- •1. Поняття культури: історія терміну і сучасні визначення
- •2.Функції культури
- •3.Структура і типологія культури
- •4. Поділ культури на матеріальну та духовну
- •5. Культура і мистецтво. Види та жанри мистецтва
- •6. Становлення культурологічної думки. Теорії культурних змін
- •7. Первісна епоха та її місце в історії людства
- •8.Основні риси архаїчної культури
- •9. Зародження мистецтва у добу превісного суспільства. Функції мистецтва в архаїчній культурі
- •10.Найдавніші релігійні вірування
- •11. Поняття «народ», «етнос», «етнічна культура»
- •12.Особливості етногенезу українського народу
- •13. Теорії походження українців
- •14. Дослов'янська культурна традиція на теренах України
- •15. Матеріальна і духовна культура східних слов'ян
- •16.Дохристиянські вірування давніх слов´ян
- •17. Особливості прийняття християнства
- •18. Усна народна творчість, писемність, і література Київської Русі. Літературні жанри
- •19. Розвиток освіти і науки у Київській Русі
- •20. Унікальність архітектури й образотворчого мистецтва Київської Русі
- •22. Наука й освіта кінця хiii – xvі ст.
- •23. Роль Галицько-Волинськоїго Князівства у збереженні та розвитку української культури.
- •24. Книжкова справа, літератури, архітектура й образотворче мистецтво кінця хiii – xvі ст.
- •25. Передумови і труднощі культурного піднесення в Україні XVI-XVIII ст.
- •26. Поява і розвиток книгодрукування у кінці XVI – XVIII ст.
- •26. Поява і розвиток книгодрукування у кінці XVI – XVIII ст.
- •27. Характеристика українського Бароко в літературі, музиці,архітектурі і живописі
- •28. Розвиток освіти і науки у хvii – XVIII ст. Роль Києво- Могилянської академії. Г. Сковорода
- •29. Виникнення й розвиток непрофесійного театру у XVII – XVIII ст. Шкільна драма, інтермедії, вертеп.
- •30.Історичні умови розвитку та особливості української культури XIX ст.
- •31. Загальні тенденції розвитку літературного процесу України у XIX ст.
- •32. Філософські засади та розвиток романтизму
- •33. Характеристика реалізму.
- •34. Українське мистецтво на межі XIX –XX ст.
- •35. Історичні умови та основні етапи культурного розвитку України хх ст
- •36. Загальні особливості розвитку української культури XX ст.
- •37. Різноманітність видів та форм художньої культури модернізму
- •38. Національно – культурне піднесення в Україні у 1920-х рр. Літературні угруповання. 20-х рр.
- •39. Трагедія української культури у період сталінізму
- •40. «Розстріляне Відродження» української культури
- •41. Культурний розвиток України у складі срср
- •42. Протиріччя культурного процесу 60-80-х років XX ст.
- •43. Поняття про елітарну і масову культура
- •44.Постмодернізм: поглиблення естетичних експериментів хХст
- •45.Протиріччя культурного розвитку україни за часів незалежності
- •46. Тенденції розвитку сучасної української культури
9. Зародження мистецтва у добу превісного суспільства. Функції мистецтва в архаїчній культурі
Мистецтво зародилося в первісному суспільстві доби пізнього палеоліту і було представлене малюнками в печерах, різьбленням на кістці та камені, ритуальними танцями тощо. Завдяки особливостям свого впливу на людину (чуттєва безпосередність, емоційна насиченість, ідейна спрямованість) мистецтво стало однією з найважливіших складових частин духовної культури суспільства. Художня обробка речей і знарядь праці, будівництво житла започаткували розвиток архітектури та декоративно-ужиткового мистецтва. Серед основних візуальних мистецтв західної Європи протягом багатьох століть залишалися живопис, скульптура і графіка. У мистецтві ісламу основним був орнамент, оскільки було заборонено зображати живі істоти. У деяких культурах маски, татуювання, кераміка і металеві вироби були основними формами образотворчого мистецтва. Буття людини і навколишній світ відобразились у танцях, музиці, співі, театралізованих діях. Мистецтво слова, існуючи спочатку в усній формі оповідей, міфів, епосу, з виникненням письменства розвинулося в художню літературу. Технічний прогрес уможливив появу таких форм мистецтва, як фотографія і кіно, а з появою комп'ютерних технологій — так званих медіамистецтв
10.Найдавніші релігійні вірування
Фетишизм – віра в одухотвореність предметів і сил природи. Фетишизм — форма найдавніших вірувань, у яких предмети неживої природи (каміння, кістки, пір'я тощо), а згодом і виготовлені людиною речі наділялися «чуттєво-надчуттєвими» якостями: здатністю зцілювати, запобігати хворобам, охороняти від ворогів, допомагати на полюванні та ін. Такі речі ще мають назву амулетів (талісманів). Фетиша'м не поклонялися, але їх шанобливо берегли. Гносеологічно фетиш мав своїм підґрунтям уявлення первісної людини про те, що зміни в природі, за аналогією з її власними вчинками, пов'язані з розумово-вольовою діяльністю і можуть бути спрямовані на людину та її довкілля. Уперше цей спосіб олюднення природи описав французький дослідник Шарль де Бросс.
