні середніх учбових закладів.

Основні поняття

Наукові дослідження

Фундаментальна наука

Прикладна наука

Науково-дослідні заклади

Наукові симпозіуми, конференції

Традиційно склалося, що основні наукові дослідження в Європі проводяться більше в науково-дослідних інститутах, ніж в університетах. Особливо це властиво для країн, що утворилися на теренах колишнього Радянського Союзу. У Сполучених Штатах Америки традиційна фундаментальна наука твориться в університетах, а прикладна – ще й у пошукових лабораторіях при великих фірмах.

Розвиток міжнародного поділу праці, а також нерівномірність розвитку науки в різних країнах за різними напрямами спричиняють виникнення потреби в обміні не тільки новими товарами, як результатами впровадження науково-технічних досягнень у виробничий процес, а й самими цими досягненнями. Спеціалізація в науці на світовому рівні сприяє значному її прогресу. Обмін науковими знаннями відбувається різними шляхами:

• через наукову літературу, що розповсюджується по всьому світу;

• через запрошення провідних вчених з одних країн до співпраці на деякий час у наукові центри в інших країнах;

• створення спільних науково-дослідних закладів, лабораторій;

• спільна участь у виконанні наукомістких програм, проектів;

• проведення різного роду симпозіумів, конференцій в царині науки тощо.

Дещо менше розвинена система обміну в галузі освіти, ще міжнародний обмін, головним чином, побудований на основі зв’язків між вузами. Десь біля 100 міжнародних організацій займаються питаннями інтернаціоналізації діяльності вищої школи. Усе більше розповсюджується комерційне надання освітніх послуг, але все ж залишається достатньо велика частка співробітництва між вузами на некомерційній основі.

Найрозповсюдженіші форми міжнародних відносин на рівні вищої школи:

• обмін досвідом та інформацією;

• обмін викладачами і науковими співробітниками;

• обмін аспірантами і студентами;

• узгодження підходів до процесу навчання;

• спільна дослідницька діяльність;

• стажування молодих спеціалістів за кордоном з відповідним донавчанням;

• навчання іноземних студентів, насамперед з країн, що розвиваються.

Не завжди, особливо для невеликих країн, вигідно здійснювати підготовку за усіма напрямками спеціальностей і насамперед, зі спеціальностей, на які немає замовлення у великих кількостях. Адже витрати на утримання викладачів, матеріальної бази навчання все одно значні, а віддачі для суспільства майже немає. Тому й вигідно, щоб такі спеціальності здобувались за кордоном.

Що стосується середньої школи, то тут також відбуваються певні міжнародні обмінні процеси, як, наприклад, обмін учителями, учнями, творення спільних шкіл або шкіл з іноземною методикою навчання, але ця ланка освіти широкого загалу ще не набула.