§ 2. Інтелектуальна власність і світовий ринок технологій Програмні питання

Визначення суті інтелектуальної власності.

Об’єкти інтелектуальної власності.

Патентування: доцільність, значення, межі, міжнародний аспект.

Know-how як нові знання.

Основні критерії патентоспроможності винаходу.

Права володаря патенту.

Значення патентного захисту для реалізації продукції.

Поле дії патенту.

Причини відмови від патентування.

Розбіжності правил патентування на міжнародному рівні.

Міжнародні форми передачі технологій.

Основні поняття

Інтелектуальна власність

Об’єкт інтелектуальної властності

Know-how

Патент

Патентоспроможність винаходу

Міжнародне патентування

Оригінальний винахідник

Першовідкривач

Передача технологій

Науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки

У літературі під інтелектуальною власністю інколи розуміють не відносини, як такі, а об’єкти, з приводу яких виникають ці відносини. Але коректніше би було визначати інтелектуальну власність через відносини, які виникають між людьми з приводу присвоєння, володіння, користування і розпорядження щодо результатів інтелектуальної діяльності.

Предметом (об’єктом) інтелектуальної власності в широкому розумінні називають новітні технології, а взагалі до об’єктів інтелектуальної власності відносять: наукові відкриття, винаходи, виробничий та інший досвід, know-how, дослідні або промислові зразки устаткування, апаратури, інструментів, технологічних ліній та іншої техніки, технічна документація, способи виробництва й технологічних процесів, мистецькі твори тощо.

З точки зору юриспруденції, інтелектуальна власність – це володіння виключним правом, яке визначає виключення й обмеження доступу, передання. Контролю та відповідальності щодо об’єкта інтелектуальної власності. Свідоцтвом інтелектуальної власності є патент або авторське свідоцтво.

Патент – це документ, який видається компетентним державним органом на певний термін винахіднику чи його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне право на винахід.

Варто зазначити, що know-how (по-англійськи – “знати як”) як об’єкт інтелектуальної власності не пов’язаний з патентуванням. Це видно з визначення: know-how – це сукупністю технічних, економічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок, виробничого чи іншого досвіду, які є необхідними для організації того чи іншого виду діяльності (частіше виробництва), але не є запатентованими.

Також слід запримітити, що на практиці термін “know-how”, як і термін “технології”, досить часто використовують у широкому розумінні, а тому можна навести ще одне визначення: know-how – це узагальнюючий термін для різних секретів виробництва, повністю або частково конфіденційних знань, відомостей науково-технічного, економічного, адміністративного, фінансового чи методологічного характеру, використання якого забезпечує певні переваги особі чи фірмі, що їх здобули чи ними оволоділи.

Що ж стосується патенту, то він захищає права володаря не тільки від місцевих, а від іноземних конкурентів, і діє, насамперед, на території тієї країни, де видавався, але між країнами укладаються угоди з патентування, які розширюють територію захисту.

Основні критерії патентоспроможності винаходу:

• новизна;

• наявність винахідницької творчості;

• здатність бути застосованим у практичній діяльності.

Якщо об’єктом дії патенту є виріб, то комусь іншому, крім власника, не дозволяється:

• виготовляти такий виріб;

• пропонувати до продажу;

• застосовувати;

• вводити в обіг.

Якщо об’єктом патенту є спосіб, то комусь іншому не дозволяється:

• застосовувати цей спосіб самому;

• пропонувати його до використання комусь;

• пропонувати до продажу продукт, безпосередньо виготовлений цим способом;

• застосовувати такий продукт;

• вводити даний продукт в обіг;

• імпортувати його.

Значення патентного захисту для реалізації продукції полягає в тому, що патент дозволяє:

• розширити вибір засобів конкурентної боротьби;

• усунути з ринку чи ослабити конкурента;

• отримати виключне право на комерційне використання продукту;

• стимулювати попит на продукт, оскільки посилання при рекламі на патент дає більший ефект, ніж простий опис якостей продукту;

• отримати базу для надання ліцензії

Слід зауважити, що дія патенту не розповсюджується:

• на використання винаходу для приватних індивідуальних цілей, для проведення дослідів на борту кораблів, повітряних і наземних транспортних засобів, які тимчасово знаходяться на території дії патенту, але належать країні, на яку патент не розповсюджується;

• на тих, хто до моменту подання заявки на патент використовував винахід чи зробив для цього необхідні приготування (т.з. право попереднього користування );

• на ті випадки, коли уряд приймає рішення про відчуження патенту для використання його в інтересах суспільства або ж в інтересах безпеки (у таких випадках володар має право на відповідну винагороду).

Нерідко винахідники відмовляються від подання заявки на патентування. Причинами цього можна зазвати:

• труднощі зі встановленням факту порушення патенту;

• висока вартість актів, направлених проти порушень патентів;

• надзвичайно довга і складна процедура подання заявок;

• високе патентне мито;

• високі гонорари нотаріальних повірених;

• короткий життєвий цикл виробу або технологічного процесу;

• високий рівень промислового шпіонажу.

До того ж, проблема міжнародного патентування полягає в тому, що в різних країнах по-різному побудовані правила щодо патентування. Наприклад, у США Патентне бюро, згідно з патентним правом, повинно вирішити, хто є першим, істинним та оригінальним винахідником чи першовідкривачем, і при цьому час подання заявки не грає ролі, а важливо, хто перший винайшов. У європейських же країнах використовується система, згідно з якою той, хто першим подав заявку, той і визнається винахідником і йому видається патент. При цьому першовідкривач досить часто залишається невідомим, а подавець заявки пожинає усі плоди винаходу.

Розбіжності існують, як у термінах подання заявок, так і в термінах дії патентів. У Канаді термін дії патенту коротший, ніж у США, а тому канадські виробники, після закінчення терміну дії якогось патенту, за нормами їхнього права, можуть вільно виробляти нову продукцію й експортувати її, конкуруючи з американськими законами. Крім розбіжностей патентних законів і права, в різних країнах є ще одна проблема – це швидкий розвиток технологій. Зволікання зі впровадженням нових запатентованих виробів чи технологій призводить часом до величезних збитків, так як з’являються новіші, продуктивніші вироби чи технології.

Основні міжнародні форми передавання технологій:

• продаж патентів;

• міжнародне (науково-технічне) ліцензування;

• міжнародний інжиніринг;

• спільне проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), науково-виробнича кооперація суб’єктів з різних країн;

• іноземні інвестиції у вигляді технологічних потоків, особливо прямі інвестиції, що здійснюються транснаціональними корпораціями у свої власні структури з метою будівництва, реконструкції чи модернізації фірм;

• міжнародні міжвузівські стосунки, що супроводжуються обміном спеціалістами, вченими, викладачами, студентами й аспірантами й аспірантами;

• наукові конференції, симпозіуми, семінари, що проводяться на міжнародному рівні;

• створення комп’ютерних банків даних про різні наукові та технічні досягнення, як і створення різного роду довідникової та іншої інформаційної літератури;

• міграція спеціалістів і вчених.

Що стосується НДДКР, то вони являють собою особливу область пошуків на перетині прикладних наук і практики, де використовуються досягнення науки для створення нових технологічних процесів, конструкцій, промислових матеріалів.