Тотемізм – віра в тварину, або рослину, яку вважали предками роду. Тотемізм (алгонкін., букв. — його рід) — уявлення або віра в існування «чуттєво-надчуттєвих« кровних (родинних) зв'язків між певною групою людей (родом, племенем) і певним видом тварин, рослин чи явищем природи. Люди вірили, що вони є братами і сестрами тварин, рідше — рослин, походять від спільного з ними предка, що тотемні тварини ставляться до них як до своїх родичів. Тотем видавався реальною істотою, яка завдяки особливим, «надчуттєвим» якостям робила свою конкретну справу: піклувалася про людей певного роду, надавала їм певну допомогу, навіть могла наділяти людей своїми визначними здатностями: орел — гостротою зору, ведмідь — силою тощо. Уперше тотемістичні уявлення описав англійський етнограф Джеймс-Джордж Фрезер. Тотемом було те, з чим людина була безпосередньо пов'язана у своєму житті (олень, вовк, орел, кабан тощо). Це міг бути і об'єкт, що привертав увагу якимись особливими рисами, наприклад черепаха кольору, що нагадував кров. Тотемів берегли. Інколи тотема-тварину могли й забити, аби колективно засмажити м'ясо, з'їсти його і в такий спосіб отримати від нього бажані риси (сміливість, силу, легкість тощо). Багато тотемних племен вірили, що після смерті кожна людина перетворюється на тварину їхнього тотема, а отже, кожна тотемна тварина — це померлий родич. Анімізм – вірав існування душі і духів
Анімізм (від лат. апітиіа - душа) - віра у наявність душі чи духу в явищах природи, речах та предметах навколишнього світу. Анімізм полягає в ототожненні живої природи з неживою. Елементи анімізму наявні у світогляді праслов'ян і зустрічаються в системі культів у формі вірувань в наявність душі в дерев, тварин, птахів, природних стихій - грому, блискавки, померлих людей та тварин. Тому в системі цих уявлень сили та явища природи (сонце, вода, камінь, дерево) поставали як живі істоти (персоніфікувалися), і їм люди поклонялися.
На основі анімічних вірувань прадавні люди пояснювали різноманітні фізичні стани - хвороби, лихоманки, сон (який уподібнювався до сакрального екстазу, відриву від всього земного - тобто втрата слуху, зору, нюху, мови); пояснювали різноманітні явища, такі як тінь (яку уявляли двійником людини, її духовною суттю).
Магія – дії та обряди
Магія (гр. mageia, лат. magia — чаклунство) — сукупність уявлень і обрядів, в основу яких покладено віру в таємничі сили, з допомогою яких шляхом певних символічних дій можливо здійснювати вплив на людей, предметний світ чи хід подій.
Інколи магію визначають як віру в можливість впливу на довкілля через фетиші, духів і чаклунські дійства: заклинання, жертвоприношення, табу, ритуальний танок тощо.
Залежно від змісту ранніх релігійних вірувань магію поділяють на фетишистську, тотемістичну та анімістичну. У функціональному відношенні (за метою впливу) магія буває мисливською, лікувальною, любовною, лиходійною тощо