41. Культурний розвиток України у складі срср

Політика радянського керівництва в галузі культури офіційно була названа “культурною революцією”. У короткий строк планувалося ліквідувати неписемність; створити систему народної освіти; сформувати кадри нової інтелігенції; перетворити літературу, мистецтво, гуманітарні науки на інструмент ідеологічного впливу на маси.

Характерні риси духовного життя в 20-30 рр. стали з одного боку новаторство і пошук ламання стереотипів, залучення широких народних мас до надбань і продукування культури, а з іншого – форсованими темпами наростали уніфікація, централізація, тотальна ідеологізація, загальне зниження рівня культури. У 1920 році було створено Надзвичайну комісію для боротьби з неписемністю, а в травні 1925 р. Раднарком УРСР ухвалив постанову “Про боротьбу з неписемністю”, згідно з якою все населення республіки віком від 8 до 50 років мали вчитися читати і писати.

Наприкінці 30-х років система обов’язкової семирічної освіти в містах України в цілому сформувалася, було створено передумови для здійснення загальної середньої освіти в містах і завершення семирічної та розширення середньої освіти на селі. Зростаючими темпами відбувалося і формування нової інтелігенції. Основну роль у цьому процесі відігравали вищі та середні спеціальні навчальні заклади, кількість яких швидко зростала.

Культура в 20-30 роках. Складні й неоднозначні відбувалися в українській літературі та мистецтві. 20-30 роки радянської історії – доба суперечлива. З одного боку, під гаслом демократії народ у пориві революційного романтизму і віри у світлі ідеали долав складності відбудовчого періоду, заклав фундамент індустріального прориву. З іншого – поступове, але нестримне виголошення змісту демократичних гасел та принципів, широкий наступ на права людини, утвердження людожерської системи тоталітаризму. Активізації мистецького життя сприяв бурхливий розквіт видавничо-публіцистичної сфери. У 20-х роках у республіці видавалося понад 20 літературно-художніх та громадсько-політичних альманахів і збірників, 10 республіканських газет і 55 журналів.

Розвиток українського театру був надзвичайно динамічним: уже наприкінці 1925 р. в Україна діяли 45, а в 1940 – 140 постійних державних і понад 40 робітничо-колгоспницьких театрів. Новим явищем української культури 20-30 років стало кіно. У 1922 році було засновано всеукраїнське фотокіноуправліня, що надало потужного імпульсу вітчизняному кіновиробництві. Набутки української культури були б значно вагомішими, якби не втрати внаслідок репресій, утисків, командно-адміністративної системи, тотального наступу на духовну спадщину українського народу, насамперед на релігію та пов’язані з нею історичні пам’ятки.

Знищення історичного минулого народу, його культурних пам’яток і насамперед – церков було випробуваним засобом позбавлення духовної пам’яті, перетворення людей на “гвинтиків” сталінської тоталітарної системи. По варварському було зруйновано Золотоверхівський собор ХІ-ХІІ ст., Військо-Микільський собор та Братський Богоявленський монастир, на основі якого існувала Київо-Могилянська академія.