Рекомендовані значення висоти hст

, м3/с	10...15	15...25	25...30	30...45
hст, м	1,25	1,5 або 1,75	2,0 або 2,5	3,0

При пропусканні витрати для основного розрахункового випадку значення глибини води в підвідному каналі буде дорівнювати ( = ). (В подальших розрахунках це значення h_ст необхідно прийняти за глибину підвідного каналу).

Рух потоку через регулятор відбувається за рахунок перепаду z, значення якого можна взяти в межах 0,20...0,50 м (більші значення z приймаються за інтерполяцією при більших витратах). Отже, глибина підтоплення

. (2.10)

В подальших розрахунках ця глибина приймається рівною глибині в з’єднувальному каналі при пропусканні витрати .

Примітка: визначивши глибини в підвідному каналі і з’єднувальному каналі необхідно перейти до розрахунку цих каналів і побудувати криву Q=f( ).

В гідравлічному відношенні регулятор може пропускати максимальну витрату в умовах непідтопленого або підтопленого витоку. При непідтопленому витоку ширина регулятора вийде менше, ніж в умовах підтопленого витоку, але конструкція гасителів енергії при цьому буде дещо складнішою, хоч незалежно від умов роботи споруди допускати за нею відігнаний гідравлічний стрибок не можна. Режим роботи регулятора можна визначити за допомогою критерію підтоплення:

(2.11), де (2.12)

де V_ПК - допустима швидкість руху потоку в підвідному каналі, яка приймається в залежності від грунта ложа каналу (табл. 2.1);

h_П – глибина підтоплення (глибина в з’єднувальному каналі ).

Якщо критерій підтоплення п<0,8, то регулятор буде працювати в умовах непідтопленого витоку і ширина його знаходиться за залежністю

(2.13)

де т – коефіцієнт витрати, який приймається в залежності від типу порогу [6, с. 140] (при відсутності порогу т=0,38).

У випадку п≥0,8 поріг водозливу буде підтопленим і ширина його знаходиться із залежності

, (2.14)

де b – гідравлічна ширина регулятора;

ε – коефіцієнт бокового стиснення, значення якого в першому наближенні приймається 0,85...0,90, а в подальших розрахунках при прийнятій кількості прогонів n₂ і прийнятій формі оголовків (ξ) перевіряється за залежністю

, (2.15)

дозволяє зробити висновок про достовірність прийнятого значення. В формулі (2.15) значення п₁ – кількість бокових стискань потоку, ξ - коефіцієнт форми берегових стоянів або оголовків проміжних опор (бичків) при вході [8, с. 134] (рис. 2.9).

Рис. 2.9. Коефіцієнти форм оголовків проміжних опор і стоянів

При перевірці значення ε необхідно, щоб різниця між прийнятим і одержаним значенням не перевищувала 5%. В іншому випадку необхідно зробити ще одне наближення. Кількість прогонів бажано приймати непарною, а розміри отворів (прогонів) вибираються стандартними і однаковими для всіх прогонів [14, с. 10] (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Стандартні розміри ширини отворів, що перекриваються затворами

Прогін (ширина отвору), м

1,25

1,5

2,0

2,5

3,0

3,5

4,0

4,5

5,0

Примітка: За прогін (ширину) отвору приймається граничний (найбільший) розмір між обмежуючими отвір бічними гранями споруди.

Відношення висоти до прийнятої ширини одного прогону повинно бути в межах 1:1 до 1:3.

Повна будівельна ширина регулятора

B= п₂ +Σd, (2.16)

де п₂ – число прогонів, - ширина одного прогону, Σd – сума ширин проміжних опор (бичків). Ширина бичка приймається в залежності від ширини отвору (прогону) і складає в межах d=(0,20...0,25) .

Після визначення ширини і кількості прогонів регулятора необхідно перевірити отриману ширину на пропуск перевірочної витрати . Для цього необхідно мати криву залежності Q=f( ) для з’єднувального каналу і по цій кривій знайти глибину, яка буде в ньому при проходженні витрати . Цю глибину прийняти як глибину підтоплення . Вважаючи, що при проходженні регулятор буде працювати в затопленому режимі, знаходимо перепад z₁ на порозі регулятора (рис. 2.8)

. (2.17)

Глибина води в підвідному каналі при проходженні

= + z₁ (2.18)

Нехтуючи швидкісним підходом визначається відмітка ↓ФПР

↓ФПР=↓1+ . (2.19)

Отриману відмітку ↓ФПР необхідно порівняти з прийнятою раніше і зробити відповідні висновки.