- •1. Поняття культури: історія терміну і сучасні визначення
- •2.Функції культури
- •3.Структура і типологія культури
- •4. Поділ культури на матеріальну та духовну
- •5. Культура і мистецтво. Види та жанри мистецтва
- •6. Становлення культурологічної думки. Теорії культурних змін
- •7. Первісна епоха та її місце в історії людства
- •8.Основні риси архаїчної культури
- •9. Зародження мистецтва у добу превісного суспільства. Функції мистецтва в архаїчній культурі
- •10.Найдавніші релігійні вірування
- •11. Поняття «народ», «етнос», «етнічна культура»
- •12.Особливості етногенезу українського народу
- •13. Теорії походження українців
- •14. Дослов'янська культурна традиція на теренах України
- •15. Матеріальна і духовна культура східних слов'ян
- •16.Дохристиянські вірування давніх слов´ян
- •17. Особливості прийняття християнства
- •18. Усна народна творчість, писемність, і література Київської Русі. Літературні жанри
- •19. Розвиток освіти і науки у Київській Русі
- •20. Унікальність архітектури й образотворчого мистецтва Київської Русі
- •22. Наука й освіта кінця хiii – xvі ст.
- •23. Роль Галицько-Волинськоїго Князівства у збереженні та розвитку української культури.
- •24. Книжкова справа, літератури, архітектура й образотворче мистецтво кінця хiii – xvі ст.
- •25. Передумови і труднощі культурного піднесення в Україні XVI-XVIII ст.
- •26. Поява і розвиток книгодрукування у кінці XVI – XVIII ст.
- •26. Поява і розвиток книгодрукування у кінці XVI – XVIII ст.
- •27. Характеристика українського Бароко в літературі, музиці,архітектурі і живописі
- •28. Розвиток освіти і науки у хvii – XVIII ст. Роль Києво- Могилянської академії. Г. Сковорода
- •29. Виникнення й розвиток непрофесійного театру у XVII – XVIII ст. Шкільна драма, інтермедії, вертеп.
- •30.Історичні умови розвитку та особливості української культури XIX ст.
- •31. Загальні тенденції розвитку літературного процесу України у XIX ст.
- •32. Філософські засади та розвиток романтизму
- •33. Характеристика реалізму.
- •34. Українське мистецтво на межі XIX –XX ст.
- •35. Історичні умови та основні етапи культурного розвитку України хх ст
- •36. Загальні особливості розвитку української культури XX ст.
- •37. Різноманітність видів та форм художньої культури модернізму
- •38. Національно – культурне піднесення в Україні у 1920-х рр. Літературні угруповання. 20-х рр.
- •39. Трагедія української культури у період сталінізму
- •40. «Розстріляне Відродження» української культури
- •41. Культурний розвиток України у складі срср
- •42. Протиріччя культурного процесу 60-80-х років XX ст.
- •43. Поняття про елітарну і масову культура
- •44.Постмодернізм: поглиблення естетичних експериментів хХст
- •45.Протиріччя культурного розвитку україни за часів незалежності
- •46. Тенденції розвитку сучасної української культури
32. Філософські засади та розвиток романтизму
Один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст. Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень. Як новий тип свідомості й ідеології, що охопив різні напрями людської діяльності (історію, філософію, право, політичну економію, психологію, мистецтво), романтизм був пов'язаний із докорінною зміною всієї системи світоглядних opієнтацій і цінностей.
Визначальні риси романтизму:
- заперечення раціоналізму доби Просвітництва;
- ідеалізм у філософії;
- вільна побудова творів;
- апологія (захист) особистості;
- неприйняття буденності й звеличення «життя духу» (найвищими виявами його були образотворче мистецтво, релігія, музика, філософія);
- культ почуттів;
- ліричні та ліро-епічні форми;
- захоплення фольклором, інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів;
- інтерес до фантастики, екзотичних картин природи тощо.
Розвиток романтизму — розпадається на три головні етапи: передромантизм кінця XVIII ст., романтизм першої половини XIX ст. і неоромантизм кінця XIX — початку XX ст. Крім того романтиків можна поділити на реакційних та прогресивних. Виходячи з однакового прагнення до вираження неприйняття довколишньої дійсності, реакційні романтики фактично відривалися від дійсності, протиставляючи їй ідеалізовані патріархальні відносини середньовіччя, тоді як прогресивні романтики, навпаки, усі свої надії покладали на майбутнє.
Заперечуючи класицизм і просвітницький реалізм, їхню регламентацію та світогляд, романтики прославляють самоцінність окремої людської особистості, її цілковиту внутрішню свободу. Романтики розкривають дивовижну складність та суперечливість людської душі, її одвічну невичерпність. Заглибленість у внутрішній світ особистості, пильний інтерес до могутніх пристрастей та яскравих почуттів, до всього надзвичайного, тяжіння до інтуїтивного та неусвідомленого - характерні риси романтичного методу в усіх видах мистецтв.
Якщо теоретики класицизму виходили з прагнення наслідувати природу, то романтики виходять з прагнення перетворити природу. Вони створюють свій, особливий світ, на їхню думку, величніший і прекрасніший, ніж світ реальний. У цьому й полягає суть їхнього учення про два світи.
Романтизм зруйнував нормативну систему жанрів і змінив її на культ живописного синтезу протилежних рис. Так виникли ліро-епічний і ліро-епіко-драматичний жанри (Байрон, Шеллі ). Зацікавленість у фольклорі призвела до створення літературної казки ( Тік, Гофман, Андерсен ). Зацікавленість у всьому оригінальному, неповторному призвела до відкриття колориту, а зацікавленість в історичному колориті – до створення жанру історичного роману ( Скотт ). Традиційна психіка викликали в романтиків іронічне ставлення. Вони звертали увагу в першу чергу на неймовірні зліти і падіння, на патологічні прояви ( роздвоєння особистості, галюцинації ). І ці моменти досліджували дуже глибоко ( Гофман, Клейст). З абсолютною впевненістю можна сказати: романтики зробили великий внесок у розвиток художнього психологізму, розкривши людську душу як непояснимий, непідвладний раціональному аналізу феномен.